На Запоріжжі історики у рамках експедицій вивозять старовинні предмети побуту з прифронтових територій. Серед них яскравими зразками стали скрині, що колись були традиційним подарунком нареченим, часто оздоблені візерунками — у них могли зберігати вишиті сорочки, рушники чи коштовності. Сьогодні ці реліквії набувають нового значення, адже можуть багато розповісти дослідникам про своїх власників, їхній побут та достаток.
Єдина згадка про дім: скриня з Новогригорівки
У 1944 році у селі Новогригорівка народилася Галина (Ганна) Цесько (у дівоцтві — Квітка) — четверта дитина у родині. Її тато Григорій так і не побачить свою маленьку донечку — загине за декілька місяців. Сім'я Галини переживе роки Другої світової, повоєнний голод та руйнацію:
"Під час війни так получилося, що я появилася. Життя було тяжке. У мами було вже троє дітей: сестра старша і два брати. І я четверта. Батько загинув, захищав Запорізьку область, був ранений. Два місяці був дома і появилась Галина. Тато даже не знає, що я є. Знаю голод і холод", — поділилася спогадами Галина.
Свою батьківську хату жінка пригадує з теплом:
"Хата в нас зразу була така маленька під оселедцем. Заходиш, сіна, ми зразу кажемо, коридор. А тоді наліво повертаєш — кухонька і спальничка, а направо там держали коровку, свиней, усе було при хаті. А то була велика така хатина, називалася засвітлиця".
Усе своє життя жінка проведе у Новогригорівці, тут зустріне й повномасштабне вторгнення РФ:
"Ми вже знали це, як уже ж війна була вісім років, Донецьк і Луганськ, там наша рідня, забирали із колгоспу людей шахти будували. Це ми знали. Ну, думали, а може, а може?.. Я ось виїхала недавно, онука забрала. В мене три сини. Я ні до кого не можу прихилитися того, що один син, таке случилося, що у лікарні лежить, а найменший син без вісті пропавший. А старший син за границею. До останнього не вірили".
Та будинок Галини не вціліє після російського обстрілу. 12 червня, окупанти завдали авіаційних ударів по Новогригорівці — тоді загинула одна людина, ще четверо дістали поранень:
"Пішла я до сусідів там через дім. Будемо їхати у Покровку, значить, скуплятися, бо там у нас уже такий магазин то був, тільки туди їздили. Пішли наймати машину. Ніде нічого. І тут прошуміло, гупнуло і все. Під'їхав чоловік на велосипеді, каже: "А вам нема куди йти". А я кажу: "Як це нема?". "А у вас хати нема". Пряме влучання. Дві хати підряд. Чоловіка вбили у дворі, дружину поранили. Сходу чотири дома".
Про рідну домівку, зруйновану окупантами, Галині у Запоріжжі нині нагадує старовинна скриня її мами, Остроух Оляни:
"Ця скриня, вона була в нас на вулиці. Це скриня мамина придане, моєї мами. І ото я питала в мами: "Мамо, ну що то за бумажки, що то конфети такі?" А мама каже: "Їздили на ярмарок, отам купували оці ж конфети". А вони ліпили туди бумажечки. І так і нам пам'ять осталася".
Скриня увібрала усі важливі спогади для Галини:
"Дуже цінна. Там мамине було придане в скрині. Згадую маму, бабусю. Бабуся моя — це татова мама, виховала мене, даже виховала мені старшого сина. У мене син родився 1964, а бабуся була 1864 року. Їй було 100 років. І вона ще два роки нянчила мені старшого сина Віктора. Маленька була, худенька. Скриня - це спогади про родину".
Вберегти від знищення скриню вдалося завдяки історикам, котрі приїжджали з експедиціями до Новогригорівки. Галина подувала її дослідникам у 2024 році, розповів голова громадської організації "Гуляйпільські старожитності" Сергій Звілінський:
"Виготовлена, очевидно, якимось місцевим майстром, тому що вона не має орнаментації, в принципі, і виготовлена можливо в тій же ПурхівціСтара назва села Новогригорівка Запорізької області. Це таке кустарне виробництво. Вона є цікавою тим, що вона нетипова досить для цього регіону, вона є, скажімо так, поєднаннях традицій ще тих давніших скринь кінця XIX століття і вже новими віяннями, власне, початку XX століття".
