15 серпня у Вінниці прощаються із двома полеглими захисниками — Сергієм Яцуком та Русланом Кропивлянським. Обоє військових загинули, захищаючи Україну. Їх поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Сергій Яцук
Сергій Яцук, який мав позивний «Сірий», добровольцем став до лав українського війська у лютому 2022 року. Спочатку він захищав небо над Вінниччиною у складі Повітряних сил, а згодом продовжив службу в 5-й окремій важкій механізованій бригаді.
Бойове хрещення Сергій пройшов під Кураховим. Під час служби він отримав поранення, однак після відновлення повернувся до виконання військових завдань.
За професійність та особистий внесок у захист України командування відзначало військового грамотами.
Сергій загинув 18 січня 2025 року поблизу села Шевченко Волноваського району Донецької області. Йому був 41 рік.
Дружина захисника Оксана розповідає, що після початку повномасштабного вторгнення чоловік не вагався щодо рішення йти до війська.
Після того як родина отримала повідомлення про зникнення Сергія безвісти, близькі тривалий час сподівалися на його повернення.
Сергій Яцук народився у Вінниці 21 березня 1983 року. Навчався у школі №27, а після її закінчення вступив до Вінницького політехнічного технікуму.
Ще під час навчання він познайомився з майбутньою дружиною. У подружжя народилися син і донька.
До війни Сергій працював у різних сферах — на кондитерській фабриці, у логістиці та торгівлі. За словами дружини, він багато працював, щоб забезпечити родину.
Поховають воїна о 12:15 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Руслан Кропивлянський
Руслан Кропивлянський із позивним «Кропива» долучився до Збройних сил України наприкінці 2022 року.
Військовий служив у 120-й окремій бригаді Сил територіальної оборони, а згодом — у 141-й окремій механізованій бригаді.
Руслан був солдатом-кулеметником. Разом із побратимами виконував бойові завдання на Бахмутському та Лиманському напрямках, а також у складі мобільної вогневої групи на Дніпропетровщині.
Під час служби військовий тричі отримував поранення. Після реабілітації щоразу повертався до війська.
Руслан загинув 8 серпня 2026 року внаслідок російського обстрілу поблизу села Добровілля Синельниківського району Дніпропетровської області.
Йому було 48 років.
На Руслана з фронту чекали донька, батьки та брат. За словами його брата Артема, військовий нечасто розповідав родині про службу, оскільки не хотів змушувати близьких хвилюватися.
Руслан Кропивлянський народився у Вінниці 25 липня 1978 року. Навчався у школі №35, після чого здобув професію столяра у Вінницькому професійно-технічному училищі №3.
Згодом закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
До війни Руслан працював у Будівельно-монтажному управлінні №2 ПрАТ «Укргазбуд», ДП ВСП «Стальконструкція» №126, КУП «ЕкоВін». Останнім місцем його роботи був завод «Маяк».
Брат згадує Руслана як добру та щиру людину, яка завжди була готова допомогти.
«Руслан був надзвичайно добрим та нікому не відмовляв у допомозі. Він із великою ніжністю ставився до тварин — у його телефоні навіть на передовій зберігалася ціла колекція фото з хвостатими улюбленцями», — каже Артем.
Церемонія прощання з Русланом Кропивлянським розпочнеться о 13:00 — за адресою: вул. Батозька, 12, у ритуальній службі «Реквієм»;
Поховають бійця о 15:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
