За тиждень, з 9 по 15 лютого 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 41 оборонця з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Олександр Ковальчук
10 лютого Вінницька громада попрощалася з полеглим Олександром Ковальчуком, який майже три роки вважався зниклим безвісти.
Олександр Ковальчук народився 29 вересня 1969 року у Вінниці. Закінчив загальноосвітню середню школу №23 та професійно-технічне училище №7 за спеціальністю "каменяр-зварювальник". Після строкової армійської служби здобув освіту також у ПТУ №15 та морехідному училищі, працював на риболовецькому судні на Далекому Сході.
Повернувшись у Вінницю, чоловік займався ремонтом мереж зв’язку в "Укртелекомі", а пізніше започаткував власну справу. Працював у торговельній сфері. Він виростив сина та став батьком і для доньки дружини, яку виховував змалку, йдеться у дописі.
Олександр Ковальчук долучився до оборони України на початку повномасштабного російського вторгнення. Був молодшим сержантом, виконував бойові завдання у складі 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка на посаді номера обслуги міномета. Захищав Україну у Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях.
Загинув 53-річний захисник 2 березня 2023 року поблизу селища Невельське Покровського району.
Поховали воїна на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олег Некрасов
Олег Некрасов народився 2 липня 1970 року у Вінниці. Навчався у школі №18, професійно‑технічному училищі №19 та у Вінницькому вищому професійному училищі Департаменту поліції охорони. Після служби в армії приєднався до спецпідрозділу "Беркут", а з початком АТО став на захист держави.
Спочатку служив у батальйоні особливого призначення "Вінниця", пізніше долучився до бригади "Лють", де виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
За свою службу військовий був відзначений низкою нагород, серед яких:
- нагрудний знак Командувача об’єднаних сил ЗСУ "За службу та звитягу" III ступеня;
- медаль "За оборону міста Торецьк";
- відзнака командування 100‑ї ОМБр "За оборону рідного краю";
- відзнака Президента України "За оборону України".
Воїн загинув 2 лютого поблизу Костянтинівки на Донеччині. Йому було 55 років.
Поховали героя 11 лютого на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Ігор Ковалишин та Анатолій Чипорнюк
Ігор Ковалишин народився 18 квітня 1970 року у Херсоні. У Вінниці закінчив загальноосвітню середню школу №26, навчався у Вінницькому будівельному технікумі. Далі була строкова армійська підготовка та кілька років служби за контрактом у військовій частині Нацгвардії, яка дислокується на Вінниччині. В цивільному житті працював у тролейбусному депо Вінницької транспортної компанії.
Чоловік боронив Батьківщину в АТО/ООС у 2014-2016 роках. Звістку про широкомасштабне російське вторгнення також зустрів у лавах Збройних сил України, куди знову пішов добровольцем. У званні головного сержанта роти 36 бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білінського, Ігор виконував військові завдання на Миколаївському, Херсонському, Харківському та Донецькому напрямках.
Загинув 54-річний захисник 16 жовтня 2024 року на Курщині. У бійця залишилися дружина, син, донька, двоє онуків та батьки.
Анатолій Чипорнюк народився 19 грудня 1968 року в селі Стетківці Житомирської області. Після школи закінчив Житомирський фаховий коледж культури і мистецтва імені Івана Огієнка. У Вінниці відкрив власну справу з виготовлення меблів на замовлення. Разом із дружиною виховав доньку, дочекався онучки.
Чоловік добровільно пішов захищати Батьківщину на початку повномасштабного російського вторгнення. Був старшим солдатом, виконував бойові завдання на посаді водія-сапера інженерного саперного взводу батальйону безпілотних систем 110 бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Анатолій брав участь у боях на Донеччині, зокрема, поблизу Авдіївки та Покровська, і далі — на Луганському та Дніпропетровському напрямках. Попри численні поранення, завжди повертався у стрій. За вагомий внесок у справу захисту Батьківщини був нагороджений відзнакою президента України "За оборону України" та нагрудними знаками командування бригади. Загинув 57-річний воїн 8 лютого 2026 неподалік села Герасимівка Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Андрій Сологуб
Андрій Сологуб народився 4 вересня 1983 року у Вінниці, навчався в одинадцятій школі. До мобілізації 20 років працював оператором пилорами на підприємстві ТОВ "Барлінек Інвест". Піклувався про матір та молодшого брата, виховував доньку.
