За тиждень, з 16 по 22 лютого 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 24 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Дмитро Шинаєв
Дмитро Шинаєв народився 29 травня 1992 року у селі Городківка Крижопільського району. Після школи закінчив Могилів-Подільський медичний фаховий коледж. Служив в армії, навчався в Національній академії прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, де опанував фах розвідника.
"Був серед тих, хто не здався на милість ворога в Криму, вижив в Іловайському котлі, пройшов шлях від солдата до майора, брав участь у боях на Ізюмському, Лиманському, Вовчанському, Сумському, Покровському, Авдіївському, Бахмутському напрямках...", — повідомляють у Вінницькій міській раді.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення чоловік служив у розвідці, виконував військові завдання у складі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
За вагомі службові досягнення та відданість Батьківщині Дмитра було нагороджено, зокрема відзнакою президента України "За участь в Антитерористичній операції", відомчими грамотами та нагрудними знаками ДПСУ, медаллю "За оборону Авдіївки".
Загинув Дмитро Шинаєв 11 лютого поблизу Краматорська Донецької області. У нього залишилися дружина, восьмилітній син, батьки, брат і сестр.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Микола Ільчук
Микола Ільчук народився 10 листопада 1990 року в селі Славна Липовецького району. Після школи здобув вищу освіту у Вінницькому державному педагогічному університеті імені М. Коцюбинського за спеціальністю фізичне виховання та спорт. Строкову військову службу проходив в Окремому полку президента України, а потому закінчив Вище професійне училище Департаменту поліції охорони.
Оборонець на псевдо "Флеш" військовий шлях розпочав у званні сержанта поліції в підрозділах ГУ НП Вінниччини. З 2019 року виїздив на ротації в гарячі точки АТО/ООС, зокрема у складі спецпідрозділу "КОРД". А у 2024 році продовжив службу на офіцерських посадах у Центрі спеціальних операцій "А" СБУ в УСБУ у Вінницькій області.
Чоловік брав активну участь у відсічі збройної агресії та стримуванні ворога на Сумському, Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. Загинув 13 лютого поблизу села Барвінкове Запорізької області. Наказом командування йому було присвоєно чергове військове звання — майор "посмертно".
У Миколи залишилися також батьки та молодший брат.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Дмитро Орленко
Дмитро Орленко народився 14 лютого 1981 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №19 пішов працювати у будівельну сферу.
Чоловік торік пішов захищати Україну. Був молодшим сержантом, воював у лавах 156 окремої механізованої бригади Сухопутних військ України на Північно-східному напрямку бойових дій. Загинув воїн 7 лютого в районі села Храпівщина Сумської області.
У бійця залишилися мати та сестра.
"Дмитро по вінця віддавався роботі, не залишаючи часу на розваги. Його наполегливість і цілеспрямованість вражали. Він нічого не залишав на півдорозі, завжди доводив справу до кінця… Був найкращим сином і найвідданішим братом", — сказала мати захисника Лариса.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Анатолій Шевчик
Анатолій Шевчик народився 4 грудня 1983 року у селі Олександропіль на Дніпропетровщині. Після школи пройшов строковий армійський вишкіл та присвятив своє життя службі в правоохоронних органах. Закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет, працював у селищі Петропавлівка Дніпропетровської області, а за три роки до повномасштабного вторгнення обійняв посаду офіцера Миколаївської громади.
Разом з дружиною виховував доньку Поліну. Нещодавно сім'я переїхала у Вінницю.
Чоловік добровольцем став на захист країни у жовтні 2022 року. Воював у лавах 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха та 18 Слов’янської бригади Національної гвардії України БСП "Донбас". У званні сержанта Анатолій виконував завдання на посаді командира інженерно-позиційного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового забезпечення батальйону спецпризначення.
