У селі Жабокрич на Вінниччині вже четвертий рік працює волонтерський "кулінарний батальйон". Жінки готують домашні страви для військових — вареники, пиріжки та тушонку — і передають їх на передову.
Про це Суспільному розповіла директорка Жабокрицького закладу дошкільної освіти Тетяна Гондза, яка організувала волонтерський осередок.
За її словами, допомагати почали з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. Спочатку у приміщенні дитячого садка розміщували переселенців. Тут приймали людей, допомагали їм із житлом і побутом.
"Ми практично жили в садочку. Приймали людей, розселяли, допомагали всім необхідним. Працівники закладу приходили прибирати, топити приміщення, робити все, що потрібно. Ми жили цим", — сказала жінка.
Згодом до колективу звернулися представники спілки ветеранів АТО з проханням приготувати їжу для військових. Тоді жінки почали пекти пиріжки та готувати різні домашні страви.
Коли переселенці виїхали, волонтерки вирішили не припиняти допомогу. Для роботи знайшли нове місце — кухню Свято-Михайлівського храму в селі. Спочатку готували лише працівниці дитячого садка. З часом до них почали долучатися інші жителі села, і команда волонтерок поступово зростала.
Згодом до ініціативи долучилася благодійна організація "Опора Крижопіль". Її співзасновник Юрій Гандзюк запропонував доставляти приготовлені страви безпосередньо військовим на передову.
За словами Тетяни Гондза, за час роботи волонтерки переробили тонни борошна і приготували сотні страв.
"Тонами муки перероблено, все руками замішано. Це важка праця. А скільки свиней перекололи — вже й не порахуєш, але точно більше десяти", — розповіла вона.
Жінки готують тушонку, вареники, різні запіканки та інші домашні страви. Однією з найпопулярніших серед військових є фірмова страва волонтерок — варениці з часником.
Іноді обсяги роботи дуже великі. Наприклад, за два тижні жінки приготували близько 600 банок тушонки.
Нині до кулінарного батальйону долучаються до 15 волонтерок. Найстаршій із них — 75 років.
Приготовану їжу передають безпосередньо військовим або в їдальню "Шлях захисника" поблизу Павлограда, де бійці можуть безкоштовно поїсти. За словами волонтерок, найбільше їх мотивують зустрічі з військовими.
"Коли бачиш їхні очі, розумієш: ми просто не маємо права сидіти й нічого не робити. Вони там, на передовій, а ми тут у відносно мирній зоні", — говорить Тетяна Гондза.
До підтримки ініціативи долучилися й жителі села. У центральному магазині встановили скриньку для збору коштів. Люди приносять продукти, а іноді допомагають грошима.
"Є люди, які живуть лише на пенсію, але все одно щомісяця дають хоча б по сто гривень", — розповіла волонтерка.
Для багатьох із них ця допомога має особистий характер. У когось на фронті служать сини чи чоловіки, у когось — інші родичі. Жителька села Анастасія Трачук розповіла, що її сина мобілізували у 55 років. Вона допомагає готувати для військових уже третій рік.
"Я готова на все, тільки б був мир і щоб усі наші діти повернулися додому", — сказала жінка.
Волонтерка Тетяна Марченко втратила на війні батька, а її чоловік нині служить у Збройних силах.
"Навіть якщо військові кажуть, що в них усе добре, ми розуміємо — їм там дуже важко. А домашні страви для них — це частинка дому", — поділилась волонтерка.
Ще одна волонтерка Марія Коваль розповіла, що раніше допомагала фронту, плетучи маскувальні сітки, а тепер знову долучилася до кухні.
Світлана Чернега також прийшла допомагати після того, як війна торкнулася її родини — на фронті служать син і племінник.
"Фронт без тилу нічого. Якщо тил буде сильним, буде і фронт. Ми повинні допомагати, бо вони там стоять заради нас", — сказала жінка.
За словами Тетяни Гонзи, найбільша складність у волонтерській роботі — це важка фізична праця та нестача людей. Втім, попри втому, жінки не планують припиняти свою діяльність.
"Перемога — це коли всі наші хлопці й дівчата повернуться додому і перестануть гинути люди", — зазначила волонтерка.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
