За тиждень, з 9 по 15 вересня, стало відомо про загибель 25 захисників з Вінниччини. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким оборонців, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!
Роман Ткачук
Роман Ткачук долучився до Збройних Сил України наприкінці червня 2024 року. Боронив Батьківщину у складі 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина на Донеччині. Загинув у бою 18 серпня в районі селища Неліпівка Торецької міської громади Бахмутського району. Йому було 48 років.
Народився Роман Ткачук у місті Подільськ Одеської області 27 березня 1976 року. У дворічному віці разом із мамою та старшою сестрою переїхав до Вінниці. Навчався у 9-й загальноосвітній середній школі, а по її завершенні – у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. Після служби в армії, свій трудовий шлях пов’язав із ремонтними роботами, які виконував в оселях на замовлення вінничан. Мав двох дітей.
Петро Собков
Петро Собков долучився до Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Захищав Батьківщину у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. У своєму підрозділі старший солдат Петро Собков був стрільцем та помічником гранатометника. Воював з росіянами на донецькому напрямку. Карлівка, Солидове, Первомайське. Загинув 4 січня під час боїв поблизу села Первомайське. Йому було 44 роки.
Народився він 7 лютого 1979 року у Кишиневі, де ще юнаком йому довелось пережити смерть батька. З часом родина переїхала на Вінниччину – у село Цекинівка Ямпільського району. Тут закінчив школу, звідси ж призвався на строкову армійську службу. А потому здобув фах механіка сільськогосподарської техніки в одному із профтехучилищ області. У цей період померла його мати.
До повномасштабного вторгнення працював у сфері перевезень. З війни його чекали рідні та близькі йому люди.
Володимир Савенко
Володимир Савенко став на захист Батьківщини цьогоріч навесні. Воював у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади на донецькому напрямку. Під час виконання бойового завдання 19 липня у районі Покровська оборонець дістав важке поранення, що виявилося несумісним із життям. Його серце зупинилося 5 вересня. Володимиру було 41 рік.
Народився Володимир Савенко у місті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. По закінченні місцевої загальноосвітньої школи влаштувався на роботу. Працював у будівельній сфері та разом із дружиною виховував сина, якому зараз 10 років.
Михайло Гончарук
29 серпня на Донеччині під час виконання бойового завдання загинув житель села Нападівка Михайло Гончарук.
Народився Михайло Гончарук 27 вересня 1987 року в селі Нагоряни Могилів – Подільського району. Після закінчення школи у с.Лядове навчався на кухаря в ПТУ №7 м.Вінниці. Потім була строкова служба після якої юнак пішов служити за контрактом у калинівський "Ягуар".
У січні 2015 року Михайла Гончарука мобілізували до війська. Спочатку служив за мобілізацією, потім – перейшов на контракт.
За зразкову службу старший сержант Михайло Гончарук нагороджений медаллю «За сумлінну службу», медаллю «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком командувача ЗСУ «Золотий хрест», нагрудним знаком – Почесна відзнака командира 58 ОМПБр «За вірність присязі», нагрудним знаком «Гідність та честь», «Почесним нагрудним знаком командира 13 Окремого мотопіхотного батальйону», відзнакою «За службу державі».
З війни його чекали батьки, дружина, донька, брати та сестра.
Станіслав Самковський
У Гайсинській громаді поховали зв'язківця Станіслава Самковського
Станіслав Ігорович народився у м. Гайсин. Навчався у школі N6, здобув вищу технічну освіту у Вінницькому політехнічному університеті. Працював у сфері програмування та інформаційних технологій.
4 липня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. У ході мобілізації службу проходив солдатом на посаді старшого телефоніста апаратного взводу зв'язку запасного командного пункту роти зв'язку військової частини А5003.
Загинув 3 вересня 2024 року внаслідок масованого ракетного обстрілу у місті Полтава.
У військовослужбовця залишилися мати, батько та 5-ти річна донечка.
Михайло Костенко
На Вінниччині попрощалися із жителем села Пороги, стрілецем-санітаром стрілецького батальйону однієї із військових частин Михайлом Костенко.
