У Запоріжжі відбулася 9-та всеукраїнська науково-практична конференція "Історія запорозького козацтва в пам’ятках та музейній практиці". Цьогорік науковці сфокусувалися на проблематиці існування козацької Січі на Хортиці.
У північній частині острова Мала Хортиця, або Байди, на скелі над Дніпром у 1556 році побудував свій замочок, або городок очільник запорозьких козаків князь Дмитро Вишневецький, якого самі низові лицарі прозвали Байдою. За рік фортеця після тривалої облоги була зруйнована татарами. Дехто з істориків вважає цей замочок першою запорозькою Січчю, дехто цю думку спростовує. Тому і зібралися за круглим столом, аби вчергове винести це питання в наукову площину та - довести, або заперечити.
Директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко каже, що семінар присвячений тим питанням , які є дискусійними декілька десятиліть. Є комплекс історичних джерел 16 - 18 століть, про Хортицю, Січ, Хортицький замок, але немає єдиної концепції, єдиного підходу, як сприймати Хортицю як потужну козацьку твердиню: "Власне сьогоднішньою зустріччю ми намагаємося об’єднати різні думки науковців щодо подальших пошуків і щодо подальшого наукового оформлення цієї концепції Хортицької Січі".
Під час гострої дискусії науковці доводили, що козацькі січі - як тимчасові оборонні поселення з переправами та місця збору козаків - існували на Хортиці здавна. І замочок Вишневецького - далеко не перший опорний пункт козаків на острові.
"Процес почався тут, в 16 столітті, в 20-30 роках, коли козацький ватажок - він офіційна особа, староста черкаський і канівський Остафій Дашкевич - обрав Хортицю місцем збору козаків, всі Січі були місцем збору козаків, вони, вони не мешкали всі там круглий рік, там перебувала кілька тисяч людей у залежності від ситуації, а взагалі вони збиралися там в теплий період, коли починалася активна фаза військових дій. Це був табір військовий", - каже історик В'ячеслав Саричев.
Учасники круглого столу стосовно проблематики існування Хортицької Січі дійшли спільного висновку - питання потребує подальшого вивчення, в тому числі й роботи в архівах Варшави, Стамбула, Німеччини, Австрії, Ватикану.