Захищати Україну чоловік пішов торік навесні. Воював у складі 5 окремої штурмової Київської бригади, де обіймав посаду снайпера розвідувального взводу. Загинув Андрій Сологуб 29 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Олександроград Волноваського району Донецької області.
Поховали воїна 12 лютого на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Петро Гончарук
Петро Гончарук народився 13 липня 1976 року в селі Карижин Хмельницької області. Після закінчення місцевої школи вивчився на тракториста та пройшов строкову армійську підготовку. Кілька років він проживав у Миколаєві, там створив сім’ю, відтак переїхав у Вінницю. Тут чверть століття працював на різних підприємствах, виховував трьох дітей: двох синів дружини від першого шлюбу та спільного з нею сина.
Чоловік добровільно пішов захищати Україну від початку повномасштабного російського вторгнення. У складі 3 окремої важкої механізованої Залізної бригади виконував бойові завдання на посаді кулеметника, старшого стрільця-оператора взводу. Брав участь у багатьох боях: звільняв Бучу та Ірпінь, воював на Куп’янському та Луганському напрямках. Загинув Петро Гончарук 13 лютого 2024 року біля селища Білогорівка Сіверськодонецького району.
Поховали воїна 13 лютого на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Ястремський
31-річний Олександр Ястремський пішов на фронт у перші дні повномасштабного вторгнення. Він служив кулеметником у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил Збройних Сил України та обороняв Вовчанський напрямок. Про це розповів його командир Антон Хрущ. За його словами, боєць постійно перебував на передовій, допомагав побратимам і неодноразово рятував їх із-під вогню.
За захист України Олександр Ястремський був нагороджений відзнакою Президента "За оборону України". За словами батька загиблого бійця, він неодноразово отримував поранення й контузії, однак продовжував службу.
Останні місяці Олександр проходив лікування через проблеми зі здоров’ям, отримані під час служби. Як повідомила його сестра Ельвіра Бондаренко, боєць помер удома 8 лютого. За висновком медиків, причиною стала раптова смерть. Олександрові було 31 рік. У нього залишилися батьки та сестра.
Захисника поховали з військовими почестями та залпом почесної варти у селищі Чернівці на Вінниччині.
Микола Ільчук
Микола Ільчук на родився 10 листопада 1990 року. Родом із села Славна на Вінниччині. Навчався у Вінницькому державному педагогічному університеті.
3 2017 року по серпень 2024 року проходив службу в підрозділах ГУ НП України у спецпідрозділі "Корд".
3 15 серпня 2024 року по 13 лютого 2026 року служив на посадах офіцерського відділу Центру спеціальних операцій СБУ.
Загинув під час виконання завдання.
Костянтин Січкар
Констянтин Січкар був солдатом військової частини А4796, водієм-електриком 1 відділення дистанційного мінування 2 взводу дистанційного мінування роти загороджень.
Життя Захисника обірвалося внаслідок поранень, несумісних із життям, отриманих під час виконання обов’язків військової служби. 4 лютого 2026 року Констянтин Валерійович загинув поблизу села Копані Пологівського району Запорізької області.
Олександр Гашинський
Олександр народився 9 травня 1989 року в селі Кальник, де пройшли його дитинство та юність. Після закінчення школи у 2006 році він вступив до Іллінецького державного аграрного коледжу, де здобув фах менеджера з виробництва.
Свій трудовий шлях розпочав у Києві, працюючи охоронником. Згодом повернувся на рідну землю. У місті Іллінці працював на ТОВ "ЛЮСТДОРФ" — спочатку пакувальником, а пізніше водієм електронавантажувача.
У вересні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Службу розпочинав артилеристом на Покровському напрямку, згодом пройшов навчання та став оператором безпілотних літальних апаратів.
7 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Біляківка Синельниківського району Дніпропетровської області, внаслідок влучання FPV-дрону, Олександр Гашинський загинув під час виконання службових обов’язків.
Олександр Ющенко
На Харківському напрямку фронту загинув 47-річний воїн з Могилів-Подільського району Олександр Ющенко. Олександр Ющенко проходив службу у складі 13 стрілецької роти 5 батальйону територіальної оборони військової частини А7048. Служив на посаді головного сержанта з матеріального забезпечення.
Загинув 4 лютого внаслідок вогнепального поранення.
Анатолій Рахманов
Анатолій Рахманов народився в селі Лісовому Барського району, де закінчив місцеву школу. Навчався у будівельному училищі та здобув професію штукатура. Потім проходив строкову військову службу.
