Після повернення з військової служби ветеран із Липовця В'ячеслав Горегляд разом із дружиною Інною продовжив розвивати родинне ательє та студію машинної вишивки. Завдяки гранту подружжя придбало сучасне обладнання, розширило виробництво та виконує індивідуальні замовлення — від вишиванок до портретів і виробів із військовою символікою.
Про те, як вдалося відновити сімейну справу після війни та чому машинна вишивка стала новим етапом розвитку бізнесу, подружжя розповіло Суспільному.
Наразі подружжя працює над індивідуальним замовленням — жіночою вишиванкою. Замовниця самостійно обрала тканину, кольори ниток та орнамент.
За словами В'ячеслава Горегляда, на створення одного виробу потрібно щонайменше п'ять днів. Лише вишивка одного рукава займає майже цілий день.
«До нас прийшла клієнтка, побачила дизайн на одній із наших суконь і захотіла собі таку ж вишиванку. Вона сама обрала тканину, кольори ниток, і зараз ми працюємо над її виробом», — розповів ветеран.
Попри те, що вишивальна машина працює за комп'ютерною програмою, процес потребує постійного контролю.
«Без людини цей процес не відбувається. Може затупитися голка, заплутатися нитка, тканину потрібно постійно контролювати та поправляти. Здається, що все автоматизовано, але насправді потрібно весь час бути поруч», — пояснив В'ячеслав.
Родинну справу започаткували майже 20 років тому
Дружина ветерана Інна — професійна кравчиня. Ательє подружжя працює вже близько двох десятиліть.
Жінка розповідає, що любов до шиття мала ще з юності, а власну справу вони розпочинали зі звичайної старої швейної машинки.
«Я завжди хотіла шити. Для мене це не просто робота чи хобі — це справа, яку я люблю. У 2006 році якісного обладнання було важко знайти, тому починали зі старої машинки. Але клієнти були, і це мотивувало розвиватися», — пригадує Інна Горегляд.
До початку повномасштабної війни подружжя мало магазин і ательє, де займалося пошиттям та ремонтом одягу.
Навесні 2022 року В'ячеслава мобілізували до лав Збройних сил України.
Спочатку він проходив службу у роті охорони в Липовці, а у травні 2023 року був переведений до 59-ї окремої мотопіхотної бригади, де служив гранатометником.
Виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема поблизу Пісків та Авдіївки.
«Як тільки почалася війна, отримав повістку. Спочатку служив у Липовці, а потім потрапив до 59-ї бригади. Був гранатометником і виконував бойові завдання на Донецькому напрямку», — розповів чоловік.
Поки В'ячеслав перебував на фронті, Інна самостійно продовжувала працювати в ательє.
За її словами, найважче було морально.
«Саму справу вести було неважко, набагато важче було переживати за чоловіка. Довелося навчитися багатьом речам, навіть сісти за кермо автомобіля, щоб самостійно їздити за матеріалами», — каже вона.
У січні 2024 року В'ячеслав звільнився з військової служби за станом здоров'я після отриманих контузій і травми хребта.
Повернувшись додому, він вирішив повністю зосередитися на машинній вишивці, яку подружжя почало освоювати ще до початку повномасштабної війни.
Для розвитку бізнесу ветеран подав заявку на грантову програму для військовослужбовців.
Проєкт підтримали, а умовою участі було співфінансування.
«Ми отримали 100 тисяч гривень грантових коштів і ще 100 тисяч вклали власних. Завдяки цьому придбали потужну промислову вишивальну машину та закупили тканину для роботи», — розповів В'ячеслав.
Подружжя чітко розподілило обов'язки.
В'ячеслав відповідає за створення програм для машинної вишивки, налаштування обладнання та контроль процесу. Інна займається зняттям мірок, розкроєм тканини та пошиттям готових виробів.
«Усе починається із замірів. Потім — розкрій, пошиття і вже готовий виріб. Найбільше люблю складні технологічні елементи в одязі», — говорить Інна.
Окрім вишиванок, подружжя виготовляє шопери, футболки, худі та інші вироби.
Для своїх виробів Горегляди використовують готові дизайни машинної вишивки, які купують у професійних дизайнерів.
На тканину можна перенести традиційні українські орнаменти, авторські малюнки, написи, фотографії та навіть дитячі малюнки.
Одним із таких виробів став малюнок їхньої доньки, який подружжя вирішило зберегти у вишивці.
Також у студії виконують замовлення з військовою тематикою.
Зокрема, для родини одного з побратимів В'ячеслава вишили його портрет за фотографією.
«Можна вишити фото людини, домашнього улюбленця чи будь-яке інше зображення. Для цього створюється спеціальний дизайн, який машина переносить на тканину», — пояснив ветеран.
Чому студія має назву «Черешня»
Назву для студії подружжя обирало недовго.
В'ячеслав розповів, що ще зі шкільних років друзі називали його Черешнею. Згодом цей позивний закріпився і під час військової служби.
Саме тому сімейну студію вирішили назвати «Черешня».
Надалі В'ячеслав та Інна планують розширювати асортимент продукції, збільшувати кількість індивідуальних замовлень і розвивати власний бренд.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
