Актори барського "Театру Рівності" готуються до прем’єри вистави "Лавка". У трупі — слабозорі й незрячі люди. Режисерка Ірина Дєдова розповіла Суспільному, що над постановкою працюють із травня. Текст вона писала сама, зважаючи на запити акторів і специфіку їхніх симптомів. На реалізацію вистави отримали грант — мільйон гривень від Українського культурного фонду.
Під час написання тексту Ірина Дєдова опиралася на гумористичні поезії Павла Глазового і Зої Красуляк. Враховувала й запити самих акторів.
"У нас до цього були композиції ліричні, патріотичні, гумористичні. Вони почали робити запити, що хочуть не просто бути статичними учасниками композиції, де ти стоїш і говориш, в крайньому разі, робиш кілька кроків, а грати. Нагадалася баба Параска, Палашка, Триндичиха. Я почала шукати матеріали. Це завжди складно. Я хочу врахувати специфіку рухів, самих симптомів: хто і наскільки погано бачить. Щоб це було гарно, зручно, щоб вони акторами себе відчували, а не наче я глумлюся над ними. Шукала, шукала і зрозуміла: найпростіше писати мені самій. Пригадала, що вони всі сусіди, і якось ця лавка мені уявилася", — розповіла Ірина Дєдова.
Репетиції проводять у клубі барського УТОСу (Українське товариство сліпих). Над новою постановкою працюють від травня. "Театр рівності" було створено на базі барського МХАТу, аби соціалізувати незрячих, сказав очільник МХАТу Роман Григор'єв. У трупі дев'ять акторів. Вистава "Лавка" — їхній черговий проєкт. На його реалізацію отримали грант: мільйон гривень від Українського культурного фонду.
"Постановка вистави завжди є затратною. Це і декорації, і реквізити, костюми. Проїзд. Гастрольні тури потребують коштів на перевезення, проживання, харчування. Гранти дають нам можливість зробити більше. Також у рамках цього проєкту буде видання цілого альбому "Видимі", де будуть життєві історії усіх наших акторів "Театру Рівності". Він розійдеться усією Україною, по установах УТОСу, бібліотеках", — сказав Роман Григор'єв.
Герої вистави жили в одному будинку, але ніколи б не спілкувалися, якби не лавка. Роль сварливої сусідки дісталася 49-річній Людмилі Явтенко. Її героїня усім незадоволена, підбурює інших і тішиться з того, що сіла на чуже місце на лавці. Людмила розповіла, що театр допомагає їй морально розвантажитися.
"Як не ковід то війна. Як не війна то ковід. Розрядки хочеться. Колись дуже любила у школі вечори поезії", — сказала Людмила.
44-річна Аліна Богатирьова у театрі з дня його створення. 2020-го прийшла на кастинг і залишилась у трупі. Жінка народилася незрячою, завдяки операціям зір бодай трішки вдалося відновити. Обходить себе сама, працює і до гастролей готується. У виставі вона сварлива сусідка, яка керує та критикує інших.
"У житті я м’якша. А в роль входити треба, змінюватися. Але це добре. Зможу виплеснути емоції, які не можу виплеснути у реальному житті. Ходимо, рухаємося, бігаємо. Стараємося грати, як повноцінні люди, щоб самим відволікатися і щоб глядач прийшов і посміявся трішки. Люди з вадами зору — вони не сидять, склавши руки, а працюють і ще й акторством займаються", — розповіла Аліна Богатирьова.
Родина Деревацьких — на сцені повним складом: мама Яна, тато Назар і донька Юлія.
"Мої батьки незрячі. Мама прийшла спробувати. Не вистачало однієї людини слова сказати, і я запитала, чи можна мені. І так я сюди "втягнулася", — сказала Юлія Деревацьких.
"Я взяв слова заради інтересу, часто електроенергії не було. Зима. А тепер уже звик", — сказав Назар Деревацький.
"Готуємося, щоб порадувати глядачів показом вистави", — розповіла Яна Деревацька.
Прем’єра вистави "Лавка" відбудеться 26 вересня на сцені барського УТОСу. А після будуть гастролі у Вінниці, Кам’янці-Подільському та Львові.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
