За тиждень, з 16 по 22 вересня, стало відомо про загибель 22 захисників з Вінниччини. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким оборонців, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!
Ігор Пастушенко
13 вересня 2024 року, підтвердилася смерть солдата Пастушенка Ігоря Андрійовича, жителя с. Дзюньків, який загинув 19.09.2023 р. Загинув в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
Призваний на військову службу за мобілізацією 1 липня 2022 р.
Юрій Антонюк
Вінничанин Юрій Антонюк мобілізувався до Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у підрозділі радіоелектронної боротьби 22-ї окремої механізованої бригади, яка утримувала рубежі на донецькому напрямку. В одному із таких боїв життя воїна трагічно обірвалося. Це сталося 19 грудня 2023 року поблизу села Кліщіївка Бахмутського району.
Народився Юрій Антонюк у Вінниці 4 квітня 1992 року. Після 9 класів 29-ї загальноосвітньої середньої школи здобув фах газоелектрозварника у ДНЗ "Вище професійне училище №7". А самотужки освоїв ще й мулярську справу. До великої війни свої вміння застосовував у будівництві.
Микола Шестопалько
Солдат служив стрільцем-санітаром 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти. Вважався зниклим безвісти. Загинув в районі населеного пункту Ласточкіне Донецької області.
Олександр Злотковський
30 серпня поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, беручи участь в обороні нашої Батьківщини та захищаючи кожного з нас від російських загарбників, загинув ще один наш Герой, старший солдат військової частини А2120 Олександр Злотковський, 1994 р.н., який вважався безвісти зниклим.
Сергій Лочман
Вінничанин став на захист Батьківщини у перший рік повномасштабного російського вторгнення. Воював боєць із позивним Joker у лавах 38-го окремого стрілецького батальйону. Розпочинав із посади водія протитанкового взводу, а дослужився до звання головного сержанта й командира відділення.
На фронті Сергій отримав важку контузію, втім після відновлення знову повернувся на передову. Та, на жаль, чергове поранення виявилося несумісним із життям. Серце воїна зупинилося 15 вересня.
За сумлінне виконання військового обов’язку Сергій Лочман отримав десятки грамот від командування батальйону, а також медаль «За оборону Авдіївки» та медаль Міністерства оборони України «За жертву крові».
Віталій Якимишин
У перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року знову встав до лав ЗСУ та останнім часом виконував завдання під Покровськом.
Медик 59-ї бригади імені Якова Гандзюка Віталій Якимишин мав відзнаки Міністерства оборони України та був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Його любили та шанували побратими.
Дмитро Радич
Загинув Радич Дмитро Олексійович, 11 вересня 1992 року народження, житель смт.Шпиків. Призваний Тульчинським РТЦК та СП по мобілізації, старший сержант Радич Дмитро Олексійович служив сапером інженерного-саперного відділення 2 стрілецького батальйону.
15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого танкового обстрілу в районі оборони населеного пункту Райгородка Сватівського району Луганської області, наш Герой-захисник загинув.
Анатолій Барладін
Старший солдат Барладін Анатолій Іванович призваний на військову службу по мобілізації 3 березня 2022 року другим відділом Тульчинським РТЦК та СП. Служив номером обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону.
Виявивши стійкість та мужність, в районі населеного пункту Берестове Куп'янського району Харківської області, загинув Барладін Анатолій Іванович, 1971 року народження, житель с.Дахталія.
Олександр Каверзін
Чоловік житель Козятина. Захищав країну з початку повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання.
Роман Дяченко
15 вересня попрощались із жителем села Попівка Романом Дяченко, 1989 року народження. У липні 2022 року був мобілізований та служив у військах спеціального призначення. Загинув Герой 10 вересня 2024 року, при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині.
Олександр Соловей
Чоловік гранатометник 3-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 1-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224, 79-та окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Загинув 5 жовтня 2023 року, в районі села Новомихайлівка, Покровського району Донецької області.
Микола Гонтарук
6 вересня 2024 року у «Дніпропетровській багатопрофільній клінічній лікарні» помер під час лікування від отриманих поранень 28-річний Гонтарук Микола Олександрович. Відомо, що чоловік став на захист України Микола у грудні 2023 року. Був майстром-номером обслуги мінометного взводу.
Михайло Столяренко
7 вересня під час виконання службових обов’язків загинув 28-річний Столяренко Михайло Олександрович з с. Мухівці Немирівської громади.
Сергій Марценюк
Пішов служити з початку повномасштабного вторгнення. Загинув виконоючи бойове завдання.
Віктор Сабашук
1 вересня під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій у селі Черкаська Конопелька Курської області Віктор отримав важкі поранення та був направлений на лікування в Головний військовий шпиталь Києва. Та, на жаль, 9 вересня серце хороброго воїна навіки зупинилося.
Віталій Фустій
Виконуючи завдання в зоні активних бойових дій, 9 вересня 2024 року внаслідок авіаудару противника, підполковник Віталій Фустій, на жаль, загинув. Віталій був вірним офіцером Державної прикордонної служби України. З 1999 року проходив службу на західних, південних і східних рубежах країни.
Олег Козак
Олег Козак народився 1 жовтня 1970 року в селі Радівка, де і пройшло його дитинство та юність. Він навчався в місцевій школі, а згодом продовжив освіту в Іллінецькому радгосптехнікумі, здобуваючи спеціальність зоотехніка. Протягом всього життя Олег Іванович залишався вірним рідному селі, працюючи водієм в ПП "Радівське".
22 липня 2024 року Олег Іванович був призваний до лав Збройних сил України. Він з честю і відвагою виконував свій військовий обов'язок. А вже 12 вересня 2024 року загинув у Покровському районі, виконуючи бойове завдання.
Олександр Чорноусов
Народився Олександр Черноусов 1 лютого 1980 року в м.Калинівка. Певний час проживав у с. Іванів, а згодом родина переїхала на станцію Липовець й Олександр пішов у перший клас загальноосвітньої школи Росоша Липовецького району.
Після закінчення школи пройшов строкову службу, навчання на курсах газозварювальника, працював різноробом.
Після служби в армії юнак переїхав жити в Сальник до тітки і в цьому селі зустрів свою долю та почав облаштовувати родинне гніздечко.
У 2014 році чоловіка мобілізували до війська й впродовж двох років він захищав рідну землю від російських окупантів. Знову на захист Вітчизни Олександр Черноусов став на початку березня 2022 року. Під час одного із боїв був важко поранений, але після операції та лікування знову став у стрій та повернувся до побратимів. До останнього свого подиху військовослужбовець залишився вірним присязі та Україні.
У Героя залишилися мама, дружина, два сини та сестра.
Олександр Олексієнко
Олександр Олексієнко приєднався до Збройних Сил України цього року, ставши частиною 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Він загинув 11 вересня під час бою біля села Парасковіївка, що на Донеччині. Олександру було 36 років.
Ігор Рожко
На Харківщині 13 вересня внаслідок мінометного обстрілу загинув Рожко Ігор Андрійович – мешканець Барської громади, уродженець Херсонської області.
Олександр Чернута
У боях за Україну 15 вересня загинув Чернута Олександр Володимирович – мешканець Липовецької громади. Призваний на військову службу по мобілізації 4 травня 2022 року. Захиснику було 42 роки.
Ігор Мустаца
На Донеччині 14 вересня загинув Мустаца Ігор Миколайович – мешканець смт Брацлав. Старший солдат був призваний Тульчинським РТЦК та СП, служив стрільцем помічником гранатометника.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
