У Вінниці 21 серпня під час хвилини мовчання вшанували пам'ять полеглого азовця Юрія Поліщука на псевдо «Жужик». Цього дня бійцеві мало б виповнитися 27 років.
Вінничани вийшли на акцію пам'яті з плакатами та портретами захисника — поряд із домом та рідною школою бійця, що по вулиці Київській. Про це повідомила кореспондентка Суспільного з місця події.
Мати «Жужика» — Інна Поліщук — розповіла нам, що її син Юрій завжди цінував та захоплювався «Азовом», мужністю бійців.
«Він казав, що вони там справжні, що вони один за одного, цінують та поважають один одного. Він працював на роботі, але не чекав, коли досягне мобілізаційного віку. Він вирішив сам доєднатися до цього омріяного полку», — розповіла жінка.
За її словами, син з 2014 року мріяв поступити у військове училище.
«Тоді вже почалася АТО. У нього багато друзів долучилися до війська. І він теж хотів після школи поступити у військове. Але ми його спиняли, казали, що це війна, що там гинуть люди. Після 11 класу він поступив до Вінницького аграрного університету. Але казав, що вчиться заради нас, щоб я не ображалася».
Юрій Поліщук добровільно долучився до лав 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України у червні 2024 року.
Юрій розповів батькам, коли його вже прийняли в «Азов». За словами матері, сина підтримали, адже той мав знати, що його вдома чекають з любов'ю.
«Жужик» служив на посаді гранатометника, виконував бойові завдання на Торецькому напрямку.
Мати востаннє говорила з сином напередодні його виходу. В основному, за її словами, він писав повідомлення.
«У кожній SMS-ці він писав «Я вас дуже сильно люблю». Він подзвонив на камеру (була така можливість). Він познайомив нас з усіма хлопцями, які були з ним. Потім на його вихід він вранці написав, що одягаються та будуть виходити, і що любить нас. Я йому теж написала вночі, що ми його любимо і будемо чекати. Він прочитав це повідомлення та о 03:58 відключив телефон. Так він більше не з'явився».
Сім'я не знала, що Юрій загинув та продовжувала писати повідомлення щодня: що сумують, чекають. За словами матері, син попереджав, що днів десять може бути без зв'язку.
Згодом рідних сповістили, що Юрій Поліщук зник безвісти.
«Його вже не було, а я навіть не відчувала. Писала йому. Думала, що прийде і все прочитає. А через сім днів, коли забрали тіло, нам повідомили, що він загинув у бою. Троє тримали оборону, і троє загинули. «Торнадо», «Леброн» та «Жужик» Юра. 26 жовтня... Ми спілкуємося з батьками тих хлопців, нас «Азов» познайомив», — розповіла Інна Поліщук.
26 жовтня 2024 року поблизу села Леонідівка Донецької області Юрій загинув пліч-о-пліч із двома побратимами — «Торнадо» та «Леброном». Тоді, за словами матері, проти трьох азовців російські військові задіяли 4 бойові броньовані машини і 40 одиниць особового складу.
«Він був дуже добрим, лагідним, усім старався допомогти. Він мав багато друзів, усі його підтримували, любили та поважали. Він ніколи не ділив людей на хороших і поганих. Для нього всі були однакові. І цим він заробляв любов від усіх. Якби він був поганим, то його б не підтримували, не пам'ятали б і не цінували», — сказала Інна Поліщук.
За її словами, такі заходи — шана тим, хто загинув за Україну.
«На жаль, багато хто з хлопців не мали своїх родин. Вони мали дівчат, але вони ніколи не відчують батьківської турботи, адже не було своїх діток. Вони своє життя віддали за майбутнє, щоб всі могли жити».
«Дуже багато всього було прожито разом. Ми завжди з Юрою були поруч. Ми товаришували в дитинстві, навчалися разом. Завжди було безліч позитивних моментів. Він був людиною дуже позитивною, бадьорою, енергійною, займався спортом, був ініціативний. Був душею компанії. І таким він залишився у пам'яті з нами — людиною з великої літери. З багатьох ситуацій Юра знаходив вихід», — розповів друг бійця Юрій Маковійчук.
«Наше завдання, як українців, як великої родини, як нації — пам'ятати всіх, хто віддав своє життя. Адже вони відклали всі свої мрії, всі свої плани. Вони пішли боронити державу зі зброєю в руках. Те, що ми сьогодні зібралися, це прояв гідності та любові до них і поваги», — сказав побратим «Робінг».
За його словами, такі акції пам'яті мають відбуватися у всіх містах.
«Бо їхні вчинки не повинні просто розчинитися і забутися. Адже наступні покоління мають спиратися на вчинки і подвиг цих людей, цих героїв».
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
