Культура в умовах війни повернула українців до самоусвідомлення і стала другим, після військового, фронтом визвольної боротьби. Так вважає співзасновниця Асоціації культури "КУТ" Олександра Венславовська. Про зміни в культурному середовищі, українську ідентичність та проєкт "Ми з України" вона розповіла Суспільному.
"Це війна проти української ідентичності і культури"
Нині прийшов той час, коли ми усвідомили, наскільки важливо нам самим цінувати свою культуру, цінувати свою ідентичність, каже Олександра Венславовька. Митці або взяли в руки зброю, або займаються волонтерством, або просувають український продукт на рівні світу, а Україна, розповідає, стала брендом.
"Є усвідомлення того, що війна – це не за адміністративні кордони. Це війна проти української ідентичності і культури в тому числі. І зараз можна поставити на одну позицію: військова культура в Україні і культурна – вона така ж важлива. Ми відчули, наскільки важлива культурна ідентичність українців. Це абсолютна впевненість в тому, що українська культура є автентичною, повноцінною, цілісною, і вона бере свої витоки далеко в історії. ", – каже Олександра Венславовська.
"Велику ціну ми платимо за те, щоб нарешті само усвідомити себе"
У 2014 році, коли відбувся Майдан, це був перший крок, аби розірати зв’язок із російською культурою, каже Олександра Венславовська.
"Просто взяти й обрізати те, що насаджувалося стільки років, я думаю, що нереально було в той момент. І все відбувається по готовності. Тоді ані соціум, ані, можливо, держава і всі процеси, які відбуваються всередині, не готові були. Цей процес дуже складний", – каже Олександра Венславовська.
Виною у всьому, розповідає, "сильна" російська пропаганда, мета якої – популяризувати свою культуру на територіяї інших держав.
"Ми, люди з культурного середовища, працюємо завжди з контентом, з музикантами, на фестивалях, і наша позиція безкомпромісна: ми ніколи не дозволяли собі російський контент або половинчастих позицій", – каже Олександра Венславовська.
Ситуація ж на масовому рівні в Україні, на її думку, була іншою. Нині ж, каже, ситуація змінилася радикально.
"Велику ціну ми платимо за те, щоб нарешті само усвідомити себе. І в такому форматі потрібно працювати ще дуже багато часу для того, щоб українська культура зайняла тверду позицію в Україні", – каже Олександра Венлавовська.
"Українська культура під час війни – це така сама зброя, як і фізична"
Олександра – одна із авторів соціально-культурного телепроєкту про життя та діяльність митців в умовах війни "Ми з України". Ідея, каже, було спонтанною, адже зрозмуіли, що все потрібно документувати.
"Митці в своїх інтерв’ю дають найголовніші меседжі українцям стосовно своєї ідентичності, стосовно української культури, стосовно своєї позиції. Через себе, розповідаючи про себе, вони говорять аудиторії про те, що є важливими в цей час. А важливим є бути впевненим, вірити і рухатися в напрямок української ідентичності. Це означає, що цінності, які в нас є, наша мова, наша культура, культура побуту, культура того, що ти можеш у будь-який момент змінити ситуацію", – каже Олександра Венславовська.
Фронтова культура, на її думку, це документування зараз всього того, що можна транслювати на світ. Культура тилу, каже, дуже потужна.
"Концерти відбувають в харківському метро, картини малюються у тих місцях, де це можливо, виставки – це все відбувається. Це говорить про те, що українську культура неможливо зупинити. Українська культура під час війни – це така сама зброя, як і фізична зброя, з якою йдуть військові наші, прекрасні, сильні ЗСУ в бій. Тобто українська культура зараз є, напевно, другою позицією після військової історії в Україні", – каже Олександра Венславовська.
Нині, розповідає, немає такого завдання – нанести Вінницю на культурну мапу України, а є завдання – нанести Україну на культурну мапу світу. І культура саме зараз повинна бути не менш активна, ніж військові на фронті. Це є наш успіх і крок до перемоги, каже Олександра.