"Шеріф" захищав Бахмут, Авдіївку, Опитне, Часів Яр, Нью-Йорк. Попри численні поранення, контузії та травми, він повертався у стрій. За проявлений героїзм його було нагороджено нагрудним знаком "Тризуб", медалями "За хоробрість в бою" та "За відвагу". Загинув 42-річний воїн 10 лютого поблизу села Райгородок Краматорського району на Донеччині.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Сергій Ратушняк
Сергій Ратушняк народився 6 січня 1976 року в селі Мізяків тоді ще Калинівського району. Ріс у сім'ї із трьома старшими братами. Після закінчення школи вивчився на водія тролейбуса. Майже чверть століття чоловік пропрацював за професією у Вінницькій транспортній компанії, а незадовго до повномасштабного вторгнення влаштувався на роботу в Києві — на тролейбусних маршрутах.
Сергій добровільно пішов захищати Україну. З весни 2022 року він ніс службу у полку зв’язку Повітряних сил ЗСУ. У 2025 долучився до 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Чоловік виконував бойові завдання на посаді стрільця. Загинув воїн 2 березня 2025 року на Курському напрямку. Вдома на бійця чекали дружина та син.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Ярослав Бабич
Ярослав Бабич народився 21 квітня 1992 року року, житель села Трудове.
Був призваний за контрактом третім відділом Тульчинського РТЦК та СП в грудні 2015 році. Служив начальником штабу – заступником командира 4 батальйону територіальної оборони. Мав звання майора.
Помер 15 лютого у Сумському медичному клінічному центрі ідентифікації хвороб та дерматології ім.Красовицького.
Сергій Коваль
13 лютого у боях за Україну загинув житель села Мазурівка Сергій Коваль.
Воїн проходив службу у складі військової частини на посаді кухаря їдальні взводу матеріального забезпечення батальйону логістики.
Петро Паламарчук
8 грудня 2024 року на Курщині загинув Петро Паламарчук – мешканець Гайсинської громади. Солдат був номером обслуги 1-го взводу протитанкових ракетних комплексів роти. На початку грудня 2024 року воїн перестав виходити на зв’язок і тривалий час вважався зниклим безвісти.
Олександр Німой
Олександр Німой народився 18 лютого 1986 року, житель села Токарівка. Навчався в місцевій школі до 4 класу, продовжив навчання в Чернятинській школі. Працював в Києві на заводі. У боях за свободу та незалежність нашої держави, під час виконання бойового завдання, загинув солдат Олександр Німой, 27 червня 2025 року поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумського району Сумської області. Похований в селі Токарівка, на місцевому кладовищі.
Олександр Мурований
На Херсонському напрямку 15 лютого загинув Олександр Мурований – мешканець Тростянецької громади.
Олександр Драбович
Народився Олександр Драбович 14 липня 1977 року. У 1989 році родина переїхала до міста Балта Одеської області.
У Балті Олександр пішов до сьомого класу, де навчався до дев'ятого, після чого обрав шлях педагога, вступивши до Балтського педагогічного училища.
У віці 20 років Олександр вступив до Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Його шлях захисника розпочався влітку 11 липня 2023 року — був мобілізований Малиновським РТЦК міста Одеси. Спочатку бойові навчання на Вінниччині, після чого був направлений до автомобільних військ. Продовжив службу в м. Кропивницький, згодом на Сумщині.
6 листопада 2024 року Олександр був відправлений на виконання складного бойового завдання у Курську область. Його підрозділ тримав позиції поблизу населеного пункту Новоівановка. З 18 листопада 2024 року він офіційно вважався зниклим безвісти.
Іван Марищук
На Харківщині 13 лютого загинув Іван Марищук – мешканець Оратівської громади.
Дмитро Ропотілов
На Донеччині 15 липня 2024 року загинув Дмитро Ропотілов – мешканець Бершадської громади. Солдат був стрільцем мотопіхотного спеціалізованого відділення мотопіхотного спеціалізованого взводу "Шквал".
Віктор Шевченко
На Донеччині 8 лютого загинув Віктор Шевченко – мешканець Уланівської громади.
Юрій Паламарчук
Юрій Паламарчук народився 25 квітня 1991 року. Родом із села Рибчинці Уланівської громади. Воїн загинув 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Миролюбівки Покровського району, тривалий час вважався зниклим безвісти.
