Протягом тижня, з 8 по 14 червня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 24 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Сергій Дужак
Сергій Дужак народився у 1974 році, був ветераном українсько-російської війни. Захисник помер 4 червня 2026 року в Гайсинській центральній районній лікарні від хвороби, набутої під час захисту Батьківщини. Попрощалися з ветераном 6 червня 2026 року в Гайсинській громаді, після чого траурний кортеж вирушив до Соболівської громади, де на місцевому кладовищі відбувся мітинг-реквієм та поховання.
Дмитро Тернавець
Дмитро Тернавець народився 8 листопада 1970 року в селі Лисогора. Навчався у місцевій та Якушинецькій школах, згодом здобув фах механізатора у "Стрижавській сільгосптехніці". Працював у місцевому КСП "Прогрес", а пізніше — екскаваторником на цегельному заводі. До лав Збройних Сил України був призваний 19 січня 2023 року. Служив водієм у військовій частині А4718. За мужність та відвагу під час виконання бойових завдань був відзначений двома нагородами — нагрудним знаком "За звільнення Кліщіївки" та відзнакою від командування бригади. Захисник помер 29 травня 2026 року від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання в місті Золочів Богодухівського району Харківської області. Поховали Героя 6 червня 2026 року на кладовищі в рідному селі Лисогора.
Олександр Любарець
Олександр Любарець загинув у віці 23 років. Молодий офіцер став на захист Батьківщини, служив у лавах Збройних Сил України у званні капітана.
Віктор Власюк
Віктор Власюк народився 11 червня 1995 року у Вінниці.Був наймолодшим серед дітей у сім’ї, де виховувався разом зі старшими сестрою та братом. Закінчив загальноосвітню школу №18 та у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг здобув фах слюсаря-механіка. Працював у ресторанній сфері, згодом — за спеціальністю на СТО.
Захисник на псевдо "Кардан" долучився до оборони України влітку 2025 року. Служив розвідником та зовнішнім пілотом БпЛА у 421-му окремому батальйоні безпілотних систем "САПСАН" Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Військовий загинув 1 червня на Покровському напрямку, неподалік села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 30 років.
У Віктора Власюка залишилися дружина, восьмирічний син та дворічна донька.
Артем Захаров
Артем Захаров народився 30 березня 1981 року на Далекому Сході, де його батьки у складі студентських будівельних загонів зводили Байкало-Амурську магістраль. Згодом родина повернулася до Вінниці. Тут Артем закінчив загальноосвітню школу №29 та у професійно-технічному училищі здобув фах автомеханіка. Працював у будівельній сфері.
Оборонець мав псевдо "Кіт", добровольцем став до лав Збройних сил України восени 2024 року. Воював у складі 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді стрільця.
Брав участь у стримуванні російського наступу на східному напрямку фронту. Загинув 21 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Лебедівка Курської області. Йому було 43 роки.
У Артема Захарова залишилися троє дітей: донька та двоє синів, наймолодшому з яких нині 14 років. Також на нього чекали батьки, рідні та друзі.
Валентин Свергун
Валентин Свергун народився 3 квітня 1993 року в селі Виводове Томаківського району Дніпропетровської області. Початкову освіту здобував у місцевій школі.
Пізніше разом із родиною переїхав до села Біленьке Запорізької області, де прожив значну частину свого життя. За фахом був каменярем, захоплювався веслуванням та певний час працював за кордоном.
Після початку повномасштабної війни повернувся в Україну. Рідні чекали його повернення на Запоріжжі, однак через постійні обстріли були змушені переїхати до Вінниці.
Валентин Свергун став до лав Сил оборони навесні 2024 року. Він проходив службу у складі 113-ї окремої бригади територіальної оборони, 124-го батальйону. Серед побратимів був відомий за позивним "Рембо".
27 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Єлизаветівка Донецької області військовий зазнав поранення. Після цього його вважали зниклим безвісти.
Тарас Косий
Тарас Косий народився у 1997 році, виріс у Бару. У 2019 році закінчив Уманський національний університет за спеціальністю "Лісове господарство". З початком повномасштабного вторгнення став на захист України, служив у лавах Збройних Сил України у званні молодшого сержанта на посаді командира відділення радіоелектронної боротьби. У березні 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Синиха Харківської області Захисник отримав поранення. Понад два місяці лікарі в Ужгороді боролися за його життя, проте 4 червня 2026 року серце воїна зупинилося. Герою було 29 років.
Сергій Кирилюк
Сергій Кирилюк народився у 1990 році, проживав у Гайсинській громаді. Служив у лавах Збройних Сил України у званні старшого солдата на посаді майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 22-ї окремої механізованої бригади. Захисник загинув 3 червня 2026 року неподалік від населеного пункту Уди Богодухівського району Харківської області внаслідок атаки FPV-дрона під час виконання бойового завдання.
Роман Скіцько
Роман Скіцько народився 5 лютого 1992 року в селі Лука на Івано-Франківщині, згодом проживав у селі Івашківці на Вінниччині. У час повномасштабної війни став до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів роти радіо- та радіотехнічної розвідки розвідувального батальйону. Військовослужбовець раптово помер 6 червня 2026 року під час проходження військової служби. Захиснику було 34 роки.
Олександр Якушев
Олександр Якушев народився 27 червня 1979 року в селищі Крижопіль. Після здобуття освіти багато років працював у будівельній сфері, опанувавши кілька спеціальностей. У лютому 2024 року став до лав Збройних Сил України. Службу проходив у військовій частині А4638 на посаді механіка відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем. Після тривалої боротьби з хворобою, яка підірвала здоров’я Захисника, його серце перестало битися 7 червня 2026 року у Вінниці. Воїну було 46 років.
