За тиждень, з 7 по 13 жовтня, стало відомо про загибель 17 захисників з Вінниччини. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисників, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!
Анатолій Папшоя
Старший солдат Анатолій Папшоя загинув 10 жовтня 2023 року, відбиваючи ворожий штурм в районі села Первомайське Донецької області. Захиснику було 58 років.
Анатолій Іванович народився в селі Вербка Вінницької області. Жив із сім’єю в селі Голубече. Мав середню освіту. В цивільному житті працював водієм. Вміло ремонтував автомобілі та обожнював риболовлю.
Під час повномасштабної війни чоловік воював за свою Батьківщину в лавах 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Обіймав посаду старшого стрільця в 11-му окремому батальйоні. Позивного не мав, жартував, що вже старий, аби вигадувати щось.
"Анатолій Папшоя – мій вітчим, що став для мене батьком з 8 років. Як би не було важко, ніколи не нарікав. Завжди казав: "Краще я, ніж мої діти". Після важкого поранення не відмовився від «нуля», бо коли йдуть молоді, не міг бути осторонь. Був безвісти зниклим. Ми шукали, вірили і сподівались…"– розповіла його донька Юлія.
Поховали захисника в селі Голубече на Вінниччині. Вдома на Анатолія чекали дружина, син, донька та онуки.
Вадим Чижевський
У боях за Україну 2 жовтня загинув Чижевський Вадим Андрійович – мешканець Барської громади.
Захисник був командиром міномета мінометного взводу, старший солдат. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення рашистської навали, Вадим пішов захищати Батьківщину. Із 27 лютого 2022 року герой був на фронті.
Віктор Петлінський
Народився Віктор Петлінський 21 січня 1977 року у с.Червоний Степ. До війни проживав у Вінниці. Був учасником АТО, а після демобілізації ще рік служив у війську за контрактом. У мирному житті чоловік працював за кордоном.
Знову на захист рідної землі Віктор Петлінський став у перший день повномасштабного вторгнення. Життя військовослужбовця обірвалося 5 жовтня, коли він разом із побратимами зголосився винести із поля бою тіло загиблого товариша.
Під час евакуації тіла російські військові відкрили вогонь, боєць вступив у бій з окупантами та отримав поранення несумісні із життям.
Владислав Григорцев
Владислав Григорцев був військовослужбовцем окремого підрозділу спеціального призначення. Боронив Україну на харківському напрямку. Загинув під час виконання бойового завдання 21 вересня. Життя воїна обірвалося у 45 років… У нього залишилась дружина та троє синів…
Народився Владислав Григорцев 30 грудня 1978 року у Вінниці. Після закінчення 12-ї загальноосвітньої середньої школи здобув вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті, а згодом у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (м. Харків). У цивільному житті працював приватним підприємцем.
"Батько ніколи не пасував перед труднощами і завжди наполегливо досягав поставлених цілей, – розповідає син полеглого Героя Артем. – Був прямолінійним і не кривив душею. Але якщо хтось потребував його допомоги, робив все від нього залежне, навіть нехтуючи власними інтересами…"
Також Владислав дуже багато допомагав ГО "Вінниця ДАУН СИНДРОМ", оскільки й сам був батьком особливої дитини. "Владислав жив із відкритим серцем і залишив по собі добру і світлу пам’ять", – каже дружина Небесного Воїна Марина.
Володимир Врасій
Врасій Володимир Олександрович – мешканець с.Болган Студенянської громади. Інспектор прикордонної служби категорії – навідник – оператор першого відділення. Призваний під час мобілізації третім відділом Тульчинського РТЦК та СП 26 лютого 2022 року.
3 жовтня, виконуючи бойове завдання, виявивши стійкість та мужність, під час бойових дій біля населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області російської федерації Володимир Врасій загинув.
Григорій Окаєвич
Григорій Окаєвич загинув 5 жовтня внаслідок ворожого авіаційного удару, керованими авіаційними бомбами в районі населеного пункту Першотравневе, Ізюмського району, Харківської області.
Дмитро Бондарчук
В боротьбі за нашу свободу та незалежність загинув мешканець Козятинської громади Бондарчук Дмитро Вікторович 1985 р.н. Сумну звістку повідомила очільниця громади Тетяна Єромлаєва.
Максим Ліщинський
24 лютого 2022 року у важких боях за Україну і її територіальну цілісність загинув Ліщинський Максим Володимирович, 3.05.1985 року народження. В перший день повномасштабного вторгнення Максим з побратимами зупиняв російських окупантів на Херсонщині.
