З 15-го до 21 серпня у Запоріжжі тривав мистецький форум, участь у якому взяли знані представники української культури. Загалом гедлайнерами заходу було більше десяти зірок мистецтва, які презентували свої твори або брали участь в панельних дискусіях, пресконференціях та публічних обговореннях.
Суспільне Запоріжжя побувало на кількох заходах, зібрало найяскравіші думки лідерів суспільства і готове видати їх нагора. Під час панельної дискусії про роль культури у формуванні суспільних сенсів патріарх української літератури Юрій Андрухович згадував “Червону руту” 1991 року, яка відбулася у Запоріжжі, та вивела на сцену Кузьму Скрябіна, Братів Гадюкіних та ВВ, а також піднесення, яке панувало у Запоріжжі після музичного заходу, напередодні путчу та введення ГКЧП військового стану.
Акторка театру та кіно Ірма Вітовська-Ванца говорила про важливість читання книжок для усіх професій та розповідала про те, що серіал “Леся+Рома” свого часу забороняла “комісія з моралі”, бо побачила в ньому натяки на сексуальність, а ще багато цитувала свою бабцю (“чим баняк накипів тим і смердить”) і євреїв (“ми вижили завдяки тому, що у нас між вухами”).
Ростислав Шпук, фотомитець, засновник Підземного переходу «Ваґабундо» (Івано-Франківськ) розповів про проєкт “Бомж”, в якому фотографував для обкладинок журналів зірок мистецтва в образі безхатченків
Юрій Андрухович
- За культурою не стоять речі, які потрібні для виживання. У цьому розумінні від культури легко відмовитися. Але відмова від культури, хай мені пробачать наші далекі предки з тваринного світу, означає, що насправді нам назад, на дерева.
- Митець обирає для себе якусь громадянську функцію, може, навіть політичну функцію, але обирає принципово іншою мотивацією, ніж її обирають політики. І це не полягає в якійсь стрункцій ідеологічній системі, бо для митця це згубно - якась система, адже він постійно шукає, перебуває у пошуках, і це робить його переконливим для загалу. Тому що всі стають свідками того, як він шукає, як помиляється, як він не піддається якимось схемам ідеологічним. Це лежить в певній естетичній площині. Наприклад, є якась ідеологічна лінія чи партійна організація і я виступаю проти не тому, що мені подобається боротися чи подобається протистояння, а тому, що мені не подобається та естетика, яку вони несуть із собою. Ну, вони нищать простір мого існування своїм перебуванням при владі. Значить, я стаю їхнім опонентом. Тільки для цього не записуюся в ворожу їм опозиційну партію, а роблю це індивідуальними методами, які мені доступні, своїми шляхами. В основі лежить відчуття прекрасного і потворного.
Ростислав Шпук
- Я думаю, що зараз тимчасово українська культура потребує матчу-реваншу, бо поки що вона зазнала тимчасової поразки. І не відомо, як той матч-реванш закінчиться, але останні політичні події показали, що ми навіть наслідуємо бітників своїми політичними виборами. Ми - нація українських бітників. Берроуз коли придумав такий метод нарізок: він писав текст, потім різав його на клаптики, потім все те перемішував і з тих клаптиків отримував такі собі психоделічні прозріння. І ми своє майбутнє виписуємо от таким методом нарізок - будь-яким випадковим перетасосуванням якихось слів.
- Наше суспільство, яке має недостатню кількість спільних культурних кодів, має спільну систему образ, а не образів. І таким чином воно реагують на щось негативне і об'єднується, а на щось тепле взагалі не скріплює суспільство. А негатив - це холодна спайка. Вона довго не тримається.
- Для мене читання - це процес ментально-гігієнічний. Тому я не можу читати будь-що у будь-якому стані
Ірма Вітовська-Ванца
- Відійшли ми від книг. Це - трагедія. І потрібно зараз робити книгу модною. І я прошу всіх: викиньте телевізори зі спален. У вас в спальні має бути книга поруч. Це має бути ваша звичка - перед сном прочитати. Це вже шлях. Це вже початок. Але треба так, з маленьких кроків і своїм прикладом. Якщо мама не читає - дитина читати не буде, це вже 100 відсотків.
- Культура - це стратегічно важлива історія. Така як “оборонка”, так само як медицина. Тому що це тільки питання ідентичності, не тільки питання формування нації, не тільки питання, коли закінчується обов'язок і починається бажання.
- У моїй трудовій книжці можна записати: друга робота - стою на Майдані. Я можу пояснити. Моя професія - це пошук конфлікту, пошук постійного конфлікту. Це вже моя органіка. Я дуже небезпечний політик: я можу прийти зруйнувати, побудувати і мене треба прибирать, бо буду знову руйнувати і будувати. я люблю бути в опозиції до будь-якої сталості.
- Я людей поділяю на руйнівників, творців і споживачів (що найстрашніше). Мистецтво - це є абсолютний провокатор, щоб витягнути з зону комфорту цього споживача, не дати застоятися спільноті.
- Людина-митець не може мовчати, якщо вона митець, а не просто працює митцем, наприклад, у трудовій у неї записано “працівник театру”. Бо її емоційна природа не зможе змовчати. Я вже не кажу, що така людина - апріорі зрілий громадянин і адекватний громадянин, який знає, де він живе, що то за країна, навіть коли вона етнічно не кревний представник цього народу, але вибрала цю країну.
- В садочках треба вводити хоча б на мінімальному рівні мистецтвознавство. Щоб наші діти навчилися і потім були готові сприймати складний артхаус, і складне аудіовізуальне мистецтво.
- Коли Христос в'їхав на ослиці в Єрусалим і йому під ноги сипали пальмове гілля на знак пошани, то ослиця думала, що то їй. У житті дуже важливо не стати такою ослицею. Пам'ятати, що якщо на тебе сіли і, так вже вийшло, що ти це кудись несеш, то це велика відповідальність і божественна ноша.
- У Києві з'явилася Алея зірок. Коли мені цю зірку вліпили, то я сказала: оце найстрашніша штука. Знаєте чому? Тому що якщо не будуть перекладати плитку чи ще щось не станеться, то ця зірка надовго залишиться, по ній за дві хвилини будуть проходити тисячі людей… на неї ж можна плювать.
Читайте також: Андрій Курков презентував запоріжцям новий роман "Ключі Марії"