Олег Біліченко
Олег Біліченко народився 20 березня 2000 року, проживав у селі Мухівці. З 2015 по 2019 рік навчався у Немирівському фаховому коледжі будівництва, економіки та дизайну, де здобув фах техніка-будівельника. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України та долучився до лав Збройних Сил України. З 29 грудня 2022 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Після трьох років очікування факт загибелі молодого Захисника було підтверджено офіційно. Воїну назавжди залишилося 22 роки.
Микола Луговський
Микола Луговський народився у 1970 році, проживав у Козятинській громаді. Служив у лавах Збройних Сил України. З 11 лютого 2026 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Згодом було офіційно підтверджено, що Захисник героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Ігор Ватраль
Ігор Ватраль народився у 1985 році, був уродженцем міста Тульчин. Служив у лавах Збройних Сил України у званні сержанта на посаді командира десантно-штурмового відділення батальйону морської піхоти. Захисник загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Зеленівка Покровського району Донецької області. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти, доки його загибель не було підтверджено офіційно. Попрощалися та поховали Героя 10 червня 2026 року на Алеї Слави у місті Біла Церква.
Іван Яричевський
Іван Яричевський проживав у селі Сальниця. До лав Збройних Сил України долучився у званні солдата. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, проте згодом факт його загибелі було підтверджено офіційно. Захисник загинув 7 серпня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Залізне Донецької області. Герою назавжди залишився 21 рік.
Дмитро Антонюк
Дмитро Антонюк народився у 1997 році, проживав у місті Бар. Служив у лавах Збройних Сил України у званні матроса на посаді водія радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї артилерійської розвідки військової частини А0216. Захисник загинув 7 червня 2026 року поблизу населеного пункту Миколаївка Перша Харківської області, отримавши смертельні поранення внаслідок удару безпілотного літального апарата під час виконання бойового завдання. Воїну назавжди залишилося 29 років.
Анатолій Ганевич
Анатолій Ганевич проживав у селі Дубові Махаринці. Став на захист України та служив у лавах Збройних Сил України. Захисник загинув 6 червня 2026 року поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Донецької області, виконуючи бойове завдання..
Сергій Білий
Сергій Білий проживав у селі Бирлівка. З початком повномасштабного вторгнення став на захист України, служив у лавах Збройних Сил України у званні сержанта. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, проте згодом факт його загибелі було підтверджено офіційно. Захисник загинув 21 грудня 2024 року під час участі у бойових діях поблизу населеного пункту Миколаїво-Дар’їно Курської області.
Олександр Курдиль
Олександр Курдиль народився у 1996 році, проживав у Могилів-Подільській громаді. Службу в лавах Збройних Сил України проходив у званні молодшого сержанта батальйону морської піхоти. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, проте згодом його загибель було підтверджено офіційно. Захисник загинув 20 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в Херсонській області. Воїну назавжди залишилося 29 років.
Михайло Мельник
Михайло Мельник народився у 1989 році, проживав у селі Сподахи. Став на захист Батьківщини від російської агресії та служив у лавах Збройних Сил України. Захисник загинув 15 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Запорізької області. Воїну назавжди залишилося 35 років.
Віктор Цимбал
Віктор Цимбал народився у 1967 році в селі Війтівка на Бершадщині, згодом закінчив факультет електроенергетики та електромеханіки Вінницького національного технічного університету. З початком повномасштабного вторгнення став на захист держави, служив у лавах Збройних Сил України у званні старшого сержанта. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, доки факт його загибелі не підтвердився офіційно. Захисник загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Калинів Курської області.
Андрій Динисюк
Андрій Динисюк народився 9 грудня 1985 року, проживав у селищі Шпиків. Став на захист України та служив у лавах Збройних Сил України у званні сержанта на посаді начальника рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів. Захисник загинув 3 червня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Сергій Олексенко
Сергій Олексенко народився 23 листопада 1988 року, проживав у місті Погребище. На військову службу був призваний 11 травня 2022 року. У лавах Збройних Сил України служив у званні старшого солдата на посаді водія-електрика. Захисник загинув 4 червня 2026 року під час виконання військових обов’язків в районі населеного пункту Верхня Терса Запорізької області.
Володимир Компанієць
Володимир Компанієць народився в селі Нове Запоріжжя Запорізької області. Навчався у Добропільській загальноосвітній школі, згодом здобув фах муляра-монтажника у Добропільському професійно-технічному училищі №28, а після навчання пройшов строкову службу. У мирному житті працював вогнетривником на підприємстві "Орфей-Запоріжжя". Після початку повномасштабного російського вторгнення одним із перших став до лав українського війська як доброволець.
Службу чоловік проходив у званні старшого сержанта на посаді начальника складу взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення 762-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України. Через окупацію рідного села родина військовослужбовця переїхала до села Чечелівка Гайсинської громади.
Серце захисника зупинилося 5 червня 2026 року в місті Самар Дніпропетровської області внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час виконання обов’язків військової служби. Попрощалися та поховали героя 10 червня 2026 року на Алеї Слави в селі Чечелівка.
Руслан Петренчук
Руслан Петренчук народився у 1972 році, проживав у Сутисківській громаді. Став на захист Батьківщини та служив у лавах Збройних Сил України у званні старшого солдата. Військовослужбовець тривалий час вважався зниклим безвісти, проте згодом факт його загибелі було підтверджено офіційно. Захисник загинув 10 листопада 2024 року поблизу села Кремяноє Курської області під час виконання військового обов’язку.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
