За тиждень, з 15 липня по 21 липня, стало відомо про загибель 11 захисників з Вінниччини. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисників, які полягли за Україну. Вічна пам'ять героям!
Дмитро Іщенко
Вінничанин Дмитро Іщенко свій бойовий шлях розпочав 2014-го. Три роки поспіль боронив країну в зоні АТО/ООС у складі 9-ї окремої бригади спеціального призначення. Був снайпером. А з початком повномасштабного російського вторгнення знову взяв до рук прицільну гвинтівку. Виконував військові завдання з побратимами 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця.
За проявлений героїзм на полях війни був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, мав також відзнаку Головного управління розвідки Міністерства оборони України "За відданість воєнній розвідці". Свій останній бій Дмитро прийняв 12 липня поблизу села Макіївка Луганської області. Йому було 39 років.
Народився Дмитро Іщенко 2 березня 1985 року. Після навчання у 1-й загальноосвітній школі закінчив Вінницьке професійне училище №7 за спеціальністю "Кухар". Однак, за професією йому попрацювати не довелося. Спочатку була служба в армії, а потому обрав для себе справу захисту Батьківщини.
"Дмитро добровільно пішов на війну у 2014 році. А коли агрессор масово рушив на нашу землю, був у строю вже 24 лютого. Навіть після важкого поранення про те, щоб комісуватися зовсім не думав. Не бачив себе тут без Перемоги. Казав, що кроку не зробить із передової, допоки Україна не буде звільнена від рашистів. Саме за це й віддав своє життя", – кажуть рідні полеглого Героя.
Вдома на Дмитра чекали мати, сестричка та троє племінників.
Віталій Некрасов
Віталій Некрасов був професійним військовим. Віддав службі у Повітряних Силах Збройних Сил України 30 років життя. Був учасником багатьох миротворчих місій. З 2014 року виконував бойові завдання в зоні Антитерористичної операції та ООС на сході нашої країни. Капітан, штурман-льотчик вертолітної ланки вертолітної ескадрильї на своєму Мі-8 наганяв страх на окупантів і з початком повномасштабного російського вторгнення.
За хоробрість та значний особистий внесок у справу захисту Батьківщини отримав чимало державних нагород, серед яких орден Данила Галицького (2016 р.) та орден Богдана Хмельницького III ступеня (2023 р.). Героїчний політ Віталія Некрасова обірвався 9 липня. Льотчику було 47 років… У нього залишилась сім’я та троє синів – Ростислав, Ярослав, Святослав.
Народився Віталій Некрасов у Сумах 25 серпня 1976 року. Після закінчення середньої школи здобув освіту у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Доблесно ніс службу.
"Льотчик живий – політ вдався", — таке повідомлення Віталій завжди писав у меседжерах своїй родині після повернення із чергового бойового завдання, розповідають близькі полеглого Героя.
Володимир Павлюк
Володимир Павлюк долучився до Збройних Сил України у грудні 2023 року. Боронив Україну на донецькому напрямку. Життя воїна обірвалося 6 липня під час зіткнення із ворогом поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області. Володимиру назавжди залишився 51 рік.
Олексій Венславовський
Олексій Венславовський став на Захист Батьківщини у 2023 році. Служив у розвідувальному взводі 21-ї окремої механізованої бригади, був молодшим сержантом. Загинув 9 травня при виконанні військового завдання неподалік міста Лиман Краматорського району Донецької області. Йому було 39 років…
Народився Олексій Венславовський 18 листопада 1984 року. Після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої середньої школи №6 здобув спеціальність радіомонтера у Вінницькому професійно-технічному училищі №11. Із юних літ працював за фахом у телекомунікаційній сфері. Виконував найнебезпечніші висотні роботи.
"Практично з 16-ти років брав активну участь у будівництві базових станцій мобільного зв‘язку провідних операторів. Частинка вміння і душі Олекія і зараз є в кожній розмові по мобільному телефону", – розповідає дружина полеглого воїна Ольга.
Сергій Білошапка
Сергій Білошапка, 12.01.1980 року народження, був жителем села Калинівка, Шаргородської громади. Служив стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного взводу з грудня 2023 року.
У квітні 2024 року зв'язок з бійцем обірвався. На той час він виконував бойове завдання на Донеччині. Згодом підтвердилася його загибель.
Дмитро Фурман
Дмитро Фурман боронив Батьківщину у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ Збройних Сил України. Був солдатом, пілотом FPV-дрона. Загинув у бою поблизу міста Красногорівка Донецької області 14 липня. Життя воїна обірвалося у 29 років…
"Дмитро понад усе любив Україну, любив свою сім’ю. У нього залишилась дружина, з якою очікував на первістка. Синочок має з’явитися на цей світ вже за місяць. Дуже хотів побачити це диво. Навіть ім’я обрав. Вирішив назвати Тарасиком… На жаль, дитині не судилося побачитися із батьком, зростати під його мужнім крилом, сходити на риболовлю, почути голос, поради…", – каже мати полеглого Героя Людмила.
Дмитро Фурман народився 4 листопада 1994 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню школу №22, а потому професійно-технічне училище №4. Працював у торговельній сфері.
"Він завжди багато та наполегливо працював, аби сім’я не відчувала ні в чому потреби. Всі у нашій великій родині дуже любили його та поважали й із нетерпінням чекали у гості, – розповідає мати. – Дмитро мав надзвичайно добре серце. Був ввічливим та щирим із людьми. Ніколи не проходив повз і безпритульних котиків та собачок, намагався їх підгодовувати. Навіть й тоді, коли був на війні, просив мене не забувати перераховувати із його картки кошти для потреб Муніципального притулку для тварин. Мріяв по війні завести й собі справжнього чотирилапого друга".
Олександр Шевчук
4 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля н.п.Терни Краматорського району Донецької області загинув Шевчук Олександр Олегович, 28.01.2000 р.н., уродженець с. Василівка Тиврівської ОТГ.
Олексій Войтенко
На Донеччині під час виконання бойового завдання 13 липня загинув Войтенко Олексій Володимирович – мешканець Бершадської громади.
Владислав Бомбела
На Донеччині загинув Бомбела Владислав Олександрович – мешканець Бершадської громади.
Руслан Куций
Під час короткої відпустки додому помер Руслан Куций – мешканець Калинівської громади. Захиснику був 41 рік. До війська чоловіка мобілізували 14 березня 2023 року. Він воював в “найгарячіших” точках фронту, був двічі поранений.
Останнє важке поранення захисник отримав під Бахмутом. Пів року тривало лікування. Лікарі боролися за життя військового, а він мріяв повернутися після одужання до побратимів. Проте йому стало зле – його терміново госпіталізували, але врятувати не вдалось.
У нього залишилися мама, дружина, донька, дві сестри, брат, який також воював та був двічі поранений, ще один брат вважається безвісти зниклим з травня минулого року.
Віталій Місяць
Віталій Місяць боронив Україну з березня 2022 року.
"Щодня говорив мені про те, що він там, де має бути, — на фронті, що від кожного з нас залежить доля України і українців. Синочку, моє єдине сонечко, моя радість, моя гордість! Ти загинув, захищаючи нашу землю від ворога. Слова не описують того болю, який я відчуваю. Ти був не лише моїм сином, ти був моїм другом, моєю опорою, моїм життям. Ти був світлом, яке осяювало наш дім, ти був теплом, яке зігрівало мою душу. Я пам'ятаю, як ти народився, як робив свої перші кроки, як сміявся, як мріяв...", — написала мама Віталія — Світлана Місяць.
