У Малині на Житомирщині 1 листопада 2025 року влаштували вечір "Пам'ять мужнього серця", який став частиною всеукраїнського проєкту вшанування пам'яті полеглих в російсько-українській війні військовослужбовців. На захід прийшли рідні та близькі загиблих земляків.
Про це 2 листопада розповіла кореспондентка Суспільного Антоніна Глущенко.
За її словами, зустріч, яка відбулася у місцевому центрі культури та дозвілля, організували представниці Малинського осередку громадської організації "Об’єднання матерів і дружин захисників України" та благодійного фонду "Маємо жити". Захід став частиною всеукраїнського проєкту, адже проходив одночасно у 26 містах України.
Вечір розпочався хвилиною мовчання та відеозверненням представниць всеукраїнського благодійного фонду "Маємо жити" Оксани Боркун та Олени Білецької, які сказали, що метою таких зустрічей є створення особливого простору для пам’яті про полеглих військовослужбовців, в якому можна поділитися теплими, зворушливими та добрими спогадами про них.
Потім дружини та матері загиблих воїнів розповідали, якими були їхні чоловіки та сини у мирному житті, як вони підтримували один одного, коли вони вже пішли захищати Україну від вторгнення російської армії. Під час розповідей показували фотографії із сімейних альбомів.
Ольга Зайдліч — дружина полеглого військовослужбовця Максима Зайдліча прийшла на вечір разом із донькою Юлею. Вона розповіла, що її чоловік загинув у день народження доньки, коли їй виповнилося п’ять років.
"Він став другим батьком для мого сина. Сину було десять років, коли Максим прийшов у нашу сім’ю. І він наче розфарбував наше життя у яскраві кольори. Але ненадовго. Найболючіше, що він загинув саме у день народження нашої донечки. 10 жовтня Юлії виповнилося п’ять років. 9 жовтня ввечері Максим — її тато — довго з нею говорив по телефону. Давав напутні слова: щоб вона слухала маму і щоб завтра все у неї було добре. Але завтра для нього не настало. Я прокинулась о п’ятій ранку, чекала дзвінка, а він не зателефонував. Спочатку я думала, що немає зв’язку. Але відкрила телеграм, почала листати новини з Куп’янська — напрямку, де він служив. Знайшла інформацію про страшний бій. Думала, це збіг. Але, на жаль, ні. Згодом мені подзвонили і сказали, що там, де перебував мій чоловік, стався великий обстріл", — розповіла Ольга Зайдліч.
Учасниця вечора пам'яті Тетяна Науменко сказала, що вона мама 24-річного загиблого воїна Олександра Галажу. Пригадала останню зустріч із сином у Харкові.
"Ми гуляли парком — людей було багато. Сашко сказав мені: "Мамо, я так хочу жити. Подивіться, які чоловіки ходять містом. Чому вони його не захищають?". А потім ми пішли у дельфінарій. Він так щиро радів. Як мала дитина. Квитки туди були дорогі. Я спершу хотіла його відмовити. А він наполягав, говорив, що, можливо, більше його не побачить. І пішов купувати квитки. А коли повернувся, ще більше радів, бо заплатив усього 450 гривень за 3 квитки — для військових вони були дешевші. Сьогодні мені часто сниться сон, в якому я бачу свого сина, який біжить мені назустріч із довгої-предовгої дороги. І обіймає мене. І такі ці обійми гарячі, що навіть уві сні відчуваю пекучу жарінь від них. І не можу його відпустити", — сказала Тетяна Науменко.
Організаторка вечора "Пам'ять мужнього серця" — керівниця місцевого осередку ГО "Об’єднання матерів і дружин захисників України" у Малинській громаді Дарина Недашківська — теж дружина загиблого воїна Віктора Недашківського. З її слів, до цієї події вони готувалися майже два тижні.
"Спочатку у соцмережах я побачила ініціативу фонду "Маємо жити", і ми вирішили, що доєднаємося до неї. Я запитала у чаті нашої групи, хто хоче взяти участь. Відгукнулося небагато людей, але сьогодні прийшли набагато більше. В організації зустрічі нам неабияк допомогли — і з міської ради, і з благодійної організації "Захист дітей Чорнобиля". Нам спонсорували чай, квіти, допомогли із оформленням простору. А Людмила Гузовська — дружина загиблого Павла Гузовського — спекла торт. Також нас підтримали представниці центру життєстійкості", — сказала Дарина Недашківська.
Захід завершили арттерапією від фахівців центру життєстійкості. Учасниці вечора спочатку малювали чорний квадрат, а потім, за словами організаторки заходу, розфарбовували його яскравими кольорами — як символ переходу від втрати до світла та від смутку до пам’яті, що надихає жити далі.
Раніше Суспільне розповідало, що у малинському центрі культури і дозвілля відкрили виставку картин "Історії кохання на полотні". Історії кохання намалювали 12 жінок в пам'ять про своїх чоловіків, які загинули на війні, а також щоб долучитися до збору грошей для військових.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
