Молодший сержант Максим Семенов із Крижопільської громади на Вінниччині з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. До війни він займався бізнесом і виховував родину, а сьогодні служить у підрозділі протитанкових ракетних комплексів та має бойовий досвід на кількох напрямках фронту.
Про захист та звільнення України, мотивацію на фронті та мрії після перемоги — розповів Суспільному.
Максим Семенов народився у 1987 році. До початку повномасштабної війни працював водієм, а згодом відкрив власну справу — невеликий магазин у громаді.
Після 24 лютого 2022 року він вивіз дружину та дитину у безпечніше місце і вже за кілька днів пішов до військкомату. За його словами, рішення було свідомим — раніше він проходив строкову службу, тому розумів, що має захищати країну.
Службу розпочав на Харківщині, згодом виконував завдання на Сумщині, Запорізькому напрямку та в районі Авдіївки.
Основною його роботою була служба водієм на передовій:
- доставляв військових на позиції,
- забезпечував підрозділ боєприпасами, водою та продуктами,
- евакуйовував поранених і загиблих.
Зараз військовий служить у підрозділі протитанкових ракетних комплексів.
Максим розповів, що найскладніше на війні — не фізичні навантаження, а емоційні переживання. Найболючіше — втрати побратимів, особливо тих, з ким щодня спілкуєшся.
За час служби він отримав поранення — уламки після вибуху дрона пошкодили руку. Після лікування вже за місяць повернувся до служби.
За словами воїна, згодом на фронті з’явилися моменти, які він називає "справжнім страхом": обстріли авіабомбами, атаки дронів, бої з танками, хаотичні обстріли, коли неможливо передбачити, куди влучить снаряд.
Двічі, за словами військового, були ситуації, коли він думав, що може не вижити.
"Один раз в Авдіївці, коли місто майже взяли в кільце. Я тоді чесно сказав, що не зможу якісно виконати ротацію — і попросив заміну", — розповів воїн.
Вистояти допомагають родина — дружина та дитина, та побратими, з якими разом проходять службу.
Після складних моментів іноді рятують прості речі — поїздка за кермом чи музика.
Зі слів бійця, попри війну він фізично не змінився, але психологічно став витривалішим.
"Став більш витривалим. Проблеми, які раніше здавалися серйозними, зараз такими не є. Але нервові зриви інколи сильніші, ніж були до війни. Іноді слухаєш цивільних і думаєш: це справді проблема?", — пояснив військовий.
На запитання про мотивацію відповів просто: військові воюють за мирне життя і майбутнє дітей.
"Війна не повинна повторитися для наступних поколінь", — сказав він.
Військовий нещодавно повернувся із навчання у Латвії. За його словами, там більше уваги приділяли психологічній витривалості та вмінню швидко приймати рішення.
Після відпустки він планує повернутися до служби і обійняти посаду головного сержанта роти.
За словами бійця, українці вже розуміють, якою має бути країна після перемоги — сильною та розвиненою. Він додав, що виглядає дуже просто: це тиша в небі, спокій на кордонах і лише спів птахів.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
