Невеликі фермерські господарства не припиняють своєї роботи на прифронтовій території Запорізької області. Фермери намагаються підлаштуватися під потреби часу та зміни, зумовлені війною.
З людьми, які займаються фермерської справою у прифронтовій зоні Запорізької області спілкувалися кореспонденти Суспільного Запоріжжя.
Родина Валентини Хлєбіної та Володимира Бута з села Георгіївське Запорізького району мають невелике фермерське господарство — вирощують фрукти та ягоди на продаж. Наразі сади опинилися поблизу лінії фронту на Запорізькому напрямку.
"Коригуємо, звісно: як продавати, як вирощувати. Років десять ми привозили саджанці з Мелітопольського інституту зрошуваного садівництва. Майже весь сад закладений звідти. У цьому році у нас були плани висадити мінімум сто дерев персика. Тому підготовлене місце ми засадили овочами", — каже Валентина.
Через зниження попиту на продукцію цьогоріч суттєво зменшились прибутки, розповідає Валентина Хлєбіна. До війни паралельно розвивали й інше направлення — з переробки.
Зараз довелося змінити плани й відмовитися від сушки черешні на професійному обладнанні. Бо з урахуванням усіх витрат, ціна готового продукту виходила непомірно високою:
"Поки ми вирішили, що з ягоди варитимемо варення, а сушити та в’ялити будемо овочі: від моркви до помідорів. До того ж і пряних трав у цьому році я багато насадила. І шавлію, і кріп, і петрушку. М’яти у нас сім видів. Усе це будемо додавати в переробку".
У господарстві колишніх агрономів Ірини і Євгена Парасочек з села Соколівка Запорізького району вирощують квіти, овочі, злаки, бобові, лікарські трави.
Фермерка Ірина Парасочка розповідає, через війну родинна справа опинилася на межі виживання.
"Було чотири гектари гороху. Усе інше — пшениця. І трішки овочів. Для того, щоб заплатити за комбайн і скосити орієнтовно треба 40 тисяч. Тому домовились із сусідом-фермером: ми віддаємо йому горох, а він нам косить пшеницю, тому що все це дуже дорого".
Щоб заробити гроші на пальне та оренду техніки, цьогоріч змінили напрямок:
"Кожний рік на цій ділянці ми висаджували хризантему. Ось маточники залишились. У цьому році не ризикнули висаджували хризантему. Посадили помідори. На цій ділянці ми вирощували м’яту. До 2014 року ми її здавали в Крим. Війна 2014 року завадила. До цього року знайшли закупника в Сумах. У цьому році в Сумах їх розбомбили".
Наразі, поки лікарські трави залишаються не затребуваними, фермери перейшли на вирощування овочів. Основна продукція — картопля літньої посадки. Вона буде довго зберігатися та знадобиться для продажу взимку і навесні.
Читайте також: У селі Плавні на Запоріжжі, що потрапило у "сіру зону", лишаються жити 115 людей
