У селі Канава на Вінниччині досі працює ручний канатний пором через Південний Буг. Колись ним щодня переправляли людей, худобу та сільськогосподарську техніку.
Нині він майже втратив практичне значення, однак місцеві жителі продовжують його берегти як частину історії села та туристичну родзинку. Про це Суспільному розповіли місцеві жительки Марія Меклич та Галина Ткачук.
За їхніми словами, паромом користуються, коли потрібно потрапити на інший берег Південного Бугу. Це найкоротший і єдиний шлях, який сполучає дві частини села Канава.
«Ось така залізна тягуля, і по тросу тягнемо. Якщо туди їхати, то тягуля має бути в цю сторону, а якщо треба в іншу сторону, то треба тягулю на інший бік», — сказала Марія Меклич.
Вона розповіла, що добре пам'ятає часи, коли переправа була звичною частиною її робочого дня. Вона працювала соціальною працівницею і тричі на тиждень за будь-якої погоди переправлялася на лівий берег, де жили її підопічні. Тепер там ніхто не мешкає — останні жителі померли.
«Це сьогодні спокійно, а якщо вітер, то такі хвилі, що дуже важко тягнути. А взимку, як примерзало, то я поромом розбивала кригу, щоб їхати», — сказала Марія Меклич.
Як розповіла місцева жителька Галина Ткачук, ще близько двадцяти років тому цей пором був головною транспортною артерією села. Люди з лівого берега щодня переправлялися на правий. Там були школа, магазин і колгосп. Нині потреба у поромі майже зникла.
«Це він зараз маленький такий, а раніше пором був дуже великий. Тягнули двоє чоловіків, і дві тягулі були. Тут була приварена будка, сторож був. Дуже багато, наприклад, доярки і їздові йшли на ферму, тягнули пором. Комусь було сюди треба, тримали городи, тут хати були, то так пором і ходив», — сказала Галина Ткачук.
За словами Марії Меклич, нинішньому порому понад двадцять років. У радянські часи через Південний Буг місцевих жителів, худобу, трактори та іншу сільськогосподарську техніку перевозили вдвічі більшою переправою.
«Канава — з 1661 року, і тут переправа була постійно, бо була потрібна. Але вона весь час змінювалася. При колгоспі був великий пором, а зараз цей своїми силами зробили. Був великий — трактор із причепом переїжджав, телят переправляли на відгодівлю до колгоспу. Все через пором було, два чоловіки. Цей легкий, тут хіба що кінь без воза може, бо місця немає», — сказала Марія Меклич.
Нині у Канаві офіційно зареєстровані 97 жителів, але постійно проживають близько тридцяти. Про це розповів староста Дзвониського старостинського округу Олександр Деревенко. Усі вони мешкають на правому березі, тому практичної потреби у переправі вже немає.
Попри це, ручний канатний пором за потреби ремонтують, адже він став однією з туристичних родзинок села.
«Канава є одним із осередків зеленого туризму на Вінниччині. Тут багато природи, він — пором, який залишився як частина сполучення між берегами. У нас є сільгоспвиробник, тут землі орендують, вони його підварюють і доглядають. Зараз знову є потреба, він набирається водою, то треба знову поремонтувати. Це наша родзинка села, і хотілося б, щоб він був у належному стані», — сказав Олександр Деревенко.
