За тиждень, з 2 по 8 лютого 2026 року, Суспільному стало відомо про загибель 19 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Сергій Сиско
Оборонець мешканець Турбівської громади. Загинув під час виконання бойового завдання 22 січня 2026.
Сергій Сазанов
Під час переміщення між позиціями з метою поповнення боєприпасів та продовольства в районі населеного пункту Руське Порічне РФ 23 вересня 2024 року загинув Сазонов Сергій Костянтинович – мешканець Тульчинської громади. Солдат служив старшим навідником механізованого відділення.
Руслан Захарчук
Руслан Захарчук проходив військову службу як оператор безпілотних літальних апаратів у складі спеціалізованої роти "Шквал". Під час проведення евакуації захисник зазнав тяжких опіків унаслідок пожежі, спричиненої вибухом російського БпЛА по позиції підрозділу поблизу населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області.
Олександр Кожушний
Народився Олександр Кожушний 5 березня 1968 року у селі Черепашинці. У рідному селі закінчив школу та продовжив навчання у Вінниці, де здобув професію зварювальника.
Після навчання тривалий час працював на Калинівському машинобудівному заводі, потім — зварювальником.
До війська Олександра Кожушного мобілізували у червні 2022 року.
Олександр Бондар
Під час виконання бойового завдання 17 грудня 2024 року біля населеного пункту Слов’янка Покровського району Донецької області загинув Бондар Олександр Анатолійович, 1986 року народження. Воїн був солдатом. До цього моменту вважався зниклим безвісти.
Михайло Туз
Молодший сержант Михайло Анатолійович на псевдо "ТУЗ", призваний на військову службу за мобілізацією другим відділом Жмеринського РТЦК та СП 23.08.2022, загинув 01.02.2026 року в н.п. Тернівка, Павлоградського району, Дніпропетровської області, під час виконання бойових (спеціальних) завдань, внаслідок влучання ворожого БпЛА.
Микола Трохимчук
Микола Трохимчук народився 3 червня 1989 року у селі Нова Гребля. Після закінчення місцевої школи, навчався у Вінницькому ПТУ №5, де здобув професію будівельника. Однак після закінчення навчання обрав для себе професію охоронника.
До війська Миколу Трохимчука мобілізували у квітні 2022 року. За два роки військовий воював у найгарячіших точках фронту. Брав участь у звільненні Херсона, у боях в Донецькій області. Свій останній бій Герой прийняв на Курщині.
У Миколи Трохимчука залишилися сестра, племінники та кохана дівчина.
Ігор Рудаков
Ігор Рудаков народився у Вінниці 11 вересня 1970 року. Навчався у №19 школі, закінчив Вінницький політехнічний інститут (тепер — ВНТУ), де опанував фах радіоінженера, конструктора-технолога. Після військової служби подальші 20 років життя присвятив роботі на приватному підприємстві "Легіонер". Виховував доньку зі статусом інвалідності з дитинства.
Після строкової армійської підготовки він продовжив службу в Прикордонних військах України, де отримав офіцерське звання — капітан. Влітку 2023 року пішов захищати країну. Чоловік воював у складі 144 окремої механізованої бригади та 82 окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. Як начальник групи зв’язку та інформаційних систем, забезпечував надійне управління підрозділами на Чернігівському, Покровському, Курському та Дніпропетровському напрямках. Помер 55-річний захисник 18 січня.
Володимир Терещук
Оборонець загинув 22 січня поблизу населеного пункту Окіп, Богодухівського району Харківської області.
Сергій Кульпін
На Покровському напрямку фронту загинув 40-річний воїн з Хмільника Сергій Кульпін. Вважався зниклим безвісти з 2024 року.
Петро Соломко
Народився Петро Соломко у с. Сальник. У Сальнику пішов до місцевої школи, але через важкі сімейні обставини продовжив навчання в Іванівській спеціальній школі-інтернаті. Після закінчення навчання відразу ж пішов працювати.
У 2012 році юнак створив власну сім’ю, а після народження першого сина, родина переїхала до с.Постолове. Тут на світ народилося ще дві донечки.
До війни чоловік працював на залізниці, потім – різноробом. До війська Петра Соломка мобілізували в листопаді 2023 року. Перш ніж приступити до служби, військовослужбовець тридцять п’ять днів навчався у Великобританії, а після повернення з навчання, був направлений на Покровський напрямок.
