У селі Городківка на Вінниччині 4 вересня відбулася мирна акція «Повертай додому». Її учасники підтримали родини військовослужбовців, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні.
Про це повідомила кореспондентка Суспільного.
Учасники акції збрались на центральній площі села Городківка біля Алеї Пам'яті та Алеї Надії. Вони прийшли з українськими прапорами та фотографіями своїх рідних. Захід мав мирний характер і був спрямований на підтримку людей, які продовжують чекати на повернення близьких.
Під час акції голова Городківської громади Олена Резнік пов'язала родичам військовослужбовців три стрічки — синю, жовту та білу.
Організаторка акції Олена Гончар пояснила, що синьо-жовті стрічки символізують Україну, а біла — надію та віру в повернення військових додому.
За її словами, це вже п'ята подібна акція у громаді. Родини безвісти зниклих та військовополонених збираються у першу п'ятницю кожного місяця.
«У нашій громаді є 32 родини, які чекають своїх рідних, з них двоє — у полоні. Поки родини чекають своїх рідних, ми будемо з ними поряд стільки, скільки буде потрібно», — сказала Олена Гончар.
На акцію разом із мамою прийшла Діана Саакаян. Дівчина чекає на повернення свого батька Микити Саакаяна, який, за її словами, зник безвісти 20 лютого 2026 року під час бойових дій у Сергіївці Покровського району Донецької області.
Діана розповіла, що не втрачає надії на повернення батька.
«Я дуже люблю свого тата. Я дуже буду чекати його додому. Я не буду втрачати надії і буду до останнього чекати його», — сказала вона.
Валентина Журавльова чекає на свого сина Анатолія Журавльова, військовослужбовця 50-ї окремої штурмової бригади із позивним «Водолій». За словами жінки, син зник безвісти 13 жовтня 2025 року під час бойових дій у Ступочках Краматорського району Донецької області.
Анатолій пішов на війну у квітні 2022 року та служив на Донецькому напрямку. Перед зникненням він перебував на позиції 73 дні.
Валентина розповіла, що родина не мала зв'язку із сином і після отримання повідомлення про його зникнення продовжує сподіватися, що він живий.
«Коли він виходив з позиції, його перші слова були: "Я живий". Мені цього не вистачає почути — щоб він мені сказав: "Я живий". Це найбільша нагорода для нас», — сказала Валентина Журавльова.
Оксана Приймаченко прийшла на акцію, щоб нагадати про свого сина Олега Гузінського із позивним «Барбер». За її словами, востаннє вона розмовляла із сином 9 липня 2024 року. Через кілька днів, 16 липня, він зник.
Оксана розповіла, що один із побратимів її сина вижив і повідомив родині, що під час обстрілу Олег отримав поранення.
«Більше я про нього нічого ніде не чула — ні в полоні, ніде, нічого. Надіємося, ждемо», — сказала жінка.
За словами Оксани, родина продовжує сподіватися, що Олег живий.
Тетяна Люшня чекає на свого сина Віталія, військовослужбовця 59-ї бригади. За її словами, він перебуває у російському полоні з 2024 року.
Жінка розповіла, що востаннє син вийшов на позицію 24 серпня 2024 року, після чого зв'язок із ним зник. 3 вересня того ж року вона побачила відео, на якому Віталій був у полоні.
За словами Тетяни, один із чоловіків, який перебував разом із її сином у полоні, розповів, що спочатку вони перебували разом близько пів року, після чого їх перевели до Мордовії.
Жінка також отримала від сина два листи. У відповідь вона передавала свої листи через Координаційний штаб, однак не знає, чи отримав їх Віталій.
«Два роки я не знаю, що з моїм сином», — сказала Тетяна.
Під час акції у Городківці започаткували нову традицію — написання листів, які неможливо відправити.
Рідні військовослужбовців могли написати у них усе, що хотіли б сказати своїм близьким, які зникли безвісти або перебувають у полоні.
За словами організаторки Олени Гончар, така ініціатива дає можливість родинам висловити свої почуття та думки, які вони не можуть передати близьким безпосередньо.
Наступну мирну акцію «Повертай додому» у Городківській громаді планують провести у першу п'ятницю жовтня.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
