У Запорізькому академічному Театрі молоді глядачам презентували виставу “Генерали у спідницях” за п’єсою французького драматурга Жана Ануя. Перші два покази відбулись у п’ятницю 14-го та суботу 15-го січня. Кореспондентка Суспільного Ольга Ларіонова побувала на прем'єрі вистави.
За сюжетом п'єси, запанував матріархат, а жінки зайняли усі гілки влади. "Але чи стало суспільство щасливішим? І зокрема — жінки?" — такі питання окреслені в описі до вистави. Як жанр заявлене "інтимне розслідування", а режисер називає це "суто французькою історією".
"Ми не наголошуємо на жіночому питанні як такому. А намагаємося розібратися у сутності влади, коли влада потрапляє в руки людей, які не розуміють, що з нею робити. Тобто, це, швидше, політична вистава — з комічними елементами", — каже режисер-постановник Геннадій Фортус.
Виконавець однієї з головних ролей Максим Ігнатьєв, описуючи свого героя, зазначає: "Стан такий у нього — закоханості в жінку, в її красу. Тоді він може працювати, щось вигадувати, фонтанувати ідеями".
Особливості характерів своїх героїв: жорстокість, підступність, егоїзм, актори пояснюють життєвими обставинами та сподіваються на розуміння з боку глядачів.
"Моя героїня судить чоловіків. Кожна жінка має певну владу. Можливо, у моєї героїні були якісь комплекси, якась складна ситуація, що пояснює, чому вона стала такою феміністкою", — розповідає виконавиця ролі "президентші" Маріанна Фортус.
Цьогорічна постановка п’єси “Генерали у спідницях” стала другою на підмостках театру молоді. Перша відбулась 20 років тому й демонструвалася протягом десятиріччя:
"Тоді ми робили інакше — дійство перенесли до божевільні. Президентша — це була головна лікарка, а психи воювали один з одним. А зараз робимо зовсім іншу версію, по-іншому підходимо до проблематики. Я служу в театрі 40 років і бачу, як змінилася публіка. Тому ми працюємо адресно і підбираємо нові художні інструменти", — пояснює Геннадій Фортус.
За його словами, комічні ситуації, несподівані сюжетні повороти, легкість і зрозумілість діалогів — все це в рамках естетики французького драматурга. Але, впевнений, наприкінці не обов’язкове розкриття всіх таємниць, адже задум художника досягає мети, коли глядач розмірковує над твором і після перегляду.
Читайте нас у Telegram
Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber
