Перейти до основного змісту
Понад 1500 консультацій і 12 врятованих життів: як працює Хаб психологічної підтримки у Вінниці

Понад 1500 консультацій і 12 врятованих життів: як працює Хаб психологічної підтримки у Вінниці

У Вінниці Хаб психологічної підтримки для військових і їхніх родин за рік надав понад 1500 консультацій і допоміг запобігти 12 критичним випадкам. Найчастіше звертаються жінки — дружини та матері військових.

Про результати роботи, виклики та досвід команди в ефірі Українського радіо Вінниця розповіла керівниця Хабу, кризова психологиня та травматерапевтка Дар’я Паламарчук.

Як створювали Хаб і яким був перший рік роботи

За словами керівниці Хабу Дар’ї Паламарчук, ідея виникла ще на початку повномасштабного вторгнення. Від задуму до реалізації минуло майже два роки. Спочатку вона не планувала повертатися до кризової психології через попередній досвід професійного вигорання. Втім, згодом зрозуміла, що може бути корисною людям, які переживають наслідки війни.

"Із часом ідея власної практики переросла у створення окремого простору психологічної допомоги. До ініціативи одразу долучилися сім фахівців, які погодилися працювати на волонтерських засадах", — розрповіла керівниця Хабу.

Наразі в команді залишилося шестеро спеціалістів. Частина колег припинила участь через мобілізацію та високе емоційне навантаження. Попри це, за словами керівниці, команда продовжує працювати злагоджено та професійно.

За перший рік роботи фахівці надали понад 1500 індивідуальних консультацій. Допомогу отримували не лише відвідувачі Хабу у Вінниці, а й люди з інших регіонів України та з-за кордону.

Основна аудиторія Хабу військовослужбовці та ветерани, члени їхніх родин, родини загиблих, зниклих безвісти та полонених.

За словами психологині, найчастіше по допомогу звертаються жінки — дружини, матері та партнерки військових. Саме на них часто лягає відповідальність за сім’ю під час війни.

"Вони, по-перше, більше відчувають відповідальність за свій психологічний стан, адже саме на них зазвичай тримаються домашнє господарство, догляд за дітьми та вирішення побутових питань, поки чоловік у війську. Саме ця необхідність залишатися зібраними й керувати власним життям і життям близьких спонукає їх звертатися по допомогу.", — сказала Паламарчук.

Фахівці працюють у кількох напрямках:

  • кризова психологія;
  • травматерапія;
  • сімейна терапія;
  • дитяча та підліткова психологія;
  • арттерапія (переважно у форматі групових занять).

Найбільший попит мають індивідуальні консультації з сімейної психології, а також групові заняття з арттерапії, які допомагають знизити емоційне напруження.

"Такі зустрічі формують своєрідну спільноту підтримки, де учасниці можуть відволіктися від щоденних труднощів, знизити емоційне напруження та приділити час собі. Зокрема, заняття з арттерапії допомагають розслабитися, відволіктися від тривожних думок, поспілкуватися з іншими та покращити емоційний стан", — пояснила психологиння.

Хаб працює переважно на волонтерських засадах. За словами Паламарчук, серед основних труднощів: нестача фінансування, обмежена кількість фахівців та високе емоційне навантаження на команду.

Зараз проєкт отримав грантову підтримку від міжнародних партнерів, що дозволить забезпечити його діяльність протягом наступного року.

Водночас психологи продовжують працювати безоплатно.

З якими труднощами зіткнувся Хаб

Попри відчутні результати роботи, створення та розвиток Хабу психологічної підтримки супроводжувалися низкою викликів. Як розповіла керівниця проєкту Дар’я Паламарчук, за зовнішньою ефективністю стоїть складна щоденна робота та організаційні труднощі.

Однією з головних проблем на початку стала відсутність фінансування. Хаб працював на волонтерських засадах, а команда самостійно шукала ресурси для забезпечення діяльності — від оренди приміщення до базових витрат на роботу.

"Спочатку підтримку намагалися залучати через донати, однак цей механізм виявився недостатньо ефективним і потребував значних часових та енергетичних ресурсів", — сказала Дар’я.

Згодом команді вдалося отримати грантову підтримку. Завдяки участі у соціальному проєкті "Голос жінки" про ініціативу дізналися міжнародні партнери, і Хаб отримав фінансування від канадської організації. Зі слвам Паламарчук, це дозволило забезпечити роботу центру на рік уперед — зокрема покрити витрати на оренду приміщення, комунальні послуги, матеріали, частково — логістику виїзних консультацій і базові організаційні потреби.

"Водночас праця психологів залишається неоплачуваною — фахівці продовжують працювати переважно на волонтерських засадах", — додала фахівчиня.

Ще одним викликом є нестача кадрів. Попит на психологічну допомогу значно перевищує можливості команди, тому виникає потреба у залученні нових спеціалістів для розширення обсягу підтримки.

Окрім цього, важливим напрямком залишається професійне навчання. Усі члени команди проходять спеціалізовану підготовку з травматерапії, зокрема навчаються у Британському інституті травми. За словами керівниці, це необхідна умова якісної допомоги, адже на державному рівні система підготовки військових психологів і травматерапевтів наразі розвинена недостатньо

Найважливіший результат: врятовані життя

Одним із головних досягнень за перший рік роботи у Хабі називають запобігання 12 критичним випадкам, коли люди перебували у стані глибокої психологічної кризи.

За словами керівниці Дар’ї Паламарчук, перші виїзди на кризові консультації стали серйозним викликом для всієї команди. Один із таких випадків стався вже на третій день роботи Хабу. Тоді фахівці вперше зіткнулися з ситуацією, де від їхніх дій залежало життя людини.

Психологиня додала, що подібна робота потребує не лише професійних знань, а й великої внутрішньої стійкості. Кожен такий випадок — це складний процес, у якому важливо не лише допомогти людині в моменті, а й мотивувати її до подальшого відновлення.

"Навіть після стабілізації стану людини її подальше відновлення залежить від готовності проходити тривалу терапію та працювати з пережитим досвідом", — сказала вона.

Протягом року команда здійснила ще низку подібних кризових втручань. Зі слів Паламарчук, з часом фахівці адаптувалися до таких викликів, однак кожна ситуація залишається емоційно складною. Робота вимагає чіткого дотримання професійних протоколів і водночас збереження балансу між емпатією та психологічною стійкістю.

Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok

Топ дня
Вибір редакції
На початок