Микола Накітняк
До свого 37-го дня народження солдат 3-ї окремої танкової бригади Микола Накітняк не дожив 8 днів. Кохана дружина Олена та єдина донечка Даринка готували подарунки та очікували на зустріч, яка мала відбутися вже 15 жовтня. Втім, 5 жовтня внаслідок ворожого авіаційного удару захисник загинув в районі н.п. Першотравневе Ізюмського району Харківської області.
Захисник – випускник Жмеринського ВПУ. Здобув професію залізничника й працював за фахом. У 2009 році поєднав свою долю з коханою Оленою, за рік у подружжя народилася донечка Даринка.
Михайло Карбивничий
Народився Михайло Карбивничий в місті Кодима 16 листопада 1984 року. У 2002 році закінчив місцеву школу та вступив у Крижопільський будівельний ліцей, де здобув професію електрозварника. З ліцею був призваний на строкову службу, яку проходив у м. Сімферополь. У 2009 році одружився, проживав у Жабокричі, звідки й був мобілізований у ЗСУ.
Стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти 59 бригади однієї із військових частин ЗСУ, солдат Михайло Карбивничий героїчно загинув 5 жовтня 2022 року від травм, несумісних із життям, під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Давидів Брід Бориславського району Херсонської області.
Олег Гладкий
Гладкий Олег Михайлович, 03.06.1985 р.н. загинув, захищаючи Батьківщину, 06.10.2024 року, в районі населеного пункту с. Григорівка, Бахмутського району, Донецької області.
Олександр Косаковський
Олександр Косаковського звістка про повномасштабне російське вторгнення в Україну застала, коли він перебував далеко за її межами. Проте, не вагаючись, чоловік першим же рейсом повернувся на Батьківщину і став на її захист.
Воював у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони. З позивним "Косар" брав участь у найгарячіших боях на сході нашої країни. Спочатку як солдат мінометної батареї, а згодом – інженерно-саперного відділення.
Загинув Олександр під час виконання військового завдання поблизу міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області. Непоправне сталося 5 жовтня. Воїну навічно залишилося 44 роки…
Народився Олександр Косаковський 18 серпня 1980 року у селі Михайлівці Могилів-Подільського району. Після закінчення місцевої школи здобув професійну освіту у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства. А у 2004 році отримав також диплом Вінницького інституту регіональної економіки та управління, де освоїв кваліфікацію юриста.
Майже всю свою трудову діяльність Олександр пов’язав із фермерською справою. Проживав родиною у Вінниці, в якій плекав сина. Наразі хлопчику 8 років.
"Олександр передусім дбав про добробут сім’ї, задля цього й поїхав працювати за кордон. Але, коли розпочалася повномасштабна війна, відразу ж повернувся, бо мав чітке переконання, що так мають чинити всі свідомі українці, – розповідає дружина полеглого воїна Олена. – Він був дуже добрим і світлим. Справжнім чоловіком і найкращим батьком…".
Олександр Чернявський
Старший солдат Чернявський Олександр Євгенович служив гранатометником 2 відділення охорони взводу охорони 1 механізованого батальйону. Його життєва зірка згасла 3 жовтня в Харківській області, місті Ізюм.
Павло Коломієць
З 11 грудня 2023 року Павло Коломієць перестав виходити на зв'язок з рідними. Майже 10 місяців мати Наталя Миколаївна жила надіями, що син живий, та чекала від нього вісточки. 1 жовтня тіло воїна ідентифікували. Експертиза встановила, що солдат загинув 11 грудня 2023 року, неподалік населеного пункту Первомайське на Донеччині під час виконання бойового завдання.
Роман Сокол
Роман Сергійович народився 18.03.2000 року в селі Перепільчинці. Навчався у місцевій школі. Далі закінчив Барський гуманітарний педагогічний коледж імені М.Грушевського за спеціальністю — право.
Одружився з чудовою дівчиною із сусіднього села. Разом планували майбутнє. Здійснення наймасштабніших мрій відклали до завершення війни.
Ще до повномасштабного вторгнення в Україну Роман став на захист рідної держави. Ніс контрактну службу в лавах Національної Гвардії України на посаді авіаційного спеціаліста – сапера екіпажу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів.
У війську молодший сержант Роман Сергійович швидко вчився, був відповідальним, активним, дієвим. Боєць завжди розвивався, удосконалював свої знання, щороку покращував свої навики. Маючи чималий військовий досвід, брав участь у найважчих бойових операціях.
На жаль, 3 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області 24-річний захисник загинув.
Сергій Сайганов
На Запоріжжі 14 серпня 2023 року в результаті мінометного обстрілу загинув Сайганов Сергій Юрійович – мешканець Бершадської громади. До цього часу він вважався зниклим безвісти.
Юрій Маковійчук
На Харківщині 23 вересня загинув Маковійчук Юрій Іванович – мешканець Літинської громади. Захисник був навідником механізованого відділення.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube та Whatsapp