У мирному житті працював на будівництвах у місті Києві, певний час — на підприємстві "Полімер". Останнім місцем роботи було ТОВ "Вигідна покупка".
2005 року разом із дружиною Людмилою придбали будинок у селі Лаврівці та понад 20 років проживали в Стрижавській громаді.
Анатолій та його дружина усього в житті досягали власною працею, підтримували одне одного та створили міцну, дружну сім’ю. Виховали двох синів.
З липня 2023 року Анатолій Рахманов воював у Харківській, Донецькій та Запорізькій областях, був учасником бойових дій, проходив службу сапером. Був старшим водієм першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу третьої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А4860. Двічі зазнавав поранень. Під час виконання бойового завдання на Курському напрямку вважався безвісти зниклим. Згодом був знайдений після отриманого осколкового поранення та з лікарні зателефонував дружині. Після лікування повернувся до військової служби.
Помер 1 лютого.
Андрій Масленніков
Андрій Масленніков народився 22 серпня 1968 року в Полтаві, у багатодітній сім’ї, в якій зростав із двома братами та двома сестрами. Після школи вивчився на водія тролейбуса. 13 років трудового стажу віддав вінницьким маршрутам.
Андрій Масленніков став до військового строю у 2023 році в складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був гранатометником стрілецького відділення 401-го стрілецького батальйону, де отримав звання молодшого сержанта. Свій останній бій воїн прийняв 8 листопада 2023 року в районі Бахмута. Йому було 55 років.
Поховали воїна 8 лютого на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Головатюк
Народився Олександр Головатюк 29 серпня 1977 року. Вже у дитячі роки він виказував надзвичайні творчі здібності. Більшу частину своєї трудової біографії присвятив роботі на заводі "Кристал". Разом із дружиною виростив двох дітей.
Олександр Головатюк долучився до Збройних Сил України у 2023 році. Воював у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був стрільцем-снайпером, виконував завдання на Донеччині. Після бою 21 травня 2023 року поблизу Часового Яру зв’язок з Олександром було втрачено. Відтоді він вважався зниклим безвісти, доки факт його загибелі не підтвердив тест ДНК. Воїну назавжди залишилося 45 років.
Поховали воїна 8 лютого на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Антон Савлюк
Антона Савлюк народився, 12 вересня 1988 року. Боєць проходив військову службу на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 батальйону територіальної оборони. До лав Збройних Сил України був прийнятий 22 вересня 2024 року.
Із 15 грудня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Лише згодом стало відомо, що цього дня, під час виконання бойового завдання в районі села Данилівка Синельниківського району Дніпропетровської області, він загинув.
Артем Іванченко
Глуховецька громада у жалобі — прощатимуться із вернигородчанином Артемом Іванченко. Молодий воїн загинув на Донеччині при виконанні бойового завдання. Героя проведуть в останню путь 9 лютого — повідомили на сторінці Глуховецької територіальної громади.
Героя просять зустріти «живим коридором». Траурний кортеж вирушить із Козятина о 9:00 і буде рухатися через село Козятин та Іванківці до Вернигородка. У Вернигородку кортеж рухатиметься вулицями:
Віктор Іванченко
У боях за України загинув Віктор Іванченко на псевдо "Міланич" служив у ремонтній роті автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону 12 Бригади спецпризначення "Азов", був командиром ремонтно-зарядного відділення взводу спеціальних робіт.
Віталій Мазур
Народився Віталій Мазур 8 липня 1999 року у селі Сокільці Немирівського району. Пізніше з батьками переїхав до Дніпра. У 2016 році закінчив Дніпропетровську загальноосвітню школу №98. З 2016 року по 2022 року навчався в Дніпропетровському університеті митної справи та фінансів на факультеті транспортних технологій та логістики.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони Дніпра. А з вересня 2024 року добровольцем пішов до лав ЗСУ. Службу проходив у званні лейтенанта на посаді командира взводу — старшого офіцера батареї 1-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади.
Свій останній бій Герой прийняв 5 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Надія Покровського району Донецької області в бою за Україну, під час виконання бойового завдання. Віталію було 26 років.
Віталій Патлатюк
Віталій Патлатюк народився 10 вересня 1972 року, житель села Зарічне.
Проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії — кулеметника 3 прикордонної застави 3 відділу прикордонної служби (тип C) 2 прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону.
Загинув виконуючи бойове завдання 23 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Дарʼїно Суджанського району Курської області.
