Протягом тижня, з 22 по 28 червня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 18 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Богдан Орловський
16 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку загинув солдат Орловський Богдан Олегович, 1999 року народження, технік відділу прикордонної служби (тип С) безпілотних систем другої ПКШР.
Микола Сусла
Микола Сусла народився 27 червня 1974 року. Чоловік мешкав у Крижопільській громаді на Вінниччині.
У січні 2026 року чоловік долучився до лав Сил оборони. 18 червня 2026 року Микола Сусла помер на Черкащині від хронічної хвороби серця. Чоловіку було 51 рік.
Миколу Суслу поховали в селі Тернівка на Вінниччині.
В'ячеслав Бойко
Вʼячеслав Бойко народився 16 квітня 1977 року в селищі Шпиків на Вінниччині, розповіли на сайті Тульчинської РДА.
У війську чоловік служив гранатометником в мотопіхотній роті, мав звання старшого сержанта. Оборонець загинув 18 листопада 2024 року в районі селища Чумацьке (до вересня 2024 року — Пушкіне) на Донеччині.
"Тривалий час наш Земляк вважався зниклим безвісти. Проте, на превеликий жаль, за допомогою ДНК експертизи факт загибелі підтвердився", — пояснили в РДА.
Андрій Самборко
Андрій Самборко народився 12 лютого 1995 року. Чоловік мешкав у селі Кароліна на Вінниччині, повідомили на сайті Немирівської міської громади.
Оборонець загинув під час виконання бойового завдання 13 жовтня 2024 року.
Про дату, час зустрічі та поховання в міській раді повідомлять додатково.
Сергій Гуцалюк
Сергій Гуцалюк народився 25 травня 2004 року в Широкій Греблі, тут закінчив початкову школу, продовжив навчання в Юзвинському ліцеї, розповіли на сайті Якушинецької громади. В дитинстві він займався футболом та грав у вінницькій команді «Блохіна-Бєланова», брав участь у різноманітних турнірах та Чемпіонаті України.
Сергій навчався у Національній академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. У червні 2025 року він завершив навчання та здобув вищу військову освіту із відзнакою. Чоловік продовжив службу на посаді командира інженерно-саперного взводу у 44 окремій механізованій бригаді.
В Якушинецькій громаді розповіли, що Сергія Гуцалюка відзначало командування як професійного офіцера. Зокрема, в районі Яблунівки на Донеччині він організував та здійснив мінування території, аби допомогти сусіднім підрозділам, а в грудні 2025 року отримав поранення, після чого повернувся до війська.
18 червня 2026 року Сергій Гуцалюк загинув внаслідок російської атаки неподалік Олексієво-Дружківки на Донеччині. Йому було 22 роки. В оборонця залишилися батьки та сестра.
Сергія Гуцалюка поховали на кладовищі в Широкій Греблі.
Олександр Кожан
Олександр Кожан народився 29 листопада 1983 року, проживав у селі Пеньківка на Вінниччині, повідомив у Facebook староста Мурафської громади Олег Літвіненко.
Чоловік "тривалий час" вважався безвісти зниклим. 21 червня в громаді повідомили, що отримали підтвердження про загибель оборонця.
Олександр загинув 26 серпня 2024 року неподалік Новосадового на Донеччині. Йому було 40 років.
Віктор Пітенко
Віктор Пітенко народився 25 травня 1995 року, мешкав у селі Нове Місто, розповіли на Facebook-сторінці Тиврівської територіальної громади.
Чоловіка призвали на військову службу у вересні 2024 року. Віктор служив командир відділення безпілотних систем мінування батальйону підтримки у 59 окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка.
Оборонця 13 місяців вважали безвісти зниклим. 18 червня 2026 року родина отримала підтвердження, що Віктор Пітенко загинув 10 травня 2025 року поблизу населеного пункту Муравка Донецької області.
Василь Дема
Василь Дема народився 24 березня 2002 року у Вінниці. Навчався у школі №32. Після її закінчення вступив до технічного коледжу, де здобував освіту за спеціальністю "Вантажні перевезення".
До служби в армії працював інструктором патріотичної молодіжної організації "Centuria Вінниця". Також займався боксом та активно брав участь у громадському житті.
Василь Дема добровільно став на захист України після початку повномасштабної війни. У листопаді 2025 року він склав військову присягу та приєднався до лав Збройних сил України.
Службу проходив у складі 131-го окремого розвідувального батальйону імені полковника Євгена Коновальця. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку.
Загинув 11 червня 2026 року під час стрілецького бою поблизу села Придорожнє Запорізької області.
Василя Дему поховали 23 червня 2026 року на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Василь Вішталюк
Василь Вішталюк народився 22 вересня 1969 року в селі Марківка на Вінниччині, повідомив голова Вороновицької громади Олександр Ковінько. В селі чоловік прожив дитячі та юнацькі роки, пізніше пройшов строкову службу.
У серпні 2024 року Василя Вішталюка призвали до лав Сил оборони. Чоловік служив кулеметником в 67 окремій механізованій бригаді.
21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Невського на Луганщині оборонець зник безвісти.
"Майже два роки родина вірила та молилася про повернення Василя Васильовича додому. Але війна забрала найдорожче — батька у дітей, дідуся у внуків та хорошу людину у рідних і близьких", — повідомив голова Вороновицької громади.
Загибель Василя Вішталюка підтвердили 18 червня 2026 року. У чоловіка залишилися двоє синів, онуки, сестра та рідні.
Оборонця поховали у Марківці.
