Ігор Суйчемезов із Вінниччини боронив Маріуполь на початку повномасштабного вторгнення РФ. У травні 2022 року чоловік потрапив в російський полон в бою на заводі Ілліча та майже три роки пробув у неволі.
Оленівка, Горлівка, Чистякове — у цих містах окупанту змушували Ігоря забути українську мову, проте чоловік у бараках нишком співав гімн України.
Про російський полон та кого Ігор Суйчемезов чекає в Україні — у матеріалі Суспільне Вінниця.
Ігор родом із села Цекинівка Вінницької області. До початку повномасштабного вторгнення, чоловік працював водієм швидкої у Ямпільській громаді. У 2022 році Ігор добровольцем пішов у військо, служив у 56 окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді. У травні 2022 року чоловік потрапив у полон на заводі Ілліча в Маріуполі.
"Я йшов останнім. Отримав серйозне поранення, — кульове у живіт. Відвезли мене у Докучаєвську лікарню. Відмовлялися спершу, але лікарка одна погодилася мене прооперувати".
Далі Ігоря етапували в Оленівку, потім — Горлівка, Чистякове. В полоні росіяни змушували забути українську та спілкуватись лише російською мовою.
"Накрився ковдрою і співали тихенько гімн наш. Бо завжди надіялися на нашу країну, що нас додому повернуть. Змушували, щоб ми вчили їхній гімн і забули українську мову. Змушували вчити російські пісні, говорити російською. Хто не хотів — катували".
У полоні Ігор Суйчемезов зустрів 33, 34 та 35 дні народження. Окупанти змушували важко працювати та давали на перекус від двох до п'яти хвилин розповів чоловік.
"Що свиням готують... та сама смердюча картопля — була у нас. Але треба було їсти. Зараза, звісно, може й вмерти можна було від того, але організм боровся. А що було робити? Або хліб з компотом пити або їсти. Їли, а що робити. Не давали часу поїсти. Все було гаряче. Якщо встигнеш попекти собі писок, то наїсишся. Якщо ні, то ні. Був 90 кілограмів, зараз не годен набрати. Коли попав на операцію, десь 55 кілограмів був".
Щоб стерпіти полон, українські військові часто мріяли та ділились думками між собою.
"Про хорошу машину, сім’ю, жінок, дітей. Торта великого з’їсти. Хто про смажені яйця з підчеревиною, картоплю. Жили надією. Так і трималися".
Ігоря Суйчемезова повернули в Україну 5 лютого 2025 року в рамках обміну "150 на 150". Чоловік майже третій місяць у відпустці, набирається сил та психологічно оговтується від пережитого. З полону чекає земляка Юрія, з яким познайомився в неволі.
"Спілкуюсь з батьками, дружиною його. Дуже хороша людина. Хочу, щоб він повернувся. Єдиний мій друг, який там залишився. Дуже його чекаю".
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