Новогригорівка нині окупована російськими військами. Та саме село, за словами Сергія Звілінського, добре зберегло свою культуру та традиції, тож перед дослідниками постала задача якомога більше зберегти про це інформації:
"Дуже прекрасне село, дуже таке етнографічне, там така громада міцна, вони зберегли певну традиційність, згромадженість. Ми відчули людей, вони всі співочі, дуже багатий обряд вряжання в армії. Вони дуже дружні насправді між собою. Ми напевне в кожній родині були, сканували фото, записували спогади, і ми зібрали колосальний матеріал. Село вже окуповане і фактично знищене. Той матеріал, який зібраний, він по суті є унікальним. Це є дуже важливо".
Скрині, котрі історики встигли вивезти з тоді ще прифронтової Новогригорівки, є унікальними носіями місцевої культури, котру врятували від забуття:
"Кожна скриня унікальна, бо вона неповторна. Не було типових скринь, кожен майстер робив по-своєму. Відповідно, скільки майстрів, стільки і видів скринь, стільки орнаментів, стільки якихось спеціальних форм. Кожну скриню він міг там по-різному вирізати, це її підсилює, її цінність, як і мистецького твору, тобто витвору цього майстра. Тому це цінні штуки, те, що відображає побут нашого селянства, саме нашого регіону. Це про ідентичність".
Скарбниця сімейної історії: скриня з Варварівки
У господарському приміщенні одного з покинутих будиночків у Варварівці роками стояла скриня початку ХХ століття — забруднену в пил та павутиння її знайшли історики. Втім власника цього стародавнього рундука з'ясувати ще не вдалось, розповів Сергій Звілінський:
"Належала вона сільській родині. Зараз встановлюємо, ідентифікуємо кому саме, тому що це не швидкий процес. У нас є певні фото цієї родини, якісь документи є. Конкретно в цій скрині був одяг, речі були бабусі, яка померла, напевно, ще років 30 тому. І, власне, всі її речі, зокрема фото, були складені в цю скриню. І це додає їй цінності, бо це дуже цікаві фото, завдяки яким ми ще відтворимо історію цієї родини, цієї людини, кому вона належала".
За словами Сергія Звілінського, така скриня може свідчити про заможність родини — такий предмет побуту могли дозволити собі не всі:
"Такими скринями користувалися сільські родини, заможні сільські родини, тому що вона дуже якісно зроблена, дуже багато елементів оздоблення на цій скрині. Це замовлялося в майстрів, переважно регіональний, десь були майстерні, у яких вони виготовлялися".
Кришка знайденої "варварівської" скрині всередині оздоблена різноманітними наліпками з морозива, мила та реклами першої третини ХХ століття:
"Наліпки різні, різнопланові з цукерок, з мила, з табаку, з морозива, якісь рекламні штуки. Тут є емблеми із кави, реклама паперу для куріння, карамелі бім-бом, яка популярна була. Тобто це все, чим користувалися, що їли, що вживали, що купували в магазинах люди, починаючи з 1910 років до 1930 років. Ми скриню датуємо десь 1910 роками, коли, очевидно, дівчина виходила з нею заміж. І власне, з того часу почали якісь наліпки сюди ліпити", — розповів історик.
Таке різнобарвне оздоблення робили не лише з етикеток чи наліпок, кришку могли прикрашати й банкнотами, котрі вийшли з обігу — усім, що оточувало власника скрині або ж було для нього важливим:
"Те, що фактично виходило з обіходу, якісь гарні, красиві, кольорові картинки, все, що людина вважала якось естетично привабливим часто ліпила під кришку таких скринь. Дуже часто скрині слугували ще таким записником, куди записували якусь інформацію про родину, наприклад, народження дітей, якісь господарчі цикли найчастіше, наприклад, коли телилася корова, коли сіла гуска, коли корова погуляла, коли купили будинок, кому дали в борг якісь гроші".
За увесь час скриня з Варварівки декілька разів фарбувалася, та все ж має гарний стан збереженості, розповів історик:
"Тут не було квітів, було просто таке геометричне орнаментування. І все, але вона перефарбовувалась, скоріш за все, вже поверху, якимось іншим кольором. А потім другий раз вона фарбувалася в чорний. Вона збереглася досить непогано, вона не з'їдена гризунами, не протрухла, головне ніжки цілі в неї, тобто вона фактично в ідеальному стані. Ми її помиємо. Не будемо ми її перефарбовувати, нічого не будемо робити, просто збережемо її в такому стані, як вона, власне, побутувала в цій родині, в якій вона була".
Раніше з Варварівки історики вже привозили старовинну скриню з ігренським розписом — вона належала Христині Тарасенко (Горпинич). Такі рундуки створювалися на Дніпропетровщині у майстрів і теж були коштовними.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
