Протягом тижня, з 30 березня по 5 квітня 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 28 військовослужбовців з Вінницької області, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії.
Інформацію про загибель оборонців повідомляли органи місцевого самоврядування, територіальні громади, військові частини та родини полеглих.
Суспільне висловлює співчуття родинам, близьким та побратимам загиблих. Редакція продовжує збирати інформацію про полеглих захисників, щоб зберегти пам’ять про кожного з них.
Вадим Козак
Вадим Козак (1976 року народження) був жителем села Уланів Хмільницького району. Загинув військовий 29 березня 2026. Поховали бійця у Рибчинцях.
Олексій Костюк
Олексій Костюк (1987 року народження) був жителем села Уладівське Хмільницького району. Навчався у Харківському технічному університеті залізничного транспорту, де здобув спеціальність інженера за кваліфікацією "Залізничні колії і транспортні споруди". Працював у Києві за спеціальністю.
На початку повномасштабної війни Олексій проживав у Канаді, втім, повернувся в Україну, аби захищати її. Дев’ятого квітня 2022 року чоловік звернувся у ТЦК і добровільно мобілізувався у Збройні сили України.
Протягом 2022-2024 років пройшов перепідготовку та розпочав військову службу у 184 Навчальному центрі ЗС України.
Починаючи з травня 2024 року, був переведений у 67 окрему механізовану бригаду (ОМБР) у перший штурмовий батальйон, який брав активну участь у боях на території Донецької області поблизу міста Лиман. Там був поранений. Лікувався у польовому шпиталі, відмовився від реабілітації задля продовження подальшого виконання військових обов’язків.
Олексій Костюк воював і на Курському напрямку. Військовий зник безвісти під час виконання чергового бойового завдання 5 січня 2025 року. Зі слів побратимів, боєць загинув, прикриваючи товаришів вогневою підтримкою з кулемета. У захисника залишилися батьки та сестра.
Віктор Дмитрашик
Віктор Дмитрашик (1996 року народження) був жителем Ямполя. Мав звання молодшого сержанта ЗСУ, був командиром штурмового відділення однієї з військових частин.
Військовий загинув 21 січня 2025 року поблизу населеного пункту Дар’їно Курської області РФ під час виконання бойового завдання з оборони України. Спочатку вважався зниклим безвісти, тепер його загибель офіційно підтверджена.
Олександр Нагородняк
Олександр Нагородняк (1969 року народження) був жителем села Галайківці Мурованокуриловецької громади. 25 лютого 2022 чоловік був мобілізований до лав ЗСУ. Молодший сержант служив водієм-сапером 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу в/ч А 7338.
Загинув 22 березня 2025 біля села Приліпки Вовчанської міської громади Чугуївського району Харківської області під час виконання бойового завдання. 22 січня 2026 захисника нагороджено медаллю “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Віталій Чорний
Віталій Чорний народився 27 грудня 1986 року у м. Калинівка. Навчався у загальноосвітній школі №1, потім — у Калинівському технологічному технікумі, де здобув фах електрика.
Вищу освіту здобував заочно у Київському інституті технологій та дизайну. Працював головним інженером на Калинівському ремонтно-механічному заводі. Потім – електриком на Писарівській сонячній електростанції.
До війська Віталія мобілізували наприкінці 2022 року. Після навчання військовослужбовець отримав звання молодшого лейтенанта та був призначений командиром взводу.
В листопаді 2023 року родина отримала сповіщення про те, що Віталій Чорний зник безвісти на Запоріжжі. Нещодавно підтвердився факт його загибелі.
У полеглого захисника залишилися батько та два брати.
Юрій Кравченко
Юрій Кравченко (1975 року народження) був жителем Писарівки Калинівської громади. У сім років він втратив маму, зростав під опікою батька. Закінчив 8 класів місцевої школи і в 1990 році продовжив навчався у Вінницькому ПТУ-15, де отримав середню освіту і дві професії: кравець верхнього одягу та фотограф.
