Вуличні бої, напівоточення і безперестанні російські обстріли — в таких умовах бійці 128 окремої бригади тероборони (ТрО) "Дике Поле" тримали оборону села Старомайорське на Донеччині у травні 2024 року. 230 батальйон бригади тоді опинився за два кілометри від найближчих передових позицій українських суміжних сил і відбивався від російських атак фактично самостійно. Нині підрозділ виконує бойові завдання в Запорізькій області.
Історію оборони руїн населеного пункту — дізнавались кореспонденти Суспільного від безпосередніх учасників тих подій.
Руслан, командир 230 батальйону 128 бригади ТрО, розповів, що перший штурм їхніх позицій у Старомайорському розпочався на Великдень (тобто 5 травня 2024 року) і безперервно продовжувався близько 14 годин поспіль.
"Склались такі обставини, що з права у нас був повністю відкритий фланг та противник наступав, як з фронту, так і з правого флангу. В той час підрозділи суміжників вже були за два кілометри від нашого переднього краю. Співвідношення сил тоді були приблизно десять до одного", — згадував командир батальйону.
На командно-спостережному пункті (КСП) в той момент знаходились тільки командир батальйону Руслан та бойовий медик Світлана.
"Командир бригади дав наказ і передав бойове управління наскільки можливо, на мене. Ну, тобто і, в принципі, на Світлану, бо ми були на КСП роти. Потім згодом в той же день почало підходити наше підкріплення. Ну, там не дуже їх багато було", — розповів командир батальйону.
Росіяни розпочали штурмові дії на позиції українського підрозділу одразу із використанням важкої броньованої техніки, зокрема бойових машин піхоти та танків.
"Вони пішли зразу важкою технікою, БМПБойова машина піхоти. Ми підбили перший танк. І вони всі змішалися і почали лізти з правого флангу. Як я казав, він був неприкритий, тому їм це вдалося, в принципі, як бліцкриг. Російську важку техніку почав накривати наш старший брат — це міномети, артилерія", — продовжив Руслан.
З основних складнощів, які виникали під час управління боєм, командир батальйону назвав відсутність досвіду в керування такими великими з'єднаннями, адже тоді він був командиром відділення:
"Я прийшов солдатом, стрільцем, потім став командиром відділення. В мене, ну, відділення — це в нас сім людей. В мене в підпорядкуванні сім людей і я командир відділення. І все. А тут — прийшлось керувати. Грубо кажучи, 50+ людей в мене було в підпорядкуванні", — додав командир батальйону.
Водночас на командному пункті роти знаходилась і старша бойова медикиня батальйону Світлана. Військова допомагала побратимам та час від часу сама керувала боєм.
"Я була з головним сержантом Романом, допомагала. Йому треба було відпочивати —в цей період брала на себе командування. Комбат давав вказівки, передавала по рації хлопцям. Дуже було важко. Я постійно їм казала: "Хлопці, тримайтесь там, все буде добре, ми встоїмо". І вони чули, що я з ними й це теж якийсь стимул давало їм", — розповіла бойова медикиня.
В один момент, до позицій українських військових на близьку відстань наблизилась штурмова група армії РФ та зайняла руїни будинку неподалік.
"Я не задумуючись побігла в гараж, відкрила, набрала “одноразок”Заряди до гранатомета, повисмикувала чеку, гранати розклала. Не задумуюсь, хто повинен це зробити, просто схопила гранатомет, побігла і вистрілила в хату, у вікно, де були росіяни. І прибігла назад", — згадувала Світлана.
Роман, військовий 230 батальйону, розповів, що пізніше суміжні підрозділи підтвердили знищення тієї групи армії РФ, в яку Світлана здійснила постріл з гранатомета.
"Світлана шибайголова. Коли суміжники почали зачищати, виявилось, що росіяни дійсно мертві. Там не будівля була, а руїна, буквально пару метрів квадратних, де їм сховатися. І вона влучно якраз туди. Якби дійшли, вони б намагались нас вбити", — пояснив Роман.
Знищення Світланою групи військових армії РФ також дало змогу підрозділу й надалі забезпечувати боєкомплектом, їжею та медичною евакуацією передній край.
"Ця ситуація трапилася тоді, коли противник намагався просочитися між позиціями для того, щоб закріпитись та обрізати логістику переднього краю, яка і так була ускладнена. Вуличні бої були в самому Старомайорському. Противник постійно намагався заводити нові сили, постійно намагалися вони накопичуватися, як зомбі", — додав Роман.
Також Роман згадував про те, чим відрізнялись бойові дії у межах населеного пункту.
"В Старомайорську ситуація була така, що не було жодної цілої будівлі. Для росіян будь-яка будівля — гарне укриття. Навіть якщо він один, він може натворити біди. Зараз у нас уже розрахунків операторів БпЛА. Якби в Старомайорську було так само, то, я думаю, ми б довше трималися", — поділився військовий.
230 батальйон 27 діб тримав оборону руїн Старомайорського, за період бойової роботи, українські знешкодили близько пів тисячі російських військових, десятки моторизованої та броньованої техніки, підсумував командир підрозділу:
"З моменту, коли все почалося, без зміни, особовий склад, який був на позиції, резерви, які зайшли, без зміни були 27 днів. Весь цей час були штурми. За оборону Старомайорська з 5 травня до того моменту, коли замінили наш підрозділ, було знищено 12 танків, 10 броньованих машин противника, 30 одиниць мототехніки, особового складу підтвердженого до 500 осіб російських штурмовиків".
Раніше Суспільне повідомляло, що медсестра 128 окремої бригади тероборони "Дике Поле" Світлана під час виконання бойового завдання залишилась разом з побратимами в оточенні на опорному пункті, однак взяла гранатомет і одним пострілом знищила групу армії РФ. Це дозволило провести ротацію та вивести з позиції українських військових. Нині підрозділ Світлани боронить Запорізький напрямок.
Підписуйтеся, дивіться та читайте головні новини Запорізької області на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | WhatsApp | Facebook | Youtube