Андрій Вдовиченко
Андрій Вдовиченко народився 28 лютого 2002 року в селі Демівка на Вінниччині, повідомили у Facebook Ольгопільської громади. Після закінчення школи у рідному селі, чоловіка призвали до лав Збройних сил України.
Після початку повномасштабного вторгення РФ, Андрій Вдовиченко знову долучився до Сил оборони. Оборонець захищав Україну понад півтора роки та отримав відзнаку "Ветеран війни — учасник бойових дій". Чоловік мав звання молодшого сержанта.
"Після повернення до цивільного життя працював у місті Київ начальником складу у сфері комунального будівництва. Його знали як відповідальну, працьовиту, доброзичливу та щиру людину. Андрій був ввічливим у спілкуванні, завжди готовим допомогти, підтримати добрим словом і залишав по собі теплі спогади серед колег, друзів та знайомих", — розповіли на сторінці громади.
18 червня 2026 року Андрій Вдовиченко помер у місті Київ.
Чоловіка поховали у Демівці на Вінниччині.
Олександр Пономарьов
Олександр Пономарьов народився 6 серпня 1973 року в Бахмуті. Навчався у місцевій школі №22, а згодом закінчив професійне училище №75, де здобув фах токаря.
Після навчання працював на заводі за спеціальністю, а після проходження строкової військової служби у Харкові став водієм на заводі кольорових металів. Згодом Олександр присвятив себе ремонту автомобілів.
Після початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році, чоловік переїхав на Черкащину, де продовжив працювати на станції технічного обслуговування автомобілів.
Олександр Пономарьов долучився до лав Сил оборони України у червні 2025 року. Він виконував бойові завдання на східному напрямку фронту. Воїн родом із Бахмута служив у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса та загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Олександр загинув 11 вересня 2025 року поблизу Костянтинівки Донецької області.
Оборонця поховали у Вінниці 22 червня 2026 року.
Сергій Шевчук
Сергій Шевчук народився 24 вересня 1993 року в селі Торків на Вінниччині, повідомили на сайті Шпиківської громади.
У війську чоловік служив на посаді водія у механізованому батальйоні, мав звання солдата.
Сергій загинув 3 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Олександр Цимбалюк
Олександр Цимбалюк народився 29 серпня 1985 року у Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №16, згодом здобув професію кухаря у професійно-технічному училищі №19. Працював на одному з підприємств харчової промисловості у Вінниці.
Чоловік став до лав Збройних сил України добровільно на початку повномасштабного вторгнення. Служив старшим солдатом, мінометником і кулеметником. Спершу був у складі 4 окремої танкової бригади, згодом — у 14 бригаді оперативного призначення "Червона Калина" Національної гвардії України.
Олександр Цимбалюк загинув 18 травня 2025 року поблизу села Єлизаветівка на Донеччині. Йому було 39 років.
Чоловіка поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці 25 червня 2026 року.
Олександр Косюк
Євген Нечитайло
Олександр Федорович Косюк народився 27 листопада 1989 року у Вінниці. Закінчив школу №15. Згодом вступив до Тульчинського коледжу ветеринарної медицини, за спеціальністю ветеринарного фельдшера. Відтак продовжив освіту у Київському національному університеті біоресурсів та природокористування.
Чоловік працював за фахом, лікував тварин у приватних клініках. Захоплювався вільною боротьбою, виступав на змаганнях та отримував медалі.
"Він дуже любив свою роботу, проте не міг залишатися осторонь, коли ворог розпочав повномасштабний наступ на рідну країну. Тому долучився до війська у перші місяці вторгнення. Був дуже відповідальним, любив життя та до кінця залишався відданим військовій справі", — розповіла наречена захисника.
Олександр долучився до війська у березні 2022 року. Він служив у 71 окремій аеромобільній бригаді десантно-штурмових військ ЗСУ, згодом — у 78 бригаді на посаді старшого сержанта. Мав позивний "Санчос".
Захисник брав участь у боях за Бахмут, у Курській операції, воював на Донецькому та Запорізькому напрямках.
За час служби був удостоєний відзнаки президента України "За оборону України", нагрудного знаку "За зразкову службу МОУ". Чоловік неодноразово отримував поранення, але повертався у стрій, йдеться у дописі.
Олександр Косюк загинув поблизу селища Чаплине Синельниківського району Дніпропетровської області 16 червня 2026 року.
Віталій Переверзєв
Віталій Переверзєв народився у місті Бар. Пішов на службу з перших днів повномасштабного вторгнення.
24 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Греківка Сватівського району Луганської області солдат Переверзєв Віталій Анатолійович загинув.
Анатолій Синчук
Чоловік 29.12.1975 року народження. Вважався зниклим безвісти. Загинув 6 лютого 2026 року внаслідок удару російських військ КАБ по населеному пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області під час виконання бойових завдань.
Анатолій Омельчук
Анатолій Миколайович Омельчук народився 21 липня 1979 року у Вінниці, мав двох сестер. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи № 13 — працевлаштувався. Він швидко опанував мистецтво виготовлення меблів і став справжнім професіоналом своєї справи, йдеться у дописі.
Мобілізувався Анатолій Омельчук взимку 2024 року. Спершу служив у лавах 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Пізніше перейшов до 141 окремої механізованої бригади. Там він служив стрільцем та помічником гранатометника.
Захисник виконував військові завдання на Донецькому напрямку фронту. 25 травня 2026 біля села Олександроград Волноваського району воїн дістав тяжкі мінно-вибухові та осколкові поранення. Медики намагалися врятувати його життя. Проте 17 червня серце чоловіка зупинилося навічно.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
