На Вінниччині мама загиблого морпіха Ярослава Христюка на псевдо “Христос” Юлія Христюк вдома досі чекає на сина, який загинув 17 березня 2022 року під час оборони Маріуполя. Цьогоріч Ярославу мало виповнитися 30 років.
“То була така важка дорога, я думала, що той бетон провалиться просто під ногами. Я відкрила, вони зайшли, кажуть: нам треба зачитати вам. Вони зачитують, що він загинув… і знаєте, це неможливо”, — розповіла жінка.
Доброволець із 2014 року
На захист країни Ярослав став у 2014 році — добровольцем одразу після завершення навчання в училищі. Служив у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був повним кавалером ордена "За мужність".
У домі зберігають його 14 нагород, отриманих за життя і посмертно, берети, особисті речі та світлини.
“За всі роки війни, за 8 років, у нього не було жодної нагоди одягти нагороди. Не було часу — він завжди був на війні. Він сказав: "Мамуль, ти знаєш, я піду служити". Я просила обрати іншу дорогу, бо це найважча. А він лише засміявся і сказав: "Життя — це війна, а війна — це життя. І неважливо, скільки ти прожив, важливо, як ти прожив’”.
Поранення і фронт
За словами Юлії, поранення руки на Донбасі та осколкові поранення очей не зупиняли Ярослава — він щоразу повертався до побратимів.
“Було поранення в руку — і він одразу з госпіталю повернувся назад. Потім були важчі поранення, осколки в очах. Але він казав, що навіть у приватній клініці їх витягували. Він завжди був на нулі. Казав, що в частині не може — там папери, а тут він як риба у воді”, — розповіла Юлія Христюк.
Жінка розповіла, досі не може повірити у втрату.
Останній бій
Побратим Ярослава Михайло сказав, що того дня вони разом були на позиції. Сам він отримав поранення, Ярослав — загинув.
“Я собі наклав турнікет, і вже можна було мене витягати. "Христос" забіг — і вони як відчули, вистрілили йому одразу в шию, легені. Я подивився на нього знизу вверх. Він береться за шию і каже: "Хлопці, походу все — і падає”, — згадав військовий.
За словами побратима, псевдо “Христос” Ярослав отримав невипадково — він завжди рятував інших.
“Це дійсно гідна людина, герой. Він багато врятував життів. На машині з пробитими колесами і по 5 і про 7 поранених вивозив. Якби він був зараз поряд, я б сказав йому, як завжди на Пасху: "Христос Воскрес". Він усміхався і відповідав: "Воістину Воскрес". Хотів би ще раз це сказати йому в свято”, — додав Михайло.
Пам’ять і місце спомину
Тіло Ярослава Христюка досі не повернули з окупованого Маріуполя. Втім у Жмеринці є місце, куди можуть прийти рідні та побратими, щоб вшанувати його пам’ять.
Ініціатором встановлення пам’ятника став бойовий командир, Герой України Сергій Волинський.
“Під час боїв за Маріуполь Ярослав проявив себе справжнім командиром і морпіхом. Він брав участь у розвіддиверсійних заходах, тримав позиції, здобував трофеї та важливі дані. Це один із найсміливіших воїнів. Вічна пам’ять і слава Христосу. Вірні завжди”, — сказав Волинський.
Місце сили
За словами мами військового пам’ятник став для родини місцем сили.
“Дякуючи командиру, людям і фонду, що допомогли його встановити, у мене є місце спомину. Сюди можуть приїхати побратими, знайомі. Тут парк, птахи — все, як він любив. Ніби і людно, і діти є, але водночас — тиша. Таке усамітнення, яке він любив”, — сказала жінка.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
