Волонтерська спільнота "Справжні олевчаночки" з Олевська понад два з половиною роки підтримує українських військових. За цей час жінки сплели понад тисячу маскувальних сіток і передали сотні посилок із продуктами, ліками та теплими речами бійцям різних підрозділів.
Про це кореспонденту Суспільного Василю Чепіку розповіла керівниця волонтерської спільноти "Справжні олевчаночки" Галина Федорович.
За її словами, вона долучилася до волонтерської діяльності з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку організовувала харчування для військових, які перебували в Олевській громаді, та для добровольців територіальної оборони. Згодом, коли у військових з’явилися власні польові кухні, почала відправляти посилки на фронт.
"У квітні 2023 року я зустріла в Олевську подругу юності Тетяну Постолатіну. Вона у Житомирі створила волонтерський центр, де плели захисні сітки. Сказала мені: "Хлопцям треба захист" — і порадила взятися за цю справу. Так усе й почалося" — і порадила взятися за цю справу. Так і почалося", — пригадала волонтерка.
Галина Федорович розповіла, що перший дерев’яний каркас для плетіння сіток зробив її чоловік, а допомагати прийшли знайомі жінки — переважно підприємиці з міського ринку. Так у травні 2023 року виникла спільнота, яку назвали "Справжні олевчаночки".
"Перші сітки плели з відходів тканини, але матеріал намокав і ставав важким. Згодом перейшли на спанбонд — сучасну легку тканину, яку купуємо за благодійні внески. Зараз виготовляємо сітки різних розмірів — від невеликих до великих, 8×12 метрів, які використовують для маскування техніки", — говорить Федорович.
Зі слів волонтерки, спільнота має авторитет у громаді, тому люди активно долучаються до зборів. Кошти надходять як від місцевих жителів, так і від благодійників з інших регіонів. Усі фінанси офіційно обліковує Галина Федорович, на волонтерський рахунок якої надходять внески.
Із вересня 2023 року волонтерки працюють у підвальному приміщенні костелу Воздвиження Всечесного Хреста, яке безоплатно надав настоятель отець Леон.
"Ми проводимо тут по пів дня, а іноді й до опівночі. Коли замовлень було понад сотню, плели без відпочинку. Потім військові надсилали фото, дякували, приносили прапори. Ми також передаємо їм посилки з продуктами, медикаментами, дитячими малюнками та українським прапором — це для нас святе", — сказала Галина.
Галина Федорович розповіла, що довкола спільноти об’єдналися небайдужі жителі громади. Людмила Будниченко шиє прапори, Альона та Олександр Мальцеві готують медові смаколики та лікувальні мазі, а Галина Грисюк постійно передає військовим сало й домашнє печиво.
"Таких, як вони, багато. Ми всі маємо одну мету — щоб наші хлопці вистояли й перемогли. Сітки, сплетені нашими руками, рятують їхні життя, отже, ми працюємо недаремно", — розказала волонтерка.
У спільноті працюють жінки різного віку — від працюючих до пенсіонерок. Найстарша серед них — Раїса Панченко.
"Я з перших днів війни шила прапори, а коли дізналася про групу — прийшла допомагати за покликом серця. Тут я відчуваю себе потрібною", — поділилася Раїса Панченко.
Волонтерки мають синів або чоловіків на фронті й постійно їх підтримують. Син волонтерки Олени Торубарової служить з квітня 2023 року. За її словами, він побував у найгарячіших точках, а зараз Сергій — командир відділення пожежної бригади. Волонтерка Олена Покальчук розповіла, що її син Валерій — піхотинець, який провів багато днів в окопах. Після поранення він став оператором дрона. Син волонтерки Наталії Васильчук, майор Олексій Васильчук, очолює розвідку 153-ї окремої механізованої бригади.
"Служить він з перших днів вторгнення. Додому приїжджає рідко. Льоша замовив нам чотири великі білі сітки на зиму", — сказала Наталія Васильчук.
У волонтерки Ірини Мрочко на фронті були чоловік і двоє синів — служили на передовій.
"Тепер, коли вони вдома, я допомагаю іншим хлопцям, бо знаю, як важливо відчувати підтримку тилу", — говорить Ірина Мрочко.
Галина Федорович розповіла, що коли волонтерки дізналися про потребу в захисних сітках на позиціях неподалік кордону, Людмила Баланович і Наталія Васильчук повезли їх рейсовим автобусом до найближчого села, а потім кілька кілометрів несли на плечах до розташування підрозділу.
Настоятель римо-католицького храму отець Леон зазначив, що вважає важливою допомогу людям у духовних справах, а підтримку волонтерів — частиною свого служіння.
"Коли я побачив, що пані Галина шукає приміщення, бо похолодало, я запропонував їм кімнату в костелі. А на літо — капличку. Опалення й освітлення — усе безоплатно. Як інакше? Якщо не будемо допомагати, те, що зараз далеко, може стати дуже близько", — сказав отець Леон.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube | WhatsApp | TikTok