З березня 2024 року Петро Соломко вважався безвісти зниклим. На жаль, дива не сталося й факт загибелі Героя підтверджено.
У загиблого залишилися батьки, дружина, троє дітей, три брати і сестра.
Олександр Тристюк
Призваний на військову службу по мобілізації Тульчинським РТЦК та СП, солдат Тристюк Олександр Леонідович служив майстром-номером обслуги 1 міномета 3 мінометного взводу мінометної батареї 3 механізованого батальйону.
29 січня під час зміни чергування з охорони позиції в районі населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області оборонець загинув.
Олександр Повстянко
Олександр став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. Він служив у складі 120 окремої бригади територіальної оборони, де отримав звання старшого лейтенанта. Під час служби обіймав посади командира взводу, начальника служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту, а також виконував обов’язки начальника інженерної служби.
Військовий брав участь у бойових діях на Харківщині та поблизу Ізюма. Також долучався до облаштування фортифікаційних споруд і загороджень у зоні відчуження неподалік Лимана. Під час виконання одного з таких завдань 29 січня він отримав поранення, несумісні з життям. Серце воїна зупинилося 3 лютого. Йому був 41 рік.
За словами рідних, Олександр добровільно приєднався до війська, вважаючи це своїм обов’язком. Побратими цінували його як відповідального та досвідченого командира, який виконував складні завдання.
Олександр Повстянко народився 24 вересня 1984 року в Теплику. Там закінчив школу та аграрний ліцей. Після строкової служби продовжив військову кар’єру у військах МВС, паралельно навчався у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Після завершення контракту працював на підприємствах у Вінниці.
Разом із дружиною він виховував двох дітей — доньку та маленького сина.
Олександр Дубовий
На Донеччині загинув солдат з Сутисківської громади Олександр Дубовий. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти.
Микола Тарасенко
45-річний Микола Тарасенко — старший сержант, мінометник з Гайсинської громади.
Життя Героя обірвалося неподалік від населеного пункту Новоолексіївка, Покровського району, Донецької області 19 листопада 2024 року. З того часу майже 15 місяців вважався зниклим безвісти. І лише нині, ДНК-експертиза підтвердила факт загибелі воїна внаслідок артилерійського обстрілу.
Володимир Паюк
Володимир Паюк став на захист Батьківщини ще на початку березня 2022 року. Пройшов через найгарячіші точки Донеччини, де у січні 2023 року під населеним пунктом Водяне отримав важке поранення.
Після тривалого лікування та звільнення зі служби він продовжував свою боротьбу за життя у тилу. Проте серце воїна зупинилося.
Вікторія Кілієвич
Вікторія Кілієвич народилася 7 травня 1993 року у селі Уладівка Вінницької області. Після закінчення місцевої школи вивчилася на перукаря. Працювала на різних підприємствах переробної промисловості Вінниці. Вже перебуваючи на службі, вступила на факультет права, публічного управління і менеджменту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
Вікторія Кілієвич долучилася до Збройних сил України у січні 2025 року, де вивчилася на бойову медикиню. Жінка воювала у складі 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Майже весь час перебувала на передовій. Життя бійців рятувала на Сумщині.
Олександр Головатюк
Олександр Головатюк народився 29 серпня 1977 року. Після навчання у загальноосвітній середній школі №15 здобув професійну освіту у Вінницькій філії Кам’янець-Подільського індустріального технікуму за спеціальністю "Обробка природного каменю". Більшу частину своєї трудової біографії присвятив роботі на заводі "Кристал". Разом із дружиною виростив двох дітей.
Чоловік долучився до Збройних сил України у 2023 році. Воював у складі 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Був стрільцем-снайпером, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 45-річний захисник у бою 21 травня 2023 року поблизу міста Часів Яр Бахмутського району.
Андрій Масленніков
Андрій Масленніков народився 22 серпня 1968 року в Полтаві, у багатодітній сім’ї: зростав із двома братами та двома сестрами. Після школи вивчився на водія тролейбуса. З 35 років трудового стажу 13 віддав роботі на вінницьких маршрутах. Виховав сина та донечку.
Чоловік став пішов захищати країну у 2023 році. Воював на Донецькому напрямку у складі 110 окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був гранатометником стрілецького відділення 401 стрілецького батальйону, де отримав звання молодшого сержанта. Загинув 55-річний воїн 8 листопада 2023 року в районі Бахмута.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
