Федір та Марія Потапенки познайомилися підлітками, одружилися та оселилися в селі Новопавлівка Запорізької області. Разом виховували дітей та підтримували одне одного. Нині їхнє село розташоване за дев'ять кілометрів від фронту та чи не щодня обстрілюється російськими військами. Проте подружжя не планує виїжджати. Кажуть, як і 58 років тому, триматися їм допомагає кохання.
Своєю історією Федір та Марія поділилися з Суспільним.
Марія називає чоловіка "дідусем", а він її "бабушкою". Упродовж нашої розмови вони багато посміхаються та часто тримаються за руки.
"Я її побачив таку красиву, з косами – і більше не зміг забути", – згадує Федір Потапенко.
Жінка посміхається і додає:
"Я тоді жила в Новоселівці, а дідусь – в Єгорівці. Після восьми класів вони їздили до нас на велосипедах у клуб, там ми й познайомились. Дідусь вчився в Чубарівці (нині Федорівка — ред.), а я вже працювала. У нас у сім’ї тоді була біда, тому я пішла рано працювати. І так ми після 14 років і познайомилися".
"Мені було 16, а "дідулі" 17. Нас спочатку не розписували, а от у 1967 році ми нарешті побралися, бо я в 1968 році вже народила нам доцю".
Потім Федір служив в армії, а Марія його чекала. Чоловік згадує, що писав своїй "бабушці" щодня. Разом пригадують, що дуже наполегливо працювали задля спільної мети: хотілося власне помешкання. Попри проблеми зі здоров'ям, Марія наважилася на ще одні пологи:
"За станом здоров’я я нирку "роздавила", тому вже 54 роки на одній нирці. А з однією ниркою не дозволяли народжувати. Проте я дуже хотіла. Тому у 75-му році ризикнула й дідулі ще одну дівчинку народила. І так ми стали жити...".
У 1986 подружжя отримало в Новопавлівці будинок на виплат:
"Так ми тут і прижилися. Село було гарне, люди були хороші. Ну ми з дідусем тримали господарство велике, у мене було три коровки, десь сотня птиці, 4-5 кабанчиків. Заріжемо – та продамо, дітям допоможемо. У 36 років ми стали дідусем і бабусею. І так по сьогоднішній день бабуля й дідуля".
Федір та Марія мають трьох онуків. Один помер, коли йому було 33.
"Серденько зупинилось у нього...", — пояснює Марія. Обидва важко зітхають і ледь помітно стискають руки сильніше.
Марія перенесла онкозахворювання, про яке не охоче розповідає, а от про нещодавній випадок, що стався під час війни, згадують обоє. У жінки загострилися проблеми з серцем:
"Повезли мене в лікарню, ну і забили тривогу, мене на каталку, в реанімацію. "Дедушка" розплакався, всіх обдзвонив, підняв усіх на ноги..", — згадує Марія
Вдома у Потапенків чисто і затишно. Проте їх будинок, як і інші в їхньому селі, зазнав пошкоджень через російські обстріли.
"Дах у нас розбило, тут нас трусило, штукатурка поодлітала, багети поодлітали. "Дедушка" поприкручував і оце позавчора назад поодлітало", — розповідає Марія.
Діти та онуки подружжя вже дорослі та живуть своїм життям. Тож в умовах щоденних обстрілів вони чи не єдина підтримка одне одного.
Марія ділиться, що залюбки їздять до дітей і завжди готові допомогти. Проте не хочуть заважати їхньому дорослому життю
"Так і живемо... От вже 58 років як", — підсумовує Марія.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
