Протягом тижня, із 3 по 9 серпня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 25 військовослужбовців із Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам'ять про кожного з них.
Вадим Тимчук
Тимчук Вадим Сергійович народився 10 червня 1996 року та проживав у смт Браїлів.
Навчався у Браїлівській ЗОШ, яку закінчив у 2013 році. Того ж року вступив до Вінницького національного технічного університету, де здобував освіту за спеціальністю «Автомобільний транспорт».
Із січня 2022 року Вадим Тимчук став до лав Національної гвардії України.
6 серпня 2026 року Вадим Тимчук загинув, захищаючи Україну.
Віталій Гончар
Віталій Іванович, 25.08.1984 року народження, був призваний на військову службу 17 вересня 2025 року.
27 липня 2026 року солдат Віталій Гончар загинув в районі населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Володимир Заболотний
Володимир народився 12 травня 1992 року в смт. Муровані Курилівці Вінницької області.
1999-2009 роки - навчався в СЗШ І-ІІІ ступенів №2 смт Муровані Курилівці Вінницької області.
29.07.2009-07.06.2014 роки - навчався в Харківській Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, де отримав диплом спеціаліста з відзнакою.
10.07.2014-29.12.2017 роки - проходив військову службу на посаді командира взводу інструкторів 4-го навчального батальйону Навчального Центру НГУ, в/ч 3007.
29.12.2017-12.01.2019 роки - проходив військову службу на посаді помічника начальника штабу (начальник секції S-4) цієї ж частини.
12.01.2019-23.02.2024 роки - проходив службу на посаді командира групи спеціального призначення бойового матеріально-технічного забезпечення ОЗПС (окремого загону спеціального призначення) «Омега» ЦСП НГУ, в/ч 3073.
З вересня 2014 року служив на Сході України.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації підполковник НГУ Заболотний Володимир Романович разом із побратимами стали на захист країни.
Вже 25 лютого 2022 року загін було терміново передислоковано до Житомира відбивати російський наступ на півночі країни. Через кілька днів було звільнено Макарів на Київщині, вибили ворога з Чернігівщини, а згодом із Сумщини.
За зразкову військову службу Володимир мав багато державних відзнак та нагород:
- медаль «За військову службу Україні», вручена Президентом України В.Зеленським (Указ Президента України від 30.12.2023);
- нагрудний знак «За доблесну службу» (Наказ Командувача Національної гвардії України від 26.06.2023 №133 о/с);
- відзнака Командувача об'єднаних сил Міністерства оборони України «Козацький хрест» ІІІ ст. (Наказ №5 від 10.01.2022);
- нагрудний знак «За зразкову службу» (Наказ Міністра оборони України від 02.05.2022 №319);
- відомча заохочувальна відзнака-медаль «10 років сумлінної служби» (Наказ командувача Національної гвардії України від 06 березня 2020 року №136) ;
- медаль «Операція об'єднаних сил. За звитягу та вірність» (Наказ Командувача об'єднаних сил №304 від 13.05.2020);
- медаль «За участь в Антитерористичній операції»;
- медаль «Ветеран війни».
Володимир загинув 14 вересня 2024 року.
Микола Остапчук
Микола Остапчук був командиром бойової машини — командиром механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4718.
Загинув оборонець 15 липня 2023 року та вважався безвісти зниклим.
Олександр Кушнір
Олександр Кушнір
Олександр Кушнір народився 17 липня 2002 року у Вінниці. Навчався у ліцеї №12, згодом закінчив Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Комп'ютерні науки». Паралельно навчався в IT-академії STEP. До служби працював у Києві 3D-художником у компанії VOLMI.
У серпні 2025 року Олександр Кушнір уклав контракт зі Збройними силами України. Із позивним «Лего» служив оператором БпЛА у складі 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
«З-поміж інших Віталій вирізнявся веселою вдачею та непереборним оптимізмом. Він ніколи не здавався та завжди вмів розрадити інших. Під час наших сімейних зустрічей його незмінною супутницею була пісня. Маючи чудовий голос, Віталій дуже любив співати давні шахтарські пісні про дружбу, відданість та любов…», — сказала сестра полеглого військовослужбовця Світлана.
