Гуманітрану допомогу для українських військових та переселенців разом із родиною збирає українець Деніс Майєр із німецького міста Бітігайм-Біссінген. Про те, як вдалося згуртувати німців задля допомоги Україні, хлопець розповів Суспільному.
Деніс Майєр народився закордоном, але вільно розмовляє українською мовою. Його батьки виросли у Літині на Вінниччині. До Німеччини переїхали 28 років тому.
“До мене в кімнату о пятій ранку зайшла мама, на ній лиця не було. Сказала, що в дома почалася війна. Для мене це був шок, бо нас з братами батьки виховували патріотами України. Мама завжди готує українську їжу. Маємо вишиванки, які одягаємо на свята. Також в дома є маленький куточок із сувенірами — посуд, розписаний малюнками із козаками, булава. Навіть, коли йду займатися спортом, одягаю форму "укранскої збірної" та завжди беру із собою рушник з українським прапором", — розповідає Деніс Майєр.

"Тричі возили допомогу до українсько-польського кордону"
Каже, було важко залишатися осторонь. Не міг зосередитися на навчанні, адже постійно думав, як допомогти Україні.
"Разом із батьками та братами вирішили збирати гуманітарну допомогу. Нас також підтримала мамина сестра зі своєю сім'єю — живемо в одному місті, — розповідає Деніс Майєр. — Написав пост на фейсбук-сторінці про те, що Росія напала на Україну. Закликав усіх долучитися до збору допомоги. У перший же день відгукнулися багато місцевих. Почали зносити речі, медикаменти, їжу, дитяче харчування, памперси, різні електричні товари — зарядні пристрої, павербанки, батарейки. Із ліками допомагали навіть аптеки — дали товар для дезинфекції ран, знеболююче".

Речі спочатку зберігали у кладовці. У перший же день вона була заповнена.
"Ми живемо у квартирі. Усі в будинку мають свої кладовки. Запитав сусідів, чи не проти, якщо складатимемо там речі. До вечора місця не залишилося. Тому почали зносити усе в гараж моєї тьоті. Згодом свої гаражі віддали щей сусіди-німці", — каже Деніс.
Гуманітарну допомогу Україні родини передали уже тричі. Речі відвозили до польсько-українського кордону, де передавали волонтерам із Літина. Для першого перевезення за власний кошт орендували великий трейлер.
"Допомогу возив разом із старшими братами Олександром та Віктором. Уперше поїхали із одним бусом та великим семиметровим причепом. Наступні рази завантажували ще один додатковий трейлер. Спочатку певезення оплачували самі. Із другим допомогла редакція місцевої газети, яка виділила тисячу євро на оренду 9-місного буса. Ще одну машину безкоштовно дала місцева компанія", — розповів хлопець.

"30 людей з Вінниччини розселили у родичів та друзів"
На зворотному шляху, забирали українців, які були змушені залишити свої домівки.
"Коли відвозили до кордону речі, наперед домовилися, що можемо забрати із собою тих, хто хоче виїхати. На даний час у нас 30 людей з Вінничини. Також є мешканці з Хмельницького. Людей поселили у себе вдома та у маминої сестри. Багато родин прихистили німецькі друзі. Хтось узяв двох, хтось трьох людей. Більшість хочуть повернутися додому", — говорить Деніс Майєр.

"Для збору допомоги, німецькі кондитери вигадали булочку, яку назвали “Українцем”
За словами хлопця, до початку війни німецьке оточення майже нічого не знало про українців.
"Я завжди у школі робив проєкти, розповідав одноліткам про Україну, про її історію. Їздив по школах. Із початком війни у нас також була дезінформація. У новинах говорили, що росіяни за два дні візьмуть Київ. Люди вірили. Щоб пояснити ситуацію, давав інтерв'ю місцевим газетам, надсилав фотографії того, що відбувається. Зараз тут почали розуміти, що таке Україна”, — каже Деніс.
У місті часто проходять акції на підтримку України, люди виходять на демонстрації.
"Збираються на молитви за українців у церквах. Місцеві кондитери навіть зробили спеціальну булочку, яку назвали “Українцем”. Вона коштує 1 євро 75 центів. За кожен продаж, одне євро йде на допомогу Україні”, — розповів Деніс Майєр.
Родина хлопця також намагається донести правду родичам із Росії.
“Є родичі у Росії, які підтримують Україну. Але є й такі, у кого мозок дуже промитий російською пропагандою. Із ними дуже важко спілкуватися. Намагаємося пояснити, що насправді відбувається в Україні. Надсилаємо фотографії реальних подій та руйнацій, розповідаємо про те, як гинуть діти та бомблять мирних людей. Той же пологовий у Маріуполі. Але вони вперто кажуть, що це не правда. Не хочуть вірити”.

"В Україну приїжджав тричі на рік"
У Літині родина має будинок, куди приїжджали тричі на рік. Востаннє — минулим літом. Хлопець також встиг побувати у Львові, Житомирі, Хмельницькому, Умані, Одесі, Вінниці. Багато їздив Вінниччиною.
“Бачив багато, але ще не все. Знаю, що обов’язково буде така можливість, бо вірю в перемогу України. Коли все буде добре, обов’язково відвідаю Київ та інші міста. Мрію, щоб український народ і далі тримався таким сильним, як зараз. Щоб і після війни залишилися такими ж дружніми та стояли пліч-о-пліч. Так ми швидко зможемо відбудувати країну”.
Наразі хлопець разом із родиною продовжують збирати допомогу та готуються до наступної поїздки.
Читайте також
- У Швейцарії прикрасили трамвай синьо-жовтими кольорами та гербом Вінниці
- "Зібрали понад 10 вантажівок допомоги" — вінничанка розповіла, як допомагають Україні у Франції