Понад рік тіла полеглих захисників і захисниць України в рамках гуманітарного проєкту ЗСУ "На щиті" перевозить Григорій Фесенко. До повномасштабного вторгнення чоловік був підприємцем: займався ритуальним бізнесом в місті Лиман, що на Донеччині. Про те, як це — транспортувати тіла військових, з якими труднощами стикаються, а також чому рідним загиблих так важливо отримати тіло полеглого — волонтер розповів в інтерв'ю Суспільне Вінниця.
"Тіла забираємо на всіх напрямках"
"Робота — є робота. Це хтось повинен робити. Це дуже складна праця морально, фізично. Особливо, коли на вулиці 40 градусів спеки, і тіло загиблої людини починає розкладатися. Це дуже важко", — розповідає Григорій Фесенко.
Каже, це те, чим він вміє займатися. Працює чоловік на волонтерських засадах. Найважчими, розповідає, були евакуаційні рейси, коли доводилося перевозити багато тіл під час кризи з пальним та ще й спеку — у червні 2022 року.
"Ми займаємося всім: ми транспортуємо тіла з моргів на наближені до бойових дій території і транспортуємо вже до остаточних місць поховання. Тіла забираємо на всіх напрямках: Запоріжжя, Донецька область, Харківська та інші".
"Речі захисників ми теж забираємо"
Загиблих захисників шукають пошукові групи ЗСУ, каже Фесенко. Потім тіла потрапляють до моргу. Звідти їх і забирають волонтери місії "На щиті" та перевозять до остаточного місця поховання. Заявки на транспортування отримують від Генерального штабу.
"Тіла, які ми забираємо, вони всі ідентифіковані. У пакетах. Ми оформлюємо на них документи, лікарське свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті й акт. Веземо до моргу, що поруч з домом, і передаємо представникам територіального центру комплектування. Його представники вже далі займаються похованням", — каже волонтер.
У різних моргах тіла позначають по-різному. Часто це номери. Але інколи також пишуть ПІБ, дату народження. Важко здійснювати евакуаційні рейси у спеку, бо тіла починають розкладатися і відчутно трупний запах.
"Пакети є герметичними, щільними, не пропускають рідину, але вони пропускають запахи. Речі захисників ми теж забираємо. Це ті речі, в яких загиблий поступив до моргу, те, що було в кишенях: мобільні телефони, кредитні картки та інше. У кожного по-різному. Ми ці речі передаємо представникам ТЦК, а вони передають все родичам. Бо для родичів ці речі є частиною тієї людини, котра віддала життя за нашу незалежність".
Якщо є лише останки, то роблять ДНК-експертизу, розповідає Григорій. Якщо є збіг, то тіло вважається опізнаним, і волонтери забирають рештки та везуть до місць остаточного поховання.
"Тіла перевозяться у рефрижераторі при нульовій температурі. Ми не веземо тіла без рефрижератора. Тіла доводиться везти, наприклад, за 2700 км. Доводилося перевозити також тіла росіян. Вони маркуються так само".
Інколи під час транспортування тіл загиблих волонтери "На щиті" потрапляли під обстріли, каже чоловік.
"На Курахівському напрямку, на Лиманському. У той момент не страшно: бахнуло, то бахнуло, приліг, полежав. Але потім, коли вже піднімаєш голову, дивишся і розумієш, що це було майже поруч, то тоді вже ти розумієш, що це страшнувато", — каже Григорій Фесенко.
"Коли привозимо тіло — митарства рідних закінчуються"
Коли ти розумієш, що ти робиш і яку справу ти робиш, то сам процес транспортування — він не дуже важкий, розповідає волонтер. Важко дивитися, каже, на коридори пошани: коли заїжджаєш у село і майже все село стоїть на колінах. А ще з родичами дуже важко спілкуватися.
"Ми розділяємо їхній біль. Але неможливо крізь себе все це пропустити. Ми намагаємося з ними не спілкуватися. Рідних повідомляє ТЦК. Ми розуміємо, що чиїсь батьки, дружина, діти чекають свою рідну людину. Вони її шукають. І це дуже складно для тих людей. Я навіть не можу собі уявити те, що вони переживають. Бо вони до останнього вірять, що ця людина жива.
Коли ми провозимо тіло, і рідні отримують його, впевнилися, що це дійсно їхній родич або близька людина, то вони заспокоюються. Вже немає митарства. Вони вже не митарствують: а може, живий, може, у полоні, може, ще щось. Вони вже точно знають, що людина загинула, захищаючи Україну", — каже Григорій Фесенко.