Виконував бойові завдання на східному напрямку. Загинув 2 серпня 2026 року поблизу села Колона-Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 24 роки.Церемонія прощання з Олександром Кушніром розпочнеться о 10:00 за адресою: вулиця Академіка Янгеля, 4, у «Реквієм Хол». Об 11:40 прощання продовжиться у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Олексій Григоренко
Олексій Григоренко мужньо виконував свій військовий обовʼязок на посаді старшого оператора відділення взводу протитанкових керованих ракет.
Свій останній бій захисник прийняв у червні 2025 року у Донецькій області.
Павло Сушков
Головний сержант, командир відділення батальйону зв'язку, Павло Сушков загинув 3 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Махновка Курської області. Відтоді військовослужбовець вважався безвісти зниклим.
Валентин Загоруйко
Валентин Михайлович Загоруйко, 1967 року народження, проживав у селі Копистирин. Він служив водієм стрілецького взводу стрілецької роти однієї з військових частин.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання у Бахмуті Донецької області. Після 11 квітня 2023 року, коли він виконував бойове завдання, зв'язок із військовослужбовцем було втрачено. Відтоді Валентин Загоруйко офіційно вважався зниклим безвісти за особливих обставин.
Валентин Муравський
Після проходження базової загальновійськової підготовки склав Військову присягу на вірність Українському народові та був призначений стрільцем-зенітником зенітно-ракетного девізіону.
10 березня 2025 року поблизу н.п. Махновка Курської області, під час виконання бойового завдання загинув.
Василь Барановський
Василь Барановський народився 23 липня 1985 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №15, після чого вступив до Національної академії Державної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького. Під час служби пройшов шлях від лейтенанта до капітана
У 2014 році військовий із позивним «Шторм» брав участь в антитерористичній операції. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році одним із перших став на захист України. У складі 107-ї окремої бригади територіальної оборони виконував бойові завдання на півдні та сході країни.
Життя військового обірвалося 5 червня 2026 року поблизу села Оріхуватка Краматорського району Донецької області. Йому було 40 років.
За інформацією міської ради, з фронту на Василя Барановського чекали батьки, сестра та 11-річна донька.
Віталій Маркуш
Віталій Маркуш народився 21 листопада 1977 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №23. Згодом у професійно-технічному училищі №5 здобув кваліфікацію зварювальника-сантехніка.
Після завершення навчання працював у сфері автомобільного сервісу та ремонту. За словами рідних, ще з дитинства мав здібності до роботи з технікою.
Після початку повномасштабного вторгнення Віталій Маркуш добровільно став на захист України. Військову службу розпочав при штабі Повітряних сил ЗСУ. Згодом його перевели до 425 окремого штурмового полку «Скеля», де він служив гранатометником.
Воював на Донецькому напрямку. Останній бій військовослужбовець прийняв 2 квітня 2024 року поблизу села Костянтинівка Покровського району. Відтоді його вважали зниклим безвісти.
Владислав Синіцин
Воїн загинув 5 грудня 2023 року під час виконання обов'язків військової служби в зоні проведення бойових дій в населеному пункті Кринки Херсонського району Херсонської області.
Євген Солодкий
Євгеній Солодкий народився 25 вересня 1985 року в Херсоні. Там минули його дитинство, навчання та професійне життя. Після закінчення школи він здобув освіту фінансиста у Херсонському національному технічному університеті. Працював у банківській сфері, а згодом — у торгівлі.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік допомагав українським військовим, передаючи інформацію про пересування російських військових у Херсоні. Після деокупації міста разом із друзями готував гарячі обіди для захисників як волонтер.
У лютому 2026 року Євгеній добровільно вступив до лав Збройних сил України. Він служив у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти та виконував бойові завдання на Херсонському напрямку.