З 1994 по 1996 роки Юрій служив рядовим у лавах ЗСУ. Згодом заочно здобув спеціальність менеджера організацій у Київському торгівельно-економічному інституті (КНТЕУ).
Працював фотографом на фірмі "Світло і тінь", телеоператором ПП "Творче об'єднання "СВ". З 2004 по 2023 був менеджером мережі салон-магазинів "Гардинія".
У 2024 році чоловік став до лав ЗСУ. З жовтня того ж року вважався зниклим безвісти. Нещодавно підтвердився факт його загибелі. У Юрія Кравченка залишилися дружина, два сини, брат і сестра.
Олександр Понько
Олександр Понько (1980 року народження) був жителем міста Шаргород. Тут чоловік створив сім’ю.
Після початку повномасштабної війни Олександр повернувся в Україну. У червні 2025 року він вступив до лав Збройних Сил України, служив у званні матроса оператором безпілотних літальних апаратів.
25 березня 2026 року під час виконання бойового завдання воїн загинув у районі населеного пункту Олексіївка.
Олексій Голубцов
Олексій Голубцов народився 2000 року у селі Іванівка Богодухівського району Харківської області. У 2008 році переїхав у село Сокільці Гайсинського району Вінницької області. Опікуном була його тітка. Після школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, здобув професію "лицювальник-плиточник" й "водій автотранспортних засобів". Працював трактористом в селі Кузьминці. У 2020 році переїхав у Вінницю, де працював на заводі "Екоцем".
2 лютого 2024 року Юрій був призваний до лав ЗСУ. Пройшов навчання в Одесі. Відтак був направлений на виконання бойових завдань у Донецьку область, Покровський напрямок. 13 травня 2024 року отримав поранення. Після реабілітації повернувся знову на службу до своєї частини.
З листопада 2024 захисник вважався зниклим безвісти. Нещодавно підтвердилося, що матрос, стрілець-помічник гранатометника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти 35 окремої бригади морської піхоти загинув 7 листопада 2024 року в районі Іллінки Покровського району Донецької області. Бійця поховали у селі Вівсяники Самгородоцької громади.
Олексій Кузін
50-річний Олексій Кузін був жителем села Тростянчик. Командир відділення охорони 1 взводу охорони 5 роти охорони 3 батальйону охорони військової частини Т0930, помер у госпіталі в Києві 23 березня 2026.
Володимир Шевчук
Володимир Шевчук народився 1999 року у селі Глібівка Київської області, виріс у Вінниці. Навчався у ліцеї №22, опанував кілька виробничих спеціальностей у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5 і Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Служив в армії.
Після строкового армійського вишколу він продовжив службу за контрактом. З осені 2024 року воював у лавах 5 окремої важкої механізованої бригади. Був мінометником.
Загинув 26-річний воїн 21 лютого поблизу села Гаврилівка Синельниківського району Дніпропетровської області. В захисника залишилася мати, в якої він був єдиною дитиною.
Михайло Безскурський
Старший солдат Михайло Безскурський (1981 року народження) був жителем Гайсина. Служив стрільцем-вогнеметником 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4955.
Загинув військовий 20 березня 2026 року поблизу населеного пункту Щербаки Запорізької області.
Володимир Кривий
31-річний лейтенант Володимир Кривий був жителем села Мигалівці Барської громади. На військовій службі з 2016 року. Командир роти загинув, захищаючи Україну.
Олександр Назаревич
Старший сержант Олександр Назаревич був жителем міста Бар. 34-річний командир взводу десять років ніс службу. Загинув, захищаючи Україну.
Сергій Чорний
38-річний старший солдат Сергій Чорний 38 років був жителем села Окладне Барської громади. Армії присвятив майже два десятиліття, адже підписав контракт у 2007. Загинув, захищаючи Україну.
Іван Стукалов
30-річний старший солдат Іван Стукалов був жителем села Войнашівка Барської громади. Став на захист Батьківщини у лютому 2022. Військовий загинув, захищаючи Україну.
