Сьогодні, 26 квітня, у Запоріжжі вшанували пам'ять загиблих ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Біля меморіального комплексу «Героям Чорнобиля» присутні поклали квіти та поділилися спогадами.
Що згадують ліквідатори та чого найбільше бояться, — розповіли Суспільному.
Біля меморіального комплексу «Героям Чорнобиля» зібралися представники громадськості, обласної та міської влади, ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС. Серед них — 74-річний житель Запоріжжя Павло Сомик. Чоловік розповідає, що в зоні відчуження працював у 1987 році, був командиром роти:
"У мене в підпорядкуванні було 120 осіб. Займалися ми дезактивацією Прип'яті. Також був пункт санітарної обробки техніки, яка виходила із зони. Я зі своїми солдатами його повністю відновив. Техніка, яка виходила із зони відчуження, була вже більш-менш чистою".
Павло Сомик розповідає, що працювали в десяти метрах від 4-го блоку ЧАЕС: "У мене 10 людей працювали між 3 і 4 блоком. Там радіація була 50 рентгенів. Вони працювали на добу 5 хвилин, адже 25 рентгенів більше – не можна допускати було. Тому треба було міняти".
Загалом у зоні відчуження Павло Сомик пробув 132 дні. Каже, що вже там почав відчувати проблеми зі здоров'ям:
" Трохи були головні болі, була гіркота у роті. Ну, якось морально були налаштовані, знали що треба зробити. Коли приїхав у Запоріжжя, була в'ялість, почало серце поколювати. Звернувся в лікарню, а там знайшли купу хвороб і дали третю групу інвалідності".
Голова об'єднання «Чорнобильці Запоріжжя» Павло Білан з острахом згадує трагедію на ЧАЕС і каже, що сьогодні головне — пам'ятати про наслідки техногенної катастрофи й не допустити її на Запорізькій АЕС:
"Не дай Боже, щоб це сталося, адже мінімальний підрив, зрештою, дасть не менше 7-8 Чорнобилів. Запорізька АЕС потужніша і там реактори набагато потужніші стоять".
Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram
