Вінничанин Кирило Дружков вивозить людей із прифронтових зон у відносно безпечні регіони України та за кордон. Ще під час пандемії разом із дружиною Інессою заснували проєкт під назвою "машина допомоги", розповів чоловік Суспільному.
Два роки тому подружжя розвозило продукти для пенсіонерів та людей, які не могли вийти з дому через самоізоляцію. Із початком повномасштабного вторгнення формат роботи змінили.
"Зараз людям потрібно виїхати з небезпечних місць: це якісь прифронтові містечка. Нас знаходять через соцмережі, або по телефону, або я бачу десь дописи, що потрібна допомога. Звʼязуємося, виїжджаємо і забираємо людей. Возимо і по Україні, і у Європу. У мене троє дітей, я можу виїжджати-заїжджати за кордон. Це я і використовую, щоб допомогти іншим" , — розповідає Кирило Дружков.
Оплату за свої послуги вінничанин не бере. Якщо хтось хоче віддячити грошима — витрачає їх на продукти та пальне.
"Оскільки я не комерційний перевізник, у мене немає вартості квитка. Якщо люди хочуть щось дати, то ми приймаємо. Є дуже багато людей, які перераховують гроші на продукти. Так само і на пальне для тих людей, яких треба вивозити" , — каже Кирило Дружков.
Автомобіль чоловіка має розпізнавальний знак "машина допомоги". За час війни проїхав ним кілька десятків тисяч кілометрів. Наступною повезе за кордон до дочки 75-річну Клавдію Василівну. Жінка три дні тому разом із кішкою приїхала до Вінниці з Києва. Залишила власну квартиру, коли столицю почали бомбардувати.
"Там уже такі обстріли були, сильні вибухи — дім буквально здригався. На деяких поверхах повилітали вікна. Я просто не хотіла їхати, покидати домівку. Чи може це повʼязано з віком. Буквально зразу як тільки оголосять, що Київ звільнили — я поїду додому", — каже Клавдія Василівна.
Вона зупинилася в будинку вінничанки Ірини Кирилюк, яка мешкає з двома доньками. Після другого тижня війни жінка почала надавати прихисток людям, що тікають від війни. Розміщує також тих, кому немає де переночувати через комендантську годину.
"Кілька тижнів людей приймала щодня. Зараз вже трохи менше, але просять знайти квартиру на тиждень, на два, на місяць. Найбільше, що в нас зупинялися 6 людей. Щоб вони могли в нас повечеряти, поспати і після комендантської години поїхати знову в дорогу. Коштів не беремо. Навпаки, допомагаємо зібрати харчування в дорогу. Була одна родина, яка залишила гроші в будинку, поки я не бачила і не змогла повернути. Дякую, ми купуємо за ці гроші продукти", — розповідає Ірина Кирилюк.
Людей, котрі потребують прихистку, вінничанка шукає через соцмережі. Інколи за допомогою проєкту "машина допомоги".
Читайте також
- Планували замінити вікна: вінничани віддали на армію 50 тисяч гривень
- У Вінниці облаштували спеціалізований притулок для незрячих переселенців
