Переселенка зі Києва Тетяна Артюхова переїхала на Вінниччину після початку повномасштабного вторгнення РФ. Раніше жінка працювала на гідроелектростанції, проте вимушений переїзд до міста Бар підштовхнув її до освоєння нової справи. Тетяна опанувала створення прикрас своїми руками та перетворила хобі та улюблену роботу.
Як мисткиня виготовляє авторські сережки та як це допомагає їй відновитися після переїзду — в матеріалі Суспільного.
рошки, сережки та інші прикраси Тетяна Артюхова робить із різних матеріалів. Суспільному розповіла, що використовує тканину, фетрщільний нетканий матеріал, виготовлений шляхом валяння вовняних, пухових (кролика, кіз) або синтетичних волокон, п’яльцяспеціальний інструмент для вишивання у вигляді рамки (округлої, еліпсоїдної або квадратної), призначений для натягу та фіксації тканини чи канви, голки та нитки, а ще бісер, паєтки й намистини.
"Щоб було зручно вишивати, я натягую одразу на пʼяльця, бо деталі дуже дрібні. Я на фетру буду шити, намистини візьму, канітельтонка металева нитка, закручена у щільну спіраль, що нагадує пружину, яка використовується для гаптування (вишивки), оздоблення одягу, створення прикрас та ялинкових іграшок, ронделя кристалипласкі, злегка приплюснуті з боків намистини, що мають гранену або гладку поверхню та наскрізний отвір, паєтки, бісер. Я повторюю ось цей шматочок крильця", — розповіла майстриня.
Процес створення прикрас не складний — головне тут фантазія, пояснила Тетяна Артюхова. Найбільше часу витрачає на підбір і поєднання різних елементів у гармонійний виріб.
"От у мене є така сорочка і у неї є такий цікавий візерунок. Під нього хочу прикрасу: от колір рожевий, і я вибираю рожевий камінь. Потім от такий типу кулон, і починаю накидувати туди різні намистинки, тут додала блакитних камінчиків. Я висипаю все з пакета і вибираю, які камінчики, намистинки, паєтки, стразові ланцюжки. Головне у цьому процесі приступити до вишивки, бо я так можу вибирати бусінки по 6-8 годин".
Вимушений переїзд на Вінниччину став поштовхом змінити не лише місце проживання, а й професію. Шити одяг і створювати прикраси Тетяна Артюхова почала після початку повномасштабного вторгнення, коли переїхала з Києва. До цього працювала на гідроелектростанції. У Бару роботи за фахом знайти не вдалося.
"Це стратегічний об’єкт нашої енергетики. По реконструкції гідрогенераторного та електротехнічного високовольтного обладнання. Ми модернізували наші гідроелектростанції України. Працювала з 2012 року", — розповіла про роботу на ГЕС Тетяна.
Після переїзду на Вінниччину, спершу вчилася вишивати сережки за онлайн-курсами, згодом придбала повноцінне навчання. За три роки опанувала понад 30 різних технік.
"Основних базових вишивок біля 20, а потім уже є більш розширення техніки: вишивка бісером, канітель, склярусомце довгасті скляні трубочки (циліндри) з отвором для нитки, різновид бісеру, що використовується для вишивки, оздоблення одягу, створення біжутерії та декору, намистинами, трунцал, як плетіння робити, як гладдю вишивати ниткою. Я люблю більше працювати з голкою. Це підвіски, брошки, сережки, браслети".
Майстриня розповіла, що нині почуває себе щасливою, адже змогла втілити дитячу мрію — стати дизайнеркою. Планів багато, але головне — і надалі розвиватися у цій сфері. Зокрема, нещодавно Тетяна опанувала кутюрну вишивку на одязі — це ручне оздоблення виробів високої моди.
"Я хочу пробувати вишивати на одязі, а з часом коли я натренуюся на побутовому одязі блузках, джинсах, хочу створювати ніжні повітряні сукні, розшиті в ручну".
Після переїзду створення прикрас стало своєрідною терапією, пояснила жінка. Це заняття допомогло впоратися з емоційним напруженням і пережитим стресом. Тепер ділиться цим досвідом з іншими: проводить майстер-класи для ВПО, щоб допомогти й іншим емоційно відновитися.
