19 вересня у Вінницькій громаді прощаються з двома полеглими захисниками: бійцем 3 окремої штурмової бригади Дмитром Проданом та нацгвардійцем Олександром Стецюком.
Про це повідомили на сайті міської ради.
Дмитро Продан
Дмитро Продан народився 25 травня 1999 року у Вінниці. Навчався в школі № 6. Згодом вступив до вишу. Був кандидатом у майстри спорту з фрі-файтуЦе сучасне українське бойове мистецтво та різновид змішаних єдиноборств (ММА), заснований наприкінці 1990-х років.. Також він любив футбол. Він один з лідерів ультрас вінницької «Ниви», активний діяч патріотичної організації «Центурія».
Дмитро добровільно став на захист країни з початку повномасштабного вторгнення. Воїн захищав незалежність та територіальну цілісність у складі ССО «Азов» та 3 окремої штурмової бригади.
Спершу чоловік разом з товаришами приїхав до Києва, коли в області точилися важкі бої з військами РФ, й одразу став на захист столиці у складі ТрО «Азов» Київ.
Згодом воював на Запорізькому напрямку у складі ССО «Азов» Київ, брав участь у спробі деблокади Маріуполя. Пізніше, вже у складі 3 окремої штурмової бригади, брав участь у Херсонському контрнаступі, а також вів бойові дії на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках.
За свої військові звитяги отримав від президента орден «За мужність» ІІІ ступеня.
За час повномасштабної війни Дмитро пройшов шлях від солдата-штурмовика до бойового офіцера. Був командиром взводу. Він неодноразово виходив на позиції разом зі своїм особовим складом.
13 серпня 2026 року на Лиманщині 27-річний військовий загинув. У нього залишились дружина та мати.
«Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь». Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця. Це стосувалося всього: спорту, дружби, захисту своєї країни. Був неймовірно доброю, чуйною, світлою людиною, з гарним почуттям гумору, постійно усміхненим і на позитиві. Дмитро любив життя і проживав його яскраво», — розповіли рідні воїна.
Прощальний кортеж вирушить о 9:15 з ритуальної агенції «Реквієм» на вул. Батозькій, 12 та попрямує до Браїлівського монастиря, де об 11:00 звершать заупокійну молитву.
О 13:30 відбудеться прощання з Дмитром на стадіоні футбольної команди «Нива», що на вул. Зулінського, 29-А у Вінниці. О 15:00 захисника поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Стецюк
Олександр Дмитрович Стецюк народився 9 серпня 1988 року у Вінниці. У дитинстві проживав у селі Дашківці Вінницького району. Допомагав родині по господарству, мав багато друзів, змалечку любив тварин, йдеться у дописі.
Після закінчення міської школи №29 навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Освіту продовжив здобувати у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Близько 10 років чоловік працював на підприємстві «Вінницяоблводоканал». Згодом подорожував, жив та працював у різних країнах: Болгарії, Туреччині, Польщі, Чехії.
Олександр Стецюк став на захист рідної країни у грудні 2025 року. Він проходив службу у лавах 14 бригади «Червона Калина», яка входить до складу 1 корпусу Національної гвардії України «Азов». Воював на Покровському напрямку. Був розвідником взводу спеціального призначення
18 червня 2026 року під час виконання бойового завдання 37-річний військовий загинув поблизу селища Шевченко Покровського району на Донеччині.
«На жаль, він багато чого не встиг у своєму житті. Він був дуже добрим та любив тварин. У нього залишився вірний друг — вівчарка Альфа, яка досі чекає на господаря з війни», — розповіла мати воїна.
Церемонія прощання з Олександром Стецюком відбудеться о 13:00 у стінах Свято-Преображенського кафедрального собору. О 13:50-14:00 траурний кортеж вирушить по вул. Соборній до вул. Київська, повз рідну для воїна школу №29, де з ним зможуть попрощатися однокласники, та колеги з підприємства «Вінницяоблводоканал». Містян просять утворити по маршруту живий коридор.
Поховання воїна відбудеться о 15:00 у селі Дашківці Вінницького району.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