Іван Струкевич
Іван Струкевич народився 19 січня 1980 року. З 25 жовтня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Богоявленка Донецької області. Іван Струкевич проходив службу у 37-й окремій бригаді морської піхоти у складі Військово - морських сил Збройних сил України.
Ігор Рабець
У боях за Україну загинув, житель с. Цибулівка, що на Вінниччині, 58-річний Ігор Рабець
Чоловік був призваний на військову службу по мобілізації 13 травня 2022 року.
4 лютого 2026 року загинув поблизу н.п. Волохів Яр Ізюмського району Харківської області.
Михайло Данильченко
Михайло Данильченко народився 11 листопада 2000 року. Сслужив старшим стрільцем-оператором 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти в/ч А2960 Збройних Сил України. Свій останній бій наш Захисник прийняв 8 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Невельське Покровського району Донецької області.
Олександр Паянок
Олександр Паянок, 1997 року народження, проходив військову службу на посаді водія відділення засобів радіозв’язку 1 взводу зв’язку роти зв’язку.
Після тривалих місяців невідомості підтвердилося, що загинув Захисник України Олександр Паянок, житель села Мурафа, який раніше вважався зниклим безвісти.
Як стало відомо, 19 січня 2024 року в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області Олександр Паянок загинув унаслідок обстрілу з реактивних систем залпового вогню. Йому було 26 років.
Руслан Мочульський
Руслан Мочульський народився у 1974 році, він був мобілізований 11 жовтня 2023 року та проходив службу стрільцем в аеромобільному підрозділі Збройних Сил України.
Із 11 вересня 2024 року військовий вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання. Нині офіційно підтверджено, що Руслан Анатолійович загинув того ж дня — 11 вересня 2024 року — поблизу населеного пункту Георгіївка Донецької області.
Руслан Петренко
1 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківської області загинув співробітник Центру спеціальних операцій "А" Служби безпеки України, підполковник Петренко Руслан Михайлович, 25 лютого 1985 року народження.
Юрій Лукашов
23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Селидового Донецької області загинув Юрій Лукашов, який народився 05 жовтня 1975 року.
Народився воїн у місті Тростянець, де закінчив школу №4, у Тростянецькому ПТУ-25 отримав спеціальність електрогазозварювальника. Працював за фахом, спочатку на Тростянецькому цукровому заводі, потім на Укрзалізниці. У червні 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Служив Юрій Лукашов механіком радіорелейної станції 1 взводу зв’язку роти зв’язку тилового командного пункту польового вузла зв’язку батальйону 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри, брав участь у запеклих боях на Покровському напрямку.
Рік і три місяці воїн вважався зниклий безвісти. Йому було 49 років.
Василь Бурдейний
11 лютого загинув Василя Бурдейний із села Демківка.
Молодший сержант Василь Бурдейний з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Ніс службу у військовій частині А3425 61-ої окремої механізованої Степової бригади.
У вересні 2024 року під час виконання бойового завдання на Курщині був поранений та проходив тривале лікування.
Під час чергового оперативного втручання в Рівненській лікарні Чоловік помер.
Йому було 53 роки.
Богдан Коваль
На війні загинув 28-річний сержант прикордонної служби з Могилів-Подільського району Богдан Коваль.
Богдан Коваль народився 26 січня 1998 року, житель села Сліди.
6 лютого сержант прикордонної служби з Могилів-Подільського району загинув при веденні бойових дій з підрозділами РФ в районі населеного пункту Улиця, Шосткинського району, Сумської області.
Вадим Козиревич
У боях за Україну загинув житель села Воскодавинці — Вадим Козиревич.
1 вересня 2024 року він отримав смертельні поранення під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області.
28 червня 2025 року захисника офіційно визнано загиблим.
Віктор Пріщенко
Віктор Пріщенко загинув 9 лютого 2026 року під час виконання військового обов’язку у населеному пункті Лиман Харківської області. Служив водієм автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення батальйону зв’язку військової частини А0415. Йому було 39 років.
Дмитро Секрет
Матрос Дмитро Секрет народився 14 листопада 1995 року. Був призваний на військову службу 29 липня 2024 року. Проходив службу як стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти. 20 листопада 2024 року воїн загинув під час ведення оборони в районі населеного пункту Вознесенка Донецької області внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу. Йому було 29 років.
Микола Галушкін
5 лютого 2026 року загинув солдат Збройних Сил України Микола Галушкін.
