16 червня у Ямполі на Вінниччині відбувся автопробіг, присвячений пам'яті полеглого 23-річного військовослужбовця-прикордоника Владислава Каспрука на псевдо "Каспер". Цього дня 2025 року оборонець загинув на Сумщині.
Ініціаторка автопробігу, подруга дитинства бійця Ольга Краєвська розповіла Суспільному, що захід присвятили не лише роковинам загибелі Владислава Каспрука, а й пам’яті всіх полеглих та зниклих безвісти захисників.
"Каспер — мій друг дитинства, ми виросли разом. Цей автопробіг був дуже важким як для побратимів, так і для сім’ї та друзів. Мушу сказати, що цей автопробіг не лише про Влада, а й про безвісти зниклих хлопців-ямпільчан, про всіх загиблих. Це дуже важко робити в маленькому місті. Ідея виникла ще тоді, коли загинув Влад. У той самий день з’явилася така думка. Раніше ми проводили подібний захід у Вінниці", – сказала Ольга Краєвська.
За її словами, до заходу долучилися понад 120 учасників на понад як 50 автомобілях і мотоциклах.
Колона стартувала від Білянського мосту та проїхала понад 10 кілометрів вулицями міста до міського кладовища. На лобовому склі автівок були розміщені фотографії військовослужбовців. Захід тривав близько двох годин.
"У нас була окрема фура з портретами хлопців і окрема фура з портретами Влада. Хочу сказати, що люди, які доєдналися, вони круті. Пам’ять має жити. Про Влада говорити в минулому часі – це не ті речі, які можна говорити. Це людина, яка буде жити вічно у пам’яті, вічно в думках, і про нього ніхто і ніколи не буде говорити в минулому часі. Він загинув, але ми знаємо, що він поруч із нами", – розповіла організаторка.
Учасники автопробігу зупинилися на Алеї пам’яті в Ямполі, де вшанували загиблих хвилиною мовчання та спільною молитвою українського націоналіста, яку зачитав побратим Андрій Фасовець.
Також рух колони зупинявся біля міського кладовища. Рідні, друзі та знайомі з квітами та прапорами провідали могилу Владислава Каспрука.
На ній стояли дві міні автівки: копії автомобілів, які були особливо дорогими Владиславу, розповіла Ольга Краєвська.
"Ми зробили мерч із Владом, прапори. У нього була така "мулька", особливість – він дуже любив BMW. Одна машинка – це точна копія його автомобіля. Ще одна – його бойова машина. Останній виїзд — він був саме на цій машині. Вони виготовлялися вручну дуже довгий час", – сказала Краєвська.
Командир підрозділу, в якому служив Владислав Каспрук, Андрій Фасовець розповів Суспільному, що знайомство з військовим швидко переросло у дружбу та братерство.
"Влад був одним із найперших хлопців, які прийшли до мене в підрозділ, чи то я до них – навіть не знаю, як правильно сказати. У нас одразу з’явився якийсь "конект", і в нас не стояло питання "підлеглий – керівник". У нас стало братерство. Ми добре дружили взводом. У нас була штурмова застава, ми знали, які в нас завдання. Як керівник я готував своїх хлопців, бачив, що вони цього хочуть, і ми разом зробили дуже багато хороших справ. Зробили б ще більше, але Влад загинув", – сказав Андрій Фасовець.
Він розповів, що Владислав був для нього не лише побратимом, а як за рідного брата.
"Особисто для мене Влад був людиною, якій я міг розповісти все на світі. Ми з ним сідали, говорили, їздили, говорили. Він був моїм водієм, водієм хлопців, і дуже часто була дорога, дорога, дорога... Це була людина, яка для мене означала не просто підлеглого чи водія. Він був більше ніж брат. Ця втрата болить. Це рана, яка ніколи не загоїться і залишиться у серці та думках. Сідаєш за кермо – згадуєш, спиш – згадуєш. У мене ніколи не було такої прив’язаності до людей, як до "Каспера". Всі його дуже любили. Дуже позитивна людина. Навіть у поганий день він був тим промінчиком сонця, який додавав позитиву", – розповів військовий.
Андрій Фасовець розповів, що на честь свого підрозділу вно зробили однакові татуювання.
"Це тату нашого шеврона, нашого підрозділу, в якому ми разом проходили службу. Це старий зразок, зараз шеврон трішечки змінився. Але саме Влад був одним із тих хлопців, які підтримали ідею створення, тримали цю ідею і жили нею. Тому ми вирішили набити ці татуювання. У мене воно на лівій нозі, а у Влада було на правій".
За словами військового, усі досягнення підрозділу були заслугою його бійців.
"Я завжди казав і буду казати, що всі здобутки, які є в підрозділі, де я був керівником, це здобутки тих людей, які проходили службу. Всі завжди звикли звертати увагу на командира, але я вважаю, що це не так. Я просто виступаю як організатор, а хлопці – це все, що я маю. Все, що говорять про підрозділ, це їхня заслуга", – сказав Андрій Фасовець.
Також він розповів про історію фотографії, яку розмістили на пам’ятнику Владислава.
"Ми вже вийшли з Курської операції, стали на кордоні, поїхали на полігон. У нас були стрільби, і ми з Владом фотографувалися. Коли приїхали на базу й переглядали фотографії, він каже: "Не виставляй це фото, тому що я там некрасивий". Я питаю: "Чому не красивий?". А він каже: "У мене тут напашника (захисту) немає". Так історично склалося, що саме ця фотографія тепер тут", – розповів Фасовець.
Батько Владислава Ігор Каспрук також служив у Державній прикордонній службі. За його словами, разом із сином виконували бойові завдання на Сумському напрямку і на Курщині РФ. Владислав був в одному загоні, батько – в іншому. Стояли на одній ділянці й постійно зідзвонювалися.
"Він завжди, коли я приходив із позицій, питав, як я, що нового. Одного разу так вийшло, що з позицій я одразу потрапив до шпиталю. Він обірвав телефони всім. Я сказав, що в лікарні. Він попросив скинути геолокацію. На другий день зранку дзвонить і каже: "Вийди із приміщення". Я виходжу, а він уже стоїть біля лікарні. Це був сюрприз. Він обійняв мене, повні очі сліз, гостинців навіз. Ми пішли в палату, сфотографувалися, побули разом. Це один із тих моментів, які неможливо забути", – розповів Ігор Каспрук.
Що відомо про Владислава Каспрука
23-річний Владислав Каспрук мав звання старшого сержанта, був гранатометником, а згодом — водієм військової техніки. У 2024 році пройшов курси водіння військових автомобілів.
Контракт із Державною прикордонною службою України Владислав підписав у грудні 2020 року та проходив службу в Могилів-Подільському прикордонному загоні.
Після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу, а у березні 2023 року долучився до 15 мобільного прикордонного загону "Сталевий кордон". Виконував бойові завдання на Донеччині, Харківщині, Чернігівщині, Рівненщині та Сумщині.
Із вересня 2024 року служив водієм бойової броньованої техніки. Брав участь в евакуації поранених та загиблих військовослужбовців, зокрема під вогнем російських військ.
Під час однієї з операцій на території Курської області разом із побратимами здійснив евакуацію з позиції, що перебувала під атакою FPV-дронів.
Владислав Каспрук загинув 16 червня 2025 року на Сумщині під час виконання бойового завдання. Автомобіль, яким він керував, наїхав на вибуховий пристрій. До свого 24 дня народження військовий не дожив шість днів.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