Владислав Харков
30-річний Владислав Харков був уродженцем Калинівки, проживав у Сальнику. До лав Збройних сил України був мобілізований у травні 2025 року. Загинув військовий внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. У бійця залишилися дружина, донька та батьки.
Михайло Соловко
Михайло Соловко був жителем Сальника. 46-річний військовий помер від важкої хвороби у медичному закладі Харкова. Понад чверть століття чоловік присвятив службі у Збройних силах України.
Микола Ямцун
Микола Ямцун (1979 року народження) був жителем села Медівка Оратівської громади. Стрілець-снайпер 1 аеромобільного відділення був мобілізований до Збройних сил України у вересні 2024 року. 12 листопада 2024 року під час оборони села Антонівка Донецької області воїн загинув.
Олександр Кишук
Олександр Кишук (1984 року народження) був жителем села Северинівка. До повномасштабного вторгнення був депутатом сільської ради. Військовослужбовець ЗСУ добровольцем пішов захищати Україну 2 березня 2022 року. Через важкі поранення захисник помер 31 березня 2026 року.
Сергій Назарук
Сергій Назарук (1991 року народження) був жителем Тульчинської громади. Чоловік проходив військову службу на посаді майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів самохідного артилерійського дивізіону. Був призваний по загальній мобілізації 14 січня 2025 року.
Загинув у районі населеного пункту Федорівське Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок артилерійського обстрілу російських військ.
Олександр Кушта
Олександр Кушта (1978 року народження) був жителем села Лісова Лисіївка Калинівської громади. Після закінчення місцевої школи навчався на водія в Гущинецькому ВПУ №32. До війни працював різноробом.
Восени 2025 року чоловіка мобілізували до війська. Загинув 26 березня 2026 на Донеччині. У бійця залишилися дружина, донька та син.
Олег Ліпкан
Олег Ліпкан був жителем Вахнівки Турбівської громади. Військовий загинув, захищаючи Україну.
Вадим Попель
Вадим Попель народився 1986 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №21 опанував спеціальність оператора з обробки інформації та програмного забезпечення у Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва. Був батьком двох дітей.
Чоловік з першого дня повномасштабного російського вторгнення добровольцем долучився до лав ЗСУ. Був гранатометником 120 окремої бригади Сил територіальної оборони, брав участь у боях на Донеччині. За сумлінне виконання військових завдань нагороджений відзнакою президента "За оборону України".
Загинув воїн 5 березня 2024 року поблизу села Тоненьке Покровського району на Донеччині.
Владислав Смаглій
Владислав Смаглій народився 1999 року в селі Брониця на Вінниччині. Після навчання у Вінницькому аграрному університеті за спеціальністю "електрична інженерія" він працював у цивільній сфері.
У вересні 2025 року Владислав став до лав поліції особливого призначення. Лейтенант, офіцер поліції загинув 19 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки на Донеччині.
Євген Богданов
Євген Богданов (1985 року народження) був уродженцем Харківської області, опроживав у селі Слобода Гулівська Барської громади на Вінниччині.
Військовослужбовець пройшов інтенсивну базову загальновійськову підготовку за кордоном.
29 березня 2026 року помер у військовому шпиталі. У захисника залишилася дружина.
Михайло Паламар
Михайло Паламар був жителем села Вільшанка Тульчинського. 14 січня 2026 року військовий зник безвісти в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Згідно досудового розслідування кримінального провадження було встановлений факт його загибелі.
Віталій Гарматюк
Віталій Гарматюк (1999 року народження) — старший сержант поліції, боєць обʼєднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють", був жителем Хмільника. Загинув 15 березня 2026 року в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
Денис Бондар
Денис Бондар (1989 року народження) — старший лейтенант поліції, боєць обʼєднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють", був жителем Хмільника. Загинув 29 березня 2026 року під час повернення з бойового завдання (Донецький напрямок) в селі Іллічанка Одеської області внаслідок російського обстрілу.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
