Протягом 24 років Бердичівська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України надає жителям району не лише гуманітарну, а й психосоціальну підтримку, навчає мінної безпеки, проводить тренінги з першої допомоги та розвиває волонтерство серед молоді. У команді працюють чотири переселенки.
Про це Суспільному розповіла голова організації Наталія Гавриловська.
"Заняття з мінної безпеки ми проводимо і у нас в організації, і в різних закладах — школах, підприємствах, установах. Працюємо також з переселенцями. Маємо тісну співпрацю з ЦНАПом, Пенсійним фондом — коли люди приходять туди реєструватися, їх направляють до нас", — розповіла Наталія Гавриловська.
У Червоному Хресті Бердичева працюють четверо переселенок.
"Коли у 2024 році ми зустрічали евакуаційні потяги, вони приїхали на одному з них. Потім почали допомагати як волонтери, а згодом стали частиною нашої команди. У нас з'явилися нові ставки за програмою "Догляд вдома" — двоє з них стали соціальними працівниками. Ми плануємо й надалі розвиватися та зберегти нашу мотивовану команду, адже саме команда є основою всіх наших задумів", — додала Наталія.
Серед тих, хто прийшов до Бердичівського Червоного Хреста після евакуації, — Наталія Хісматуліна з Донбасу.
"Я приїхала сюди три роки тому. Спочатку проводила заняття з мінної безпеки, а потім почала працювати соціальним працівником — за програмою "Догляд вдома". У мене є бабусі та дідусі, яким допомагаю: готую, прибираю, роблю все, що потрібно. Це мені подобається", — розповіла Наталія Хісматуліна.
Її донька Олександра також відвідує Червоний Хрест разом із мамою й навчається в медичному коледжі Бердичева.
"Я вже на 3 курсі, вчитися складно. Медиком бути корисно, але мені більше подобається масаж. Вже закінчила курси і планую працювати у цій сфері", — розповіла Олександра.
Наталія Хісматуліна покликала до Бердичева свою подругу з Торецька Наталію Возну, яка теж зараз працює соціальним працівником.
"Коли моя подруга Наталія мене сюди покликала, я зібрала речі і приїхала до Бердичева. Я тут вже майже два роки. Тут спокійно, гарні люди. Радує те, що люди ставляться до нас добре. Зараз у Червоному Хресті я працюю соціальним працівником, ходжу до бабусь, дідусів, допомагаю їм по господарству: де їсти приготувати, де в магазин сходити", — розказала Наталія Возна.
Ще одна переселенка — Ольга Глухова з Харкова. Вона проводить заняття з мінної безпеки, навчає людей діяти правильно у разі виявлення вибухонебезпечних предметів.
"Я з Харкова. На початку війни ми виїхали. Спочатку я була тут недалеко від Бердичева, в 30 кілометрах, в селищі Іванопіль. Там я прожила два роки, а потім син перейшов до 10 класу, і ми переїхали сюди. В Бердичеві мені дуже подобається, по-домашньому, маленьке місто, якщо порівняти з Харковом. Воно компактне, всюди можна швидко доїхати, це зручно. Дуже гарні люди тут працюють і Червоний Хрест — це як друга сім'я, дуже гарно всі ставляться", — сказала Ольга.
До команди долучилася і Лідія Галишкіна, яка народилася в Бердичеві, але більшу частину життя прожила в Харкові.
"До 20 років проживала у Бердичеві, закінчила тут машинобудівний коледж і отримала направлення на роботу в Харків, де народила двоє дітей. Коли почалася війна, ми ще посиділи там два місяці, але було дуже небезпечно і я вирішила поїхати на батьківщину з дітьми, щоб їх вберегти. Я знаю колектив Червоного Хреста дуже давно, бо я волонтерила ще в іншій організації. Мені дуже подобається допомагати людям, ми разом зустрічали евакуаційні потяги. І пів року тому служба зайнятості запропонувала мені попрацювати тут. Я охоче погодилася", — розповіла Лідія.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
