Ірина Лавренюк народилася у рік, коли Україна стала незалежною. А з повномасштабною війною — допомагала евакуювати людей із зони бойових дій. Під обстрілами, провідниці з міста Козятин на Вінниччині, працювати довелося вперше.
31-річна жінка була в екіпажі двох евакуаційних рейсів — Львів-Харків та Львів-Краматорськ. То було її власне бажання. Зараз же супроводить людей на реабілітацію до Трускавця.
"Були у дорозі 29 годин"
9 березня свій звичний маршрут Київ-Трускавець провідниця змінила на перший евакуаційний — зі Львова до Харкова. У дорозі були 29 годин. Охочих покинути Харків тоді, каже було обмаль.
"Це було добровільне рішення, ми вивозили людей, по 8 людей в купе їхали. Коли приїхали в Харків — нам сказали, що ми не можемо їхати, бо комендантська година вже і нас залишили на ніч в Харкові, де були шалені вибухи, було дуже страшно", — каже Ірина Лавренюк.
"Ми їхали і чули вибухи"
Щоб доїхати зі Львова до Харкова, а звідти доставити переселенців на Західну Україну знадобилося 14 днів. Другий евакуаційний потяг був зі Льовова до Краматорська. На дорогу пішло 10 діб. Тут вже, вагони були забиті людьми, від їхніх будинків окупанти не залишили нічого — розповідає Ірина. Їхали діти, жінки, пенсіонери, з собою забирали найцінніше — котів, собак і, навіть, півень на борту був.
"Коли ми їхали — чули вибухи. Люди одрузу лягали на підлогу, навіть діти, аж до відбою не вставали. Екстренне зупинення потягу було, тому що в Краматорську був вибух", — каже Ірина Лавренюк.
"Вперше, за роки праці на залізниці — не було жодного незадоволеного пасажира"
"Не було холодно чи спекотно. Пасажири то їдуть невдоволені те не так, то сервіс не влаштовує, а це все подобалося, ніхто не сперечався. Всі були налякані. Заспокоювали і дорослих, і малих.
Маленьких дітей чим могли — цукерками, деякі всю дорогу істерично плакали від переляку. В усіх був важкий стресово-емоційний стан. Від того, що вони все життя будували — залишилися розвалини. Кажуть мені — ну дім можна збудувати. А їхні сусіди, родичі немає в живих, то краще виїхати", — розповідає Ірина Лавренюк.
"Евакуювати людей з-під обстрілів — моя місія"
"Неушкодженими доправили на Захід України усіх пасажирів. А це — найкраща дяка за роботу. Україна — нація сильних людей. Ми не здаємося. Я вірю в перемогу", — каже Лавренюк.
Зараз провідниця повернулася на свій рейс Київ-Трускавець. Супроводжує людей на реабілітацію. Вона — провідниця у другому поколінні. Любов до потягів у неї від мами, та теж була провідницею. А ще Ірині Лавренюк, як і незалежній Україні — 31 рік. І вони з нею, каже, дещо схожі.
Читайте також
Два місяці продавали квіти: вінницькі школярі придбали й передали зарядну станцію для захисників І МАЙБУТНЄ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