4 вересня він загинув поблизу населеного пункту Українськ, Донецької області під час виконання бойового завдання в результаті отриманих поранень під час мінометного обстрілу російського війська.
Микола Сірий
5 вересня загинув старший сержант Микола Сірий із села Велика Стратіївка.
Захисник у перший день війни був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем військової частини А7020 59-ї ОМПБр. Йому було 53 роки.
Віталій Безобюк
7 вересня через бойові поранення помер військовий Віталій Безобюк, уродженець села Білий Рукав.
Сергій Кузьменко
5 вересня на Донеччині загинув житель Котюжинців Сергій Кузьменко. У жовтні бійцю мало б виповнитися двадцять сім років.
Народився Сергій Кузьменко 16 жовтня 1997 року у Котюжинцях. Спочатку навчався у початковій школі у Котюжинцях, а потім – у Дружелюбівці. Після закінчення школи продовжив навчання у Гущинецькому ВПУ №32, працював за кордоном.
Після початку повномасштабної війни Сергій повернувся на Україну і у серпні 2022 року став на захист України.
Поховали Сергія Кузьменка у Котюжинцях.
Анатолій Капранов
Солдат Анатолій Капранов загинув 31 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання біля села Невське на Луганщині. У вересні бійцю мало виповнитися 51 рік.
Анатолій народився в селі Агрономічне Вінницької області. Згодом переїхав із родиною в село Бохоники тієї ж області. Там закінчив середню школу. Потім пройшов строкову військову службу. Повернувся додому. Працював водієм, автомобілі були його головним захопленням. Збудував родину, виховував дітей.
З початком повномасштабної війни, 1 березня 2022 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Анатолій обійняв посаду кулеметника стрілецької роти.
Поховали захисника в селі Бохоники на Вінниччині. У нього залишилися дружина, дві донька та двоє онуків.
Олександр Волокітін
У Райгородській громаді попрощалися із загиблим воїном Олександром Волокітіним.
Був матросом в/ч А 0281. Проживав в Ситківцях.
Загинув 30 серпня 2024 року в районі населеного пункту Погребки, Суджанського району, Курської області.
Поховали Олександра Геннадійовича в Ситківцях.
Андрій Гейко
Капітан Повітряних Сил ЗСУ Андрій Гейко був льотчиком. З-поміж іншого мав досвід пілотування американських винищувачів, який отримав у Сполучених Штатах Америки. Саме у період цих навчань Андрія й заскочила звістка про напад росії на Україну. Тож незабаром він долучився до захисту її неба.
Воював в АТО/ООС у 2015-2016 рр., допоки дозволяло здоров’я. Проте, й по завершенні військової кар’єри не полишав гуманітарної місії. Разом із миротворцями ООН на гвинтокрилі Мі-8 виконував завдання у Сомалі, Малі, Судан, Центральноафриканська Республіка. Усюди доставляв провізію та обладнання, рятував поранених та вивозив загиблих.
Загинув за трагічних обставин у небі над Францією. Це сталося цьогоріч 26 червня під час виконання учбового польоту. Герою було 38 років.
Удома на нього чекали дружина і донечка, батьки та сестричка.
Андрій Гейко народився 23 лютого 1986 року. Після 9-ти класів 20-ї загальноосвітньої школи навчався у Вінницькому технічному коледжі, а потому успішно склав вступні іспити та закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Євген Глоба
Євген Глоба мобілізувався до Збройних Сил України влітку цього року. Разом із побратимами 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади воював на північно-східному напрямку. Загинув 4 вересня в районі села Бездрик Сумської області. Воїну навічно залишиться 36 років.
Народився Євген Глоба 7 грудня 1987 року у Вінниці. Навчався у 8-й загальноосвітній школі, а потому у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. По його закінченні здобув вищу освіту у Вінницькому національному технічному університеті. До мобілізації у військо працював за спеціальністю у фірмі «ЕкоДім».
Ігор Мазур
Під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув захисник України Ігор Мазур. Герою навіки залишиться двадцять вісім.
Народився Ігор Мазур шостого серпня 1996 року у Вінниці. Але з часом родина переїхала до Павлівки. Тут пройшли його роки дитинства та юності.
Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому ВПУ № 7. До війни працював на будівництві, був гарним майстром, надійним другом та помічником.
З початку повномасштабної війни він пішов добровольцем у військкомат, а отримавши відмову, повторив спробу та наприкінці січня 2023 року взяв у руки зброю та став на захист рідної землі й загинув.
У бійця залишилися батьки, дружина, п’ять братів та дві сестри.
Павло Лисянський
7 вересня в бою за Україну загинув майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів Павло Лисянський, солдат Збройних Сил України.
Денис Гобжила
На Донеччині 8 червня 2023 року загинув Гобжила Денис Олегович – мешканець с.Кукули Студенянської громади. Солдат, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 23 липня 2020 року підписав контракт на військову службу. Деякий термін вважався безвісти зниклим.
Мирослав Подшумляк
Під час бою 3 вересня отримав осколкове поранення в голову та був доправлений до лікарні Подшумляк Мирослав Анатолійович – мешканець Іванівської громади. Та 7 вересня його серце зупинилось.
Назар Грабець
На Луганщині 7 вересня загинув Назар Грабець – мешканець міста Тульчин. Солдат служив гранатометником штурмового спеціалізованого відділення.
Володимир Шмиганівський
У боях за Україну 7 вересня загинув Шмиганівський Володимир Петрович – мешканець Ладижинської громади. Захисник був водієм-механіком відділення аерозольного маскування взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту ЗСУ.
Андрій Корольчук
У боях за Україну 7 вересня загинув Корольчук Андрій Миколайович – мешканець Турбівської громади.
Микола Злагоднюк
На Донеччині 9 вересня загинув Злагоднюк Микола Володимирович – мешканець с. Городище Піщансьої громади. Він був призваний на військову службу по мобілізації в лютому 2024 року.
Петро Шлапак
На Харківщині 9 вересня загинув Шлапак Петро Петрович – мешканець Уланівської громади.
Сергій Ратушний
У боях за Україну загинув Ратушний Сергій Олександрович – мешканець Війтівецької громади.
Андрій Мацерук
У боях за Україну загинув 46-річний Андрій Мацерук. 24 лютого 2022 року чоловік разом з друзями-добровольцями вступив до лав ЗСУ.
6 вересня серце стрільця-снайпера 3-го механізованого відділення зупинилося під час виконання бойового завдання в ході конрнаступу української армії в районі н.п. Черкасская Конопелька Курської області російської федерації.
Родом чоловік із Рівненської області, втім з 2007 року проживав у Жмеринці. Тривалий час працював електро-зварювальником, згодом трактористом у Жмеринському Лісовому господарстві.
За 2,5 роки Андрій Мацерук у війську змінив чимало професій: від водія та механіка до снайпера-стрільця. Разом із побратимами визволяв рідну землю на Херсонщині, Донецькому напрямку, зокрема пройшов Соледар та Бахмут. Стримував ворога на Харківському та Покровському напрямках, обороняв прикордоння Сумщини. Останні 3 тижні брав участь у контр наступальній операції у Курській області Росії.
Востаннє чоловік "вийшов на зв'язок" в день загибелі, вранці 6 вересня.
Павло Присяжнюк
Павло Присяжнюк добровольцем став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення Росії. У званні молодшого сержанта воював у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка на донецькому напрямку. Під час виконання бойових завдань вирізнявся військовою майстерністю та стандартами дисципліни, за що у мінометному батальйоні був призначений командиром підрозділу та нагороджений вищою військовою відзнакою – нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» III ступеня. Свій останній бій оборонець прийняв 8 вересня поблизу міста Гірник Курахівської міської громади Покровського району. Йому було 42 роки.
Народився Павло Присяжнюк 4 січня 1982 року на Вінниччині у селищі Сутиски. Та вже невдовзі його родина переїхала у Херсонщину. Там у селі Комишани Павло пішов до школи, а по закінченні 9 класів здобув у Херсонському професійно-технічному училищі фах будівельника. Втім, за цією спеціальністю не працював, а все своє життя присвятив виготовленню друкованої продукції, займаючись версткою в одному зі столичних видань. Останні роки проживав у Вінниці. У Павла залишився син, якому зараз 13 років.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