Сергій Гоменюк
Сергій Гоменюк народився 25 лютого 1993 року.Під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку Сергій отримав поранення. Понад рік захисник проходив лікування та реабілітацію, зокрема у Львівському військовому госпіталі.
14 лютого 2026 року, перебуваючи вдома, воїн помер.
Олег Тітор
Олег Тітор народився 1990 року у селищі Бродецьке.
8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Верхня Терса Пологівського району Запорізької області воїн на псевдо "Барні" загинув.
Деякий час вважався зниклим безвісти.
Василь Чаюн
Народився Василь Чаюн 22 січня 1992 року в селі Гайворон Володарського району Київської області. В селі Жежелів минуло його дитинство.
У 2009 році Василь закінчив Жежелівську школу. І в цьому ж році вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, в якому здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Пізніше, у 2013 році закінчив Гущинецьке вище училище, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника, водія автотранспортних засобів. Після закінчення навчання працював у місті Бердичів в "Лада Сервіс" ПАТ. Згодом працював на хлібокомбінаті "Цар хліб". Останнім місцем роботи Василя була Українська каолінова компанія в селі Великі Гадомці Бердичівського району на посаді водія.
27 березня 2025 року він був призваний до лав Збройних Сил України на військову службу по мобілізації.
Під час проходження військової служби Василь виконував обов’язки розвідника. З 16 липня 2025 року воїн вважався зниклим безвісті. Після півроку очікувань стало відомо, що боєць загинув в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області.
Артем Трачук
Артем Трачук народився 7 грудня 2000 року у селі Комаргород.
Артем був призваний на військову службу Тульчинським районним ТЦК та СП. Служив солдатом, водієм першого гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки четвертого батальйону територіальної оборони.
17 лютого 2026 року у місті Лиман Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області загинув.
Вадим Кричківський
Вадим Кричківський народився 30 березня 1998 року в селі Кацмазів. Тут він здобув базову середню освіту, закінчив 9 класів місцевої школи та продовжив навчання у Вінницькому професійному коледжі сфери послуг.
26 вересня 2024 року Вадим був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив службу на Донеччині. 27 грудня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сторожове Волноваського району Донецької області.
Володимир Симчук
Володимир народився 20 березня 1994 року в багатодітній родині в селі Костюківка. Після закінчення школи продовжив навчання у Теплицькому професійному аграрному ліцеї, де здобув фах штукатура-облицювальника. Працював у ТОВ "Виробник Агро", виконуючи різні виробничі завдання.
У вересні 2024 року він став до лав Збройні Сили України за мобілізацією. Служив стрільцем-снайпером 2 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти у складі 59-та окрема штурмова бригада імені Якова Гандзюка.
27 листопада 2024 року Володимир перестав виходити на зв’язок під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області. Відтоді він вважався зниклим безвісти.
Олег Лук'янов
Народився Олег Лук’янов 22 липня 1977 року в селі Барок. Згодом родина переїхала до Жмеринки, де він навчався у школі №2, яку згодом реорганізовано у ліцей. Після закінчення школи вступив до Могилів-Подільського медичного коледжу, де здобув фах фельдшера.
Боєць став на захист України ще у 2014 році. Воював на Херсонському та Донецькому напрямках. Служив на посаді старший технік вогнеметної роти батальйону РХБЗ в/ч А5025.
Помер 17 лютого. Йому було 48 років.
Петро Пашинський
Петро Пашинський народився 16 червня 1969 року. З 2015 року захищав Україну на Сході країни. Уродженець села Онитківці.
Служив на посаді командира міномета першого мінометного взводу мінометної батареї другого батальйону територіальної оборони.
Загинув 16 лютого 2026 року.
Сергій Гончар
Сергій Гончар, 1970 року народження, із села Буди. Воїн закінчив Будянську школу, здобув професію у Вінницькому СПТУ №7, пройшов строкову службу. Працював, виховував дітей. У 2025 році став до лав ЗСУ. Був сержантом, командиром відділення технічного обслуговування бронетанкової техніки. 12 лютого 2026 року в місті Павлоград його серце зупинилося.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
