У Бару на Вінниччині відкрили народний музей барської кераміки. За п'ять років команда зібрала понад тисячу експонатів, частину з яких представили у першій стаціонарній виставці. Музей покликаний зберегти та популяризувати традиційне ремесло, яке після занепаду у ХХ столітті поступово відроджується.
Про це Суспільному розповів директор музею Роман Григор'єв.
У фондах музею зберігаються глиняні миски, полумиски, тарілки, глечики, баньки, іграшки та інші вироби. Експонати збирали під час експедицій Вінниччиною та іншими регіонами України. Кожен предмет описали, оцифрували та створили його 3D-модель.
За словами Романа Григор'єва, робота над відродженням барської кераміки розпочалася ще у 2018 році в межах проєкту «Відродження традицій барської кераміки».
«Ми багато подорожували, відвідували музеї, шукали унікальні зразки. Частину виробів купували, частину отримували у подарунок. Спочатку створили віртуальний музей, але згодом зрозуміли, що колекції потрібен власний фізичний простір», — розповів Роман Григор'єв.
У виставковій залі зараз представили близько 200 виробів. Серед них — археологічні знахідки, старовинний посуд із різних областей України та роботи сучасних майстрів.
Заступниця директора музею Ірина Дєдова розповіла, що експонати мають різне походження.
«Старовинних зразків, знайдених саме на Вінниччині, залишилося небагато. У колекції є вироби з Одеської, Миколаївської, Черкаської, Чернігівської та Харківської областей. Частину предметів придбали на аукціонах, частину нам подарували», — сказала вона.
Під час повномасштабного вторгнення команда також дбала про збереження колекції. Експонати, які зберігалися у приміщенні міської ради, довелося терміново пакувати та убезпечувати.
Гончарка Людмила Філінська, яка працює з глиною понад 40 років, розповіла, що барська кераміка вирізняється серед інших традиційних осередків. Особливістю виробів називає білий фон із рослинними орнаментами та зображеннями птахів на гілках.
«Пташка на яблуневій гілці — це елемент, який не можна відокремити від барської кераміки. Такого стилю немає в інших гончарних осередках», — розповіла майстриня.
Серед сучасних авторів, чиї роботи представлені у музеї, — подружжя Тетяни та Олександра Біньковських. Вони почали займатися керамікою під час пандемії COVID-19, а згодом зробили це родинною справою.
Тетяна Біньковська розповіла, що раніше працювала вчителькою образотворчого мистецтва та трудового навчання, але згодом повністю присвятила себе гончарству.
«Барська кераміка стала моїм життям і нашою родинною справою. Ми також навчаємо цього ремесла інших охочих», — зазначила майстриня.
У 2023 році барську кераміку внесли до Переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Вінниччини.
Як пояснив Роман Григор'єв, ремесло пережило складні періоди через війни, голодомори та репресії.
«У 1930–1940 роках у Барі практично не залишилося майстрів. Лише через десятиліття традиція почала поступово відновлюватися», — розповів директор музею.
Першого дня роботи музею його фонд поповнили ще одним експонатом — дерев'яним гончарним кругом подільського майстра Олексія Луцишина, якому, за словами представників музею, близько ста років.
Народний музей барської кераміки розташований у Барі на другому поверсі будівлі «Укртелекому». Приміщення музей орендує.
Частину коштів на облаштування надали меценати, решту команда зібрала самостійно.
Відвідати музей можна за попереднім записом через сторінку музею у Facebook. Вартість входу — 50 гривень.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