23 липня 2026 року матрос загинув унаслідок масованого російського авіаудару керованими авіабомбами. Йому було 40 років.
Олексій Горлов
Олексій народився 25 грудня 1991 року у Приморському краї. Згодом родина переїхала до села Агрономічне Вінницької області, а з 2002 року проживав у селі Демидівка. Саме тут навчався у місцевій школі.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Деякий час проходив службу в одній із тилових військових частин Вінницької області, а згодом був переведений до військової частини 3008 Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків фронту — Покровському, на Донеччині.
Із липня 2025 року захисник вважався безвісти зниклим.
Стало відомо, що 8 липня 2025 року під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Коптєве, Покровського району Донецької області, Олексій Горлов загинув.
Віктор Мацьков
На Донеччині загинув 31-річний Захисник із Пеньківки Віктор Мацьков. Оборонець молодший сержант Віктор Володимирович Мацьков, 1994 року народження.
Життя українського воїна обірвалося 29 липня 2026 року в районі населеного пункту Кіндратівка Краматорського району Донецької області.
Віктор Харченко
Солдат Віктор Харченко служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони.
В районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області загинув 27 липня.
Віталій Гончар
Віталій Іванович, 25.08.1984 року народження, призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 17 вересня 2025 року.
27 липня 2026 року солдат Віталій Гончар загинув на полі бою за Україну в районі населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Володимир Гнатишин
Віталій Іванович, 25.08.1984 року народження, призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 17 вересня 2025 року.
27 липня 2026 року солдат Віталій Гончар загинув на полі бою за Україну в районі населеного пункту Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
В'ячеслав Кацан
19 лютого 2024 року Вячеслава мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем, а згодом був переведений до військової частини А4921, де став майстром екіпажу безпілотних літальних комплексів.
Під час служби воїн двічі отримував важкі поранення, однак після лікування повертався до виконання бойових завдань. За мужність і відданість військовому обов'язку був нагороджений орденом ветерана війни та відзнакою «Вогнепальна зброя» (карабін).
30 березня 2026 року Вячеслав Кацан героїчно загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області
В'ячеслав Дехтяренко
В'ячеслав Анатолійович Дехтяренко — український Захисник, який віддав своє життя за Україну, мешканець села Селище Гніванської громади.
Народився 4 жовтня 1997 року у місті Вінниця.Дитячі роки провів у Жмеринці, де навчався перші шість років, після чого переїхав із родиною до села Селище.
Загинув виконуючи бойове завдання.
Ігор Кравець
Оборонець народився 17 лютого 1973 року в селищі Тростянець на Вінниччині.
Довго працював на Ладижинській ТЕС (від слюсаря до старшого машиніста енергоблоків).
Служив з січня 2023 року у складі 22-ї окремої механізованої бригади (22 ОМБр) на Курському та Бєлгородському напрямках.
Пережив три бойові поранення та понад двадцять контузій, а також перенесений рік тому інсульт, наслідки якого призвели до зупинки серця.
Ілля Невінчаний
Він служив снайпером 1-го розвідувального взводу розвідувальної роти 71-ї окремої аеромобільної «єгерської» бригади, мужньо виконуючи бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту.
11 листопада 2024 року поблизу села Трудове Покровського району Донецької області зв'язок із воїном обірвався. Відтоді він вважався зниклим безвісти
Олександр Мирниця
Олександр Анатолійович, 1975 року народження, житель м. Бар. Під час виконання бойових завдань він отримав важкі поранення, після яких був списаний з лав Збройних Сил України. Чоловік помер 1 серпня вдома.
Сергій Лазур
Оборонець із села Мʼякохід Джулинської громади. Загинув 25 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Олександр Храпцун
12 квітня 2023 року Олександр отримав повістку і без вагань став на захист України.
Старший стрілець-оператор механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади ім.Лицарів Зимового походу, який понад два роки воїн вважався безвісти зниклим.