Микола Шведюк
Микола народився 22 квітня 1981 року, навчався у Шиманівській школі, яку закінчив у 1996 році. Після школи працював у колгоспі.
27 липня 2024 року Миколу прийняли на військову службу Тульчинським РТЦК.
10 жовтня 2024 року біля н.п. Ольгівка, Кореневського району, Курської області воїн загинув.
Михайло Олександров
Військовий шлях Михайла розпочався у 1998 році зі строкової служби. Згодом він вступив до Васильківського коледжу ВПС, де здобув спеціальність бортового авіаційного техніка. Після завершення навчання був направлений для подальшої служби до 11 окремої бригади армійської авіації "Херсон".
Михайло Олександров літав у складі екіпажу на вертольотах Мі-24. За роки служби неодноразово брав участь у миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй.
Загинув під час виконання бойового завдання 6 лютого 2026 року на Чернігівщині.
Сергій Сич
Сергій Сич народився 6 травня 1998 року в селищі Новотошківське. Закінчив місцеву школу, згодом навчався у Лисичанському гірничому технікумі.
До лав Збройних сил України чоловік вступив ще до початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, із 2017 по 2020 роки Сергій у складі 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади брав участь в АТО, а з березня 2022 року ніс службу в складі Сил територіальної оборони – боронив населені пункти Катеринівка, Золоте, Лисичанськ.
Із 9 червня 2022 року виконував бойові завдання у районах населених пунктів Торецьк, Нью-Йорк, Бахмут. За час служби зазнав контузій, отримав шість кульових та три осколкових поранення.
Сергія Сича нагороджували "Золотим хрестом", медалями "За оборону міста Бахмут", "За оборону міста Часів Яр", а також нагородою "Ветеран війни".
У складі 24 ОМБр, чоловік захищав місто Часів Яр на Донеччині. Сергій Сич загинув в районі цього міста 15 липня 2025 року під час стрілецького бою із армією РФ.
Після ідентифікації тіла, 13 лютого 2026 року чоловіка поховали в селі Демівка на Вінниччині.
Денис Кодрян
Денис Кодрян народився 5 вересня 1997 року, житель села Пеньківка.
Загинув 3 жовтня 2025 року поблизу села Сергіївка Краматорського району Донецької області.
Василь Вервека
Василь народився 7 серпня 1977 року. Закінчив 9 класів у Мізяківських Хуторах. Працював різноробочим. Проживав у рідному селі.
Із 2024-го року Василь боронив Батьківщину на схлді. Його син Юрій також стоїть на захисті України, бере участь у бойових діях, пов’язаних із військовою агресією РФ.
10 лютого 2026 року воїн загинув.
Олександр Юхименко
У боях за Україну загинув старший солдат Юхименко Олександр Володимирович (1981 р.н.), житель села Бирлівка.
Олександр ніс службу механіком-водієм танкового взводу танкової роти танкового батальйону, був мобілізований 23 грудня 2022 року та виконував військовий обов’язок.
30 січня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту держави воїн загинув поблизу н. п. Куп’янськ-Вузловий Куп’янського району Харківської області.
Дмитро Шинаєв
11 лютого у місті Краматорськ загинув Дмитро Шинаєв, житель Городківської громади.
З 2014 року він захищав Україну. У Дмитра залишилися дружина та син.
Олександр Нагірняк
Під час виконання бойового завдання загинув Олександр Нагірняк 1974 року народження.
Валерій Карчхадзе
Валерій народився 7 вересня 1999 року в селі Троїцьке Миколаївської області. Там проживав до третього класу, після чого разом із родиною переїхав до села Корделівка. Навчався у місцевій школі, згодом здобував освіту в гуманітарно-педагогічному коледжі.
Після завершення навчання був призваний на строкову військову службу. Проходив її у Полтаві на посаді зв’язківця. Після строкової служби уклав контракт на проходження військової служби в одній із військових частин, що дислокуються в місті Києві, та з 2019 року виконував бойові завдання на Донецькому напрямку.
З початком повномасштабного вторгнення Валерій брав участь в обороні Києва. Згодом продовжив виконання бойових завдань на сході країни.
У квітні 2024 року Валерія було переведено до складу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка на той час виконувала бойові завдання на Покровському напрямку. З 21 травня 2024 року він вважався зниклим безвісти. Лише згодом, після проведення ДНК-експертизи, стало відомо про його загибель.
У бійця залишилися мати, сестра, двоє племінників та бабуся.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
