За три тижні війни Калинівську громаду на Вінниччині відвідали майже 20 тисяч людей. Про це Суспільному розповів її очільник Василь Поліщук. Більшість із них проїздом — отримали допомогу і поїхали далі.
У громаді функціонує пункт прийому та видачі допомоги. Такий тут відкрили 24 лютого. Марія Шелешко розповідає, до війни відповідала за дозвілля в калинівській громаді, нині координує прийом та видачу допомоги.
“Спочатку Калинівка приймала допомогу . Зараз приходить допомога з Німеччини, Франції. Все є, крім миру”, — говорить координаторка роботи гуманітарного штабу Марія Шелешко.
Від дитячих візочків, підгузків до харчування та засобів гігієни. Тут, каже Марія Шелешко, можна знайти все. Частково видають переселенцям, війсковим, а також до областей, де тривають активні бойові дії.
Всі хто приїздить в громаду — реєструють.
На сьогодні, за словами калинівського міського голови Василя Поліщука, громада прийняла майже 20 тисяч людей, які втікають від війни. Більшість із них проїздом. Отримали допомогу і поїхали далі.
"Даємо харчі, транспорт допомагаємо відремонтувати, когось і заправляємо”, — каже Василь Поліщук.
Майже тисяча людей, які втікають від війни вирішили залишитись в Калинівській громаді. Серед них 245 дітей. Майже сотні родин безкоштовно надали будинки.
“Вже реєструємо їх через ЦНАП, щоб стали на облік. Щоб отримували допомогу від держави”, — каже Калинівський міський голова Василь Поліщук.
З-під Київщини, із села Клавдієво, переселенка Тетяна вивезла 7 людей.
До Калинівської громади Тетяна приїхала кілька днів тому. Тут, каже, їй безкоштовно надали житло. Теж із Київщини, із Демидова, 8 березня виїздила Наталя. Вдвох із сусідкою, — розповідає вивезли пʼятьох дітей.
"У нас йшли бої. Зараз росіяни у нас стоять. Ірпінь підірвали. Ми спочатку були в Києві, але переїхали сюди, бо на почали бомбити”, — розповідає Наталя.
Потягом, з села Рубці Краматорського району, евакуювалась Катерина разом із сином, братом та матірʼю.
“Ми їхали евакуаційним потягом. Ми їхали там вже стріляли. Ізюм бомбили. Зараз і наше село бомблять", каже Катерина.
Не хоче жити на допомогу, а шукає роботу Тетяна з Київщини. До війни, каже, працювала музичним керівником у дитячому садку. Переселенці кажуть, щодня чекають, аби, нарешті, повернутись додому, бо, кажуть, вірять що Україна вже незабаром переможе. Готові відбудовувати свої міста і села.
Читайте також
- "Читають казки та вчать абетки". Фоторепортаж з вінницького бомбосховища
- Засоби гігієни, ліки, одяг і взуття: як переселенцям отримати допомогу у Вінниці
- Фракція ОПЗЖ у Вінницькій облраді оголосила про саморозпуск
