81-річна Марія Грошовик із села Ярмолинці на Вінниччині понад пів століття зберігає та передає старовинні колядки, які в її родині співали ще дідусь і бабуся. Разом з учасниками ансамблю "Животоки" вона відтворює давні різдвяні пісні та традиції, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь.
Як розповіла жінка Суспільному, любов до пісні вона перейняла з дитинства. У її родині співали всі: мама, дідусь, а батько був церковним співаком. Саме від них вона вивчила давні колядки, які нині майже не звучать у сучасному виконанні.
Марія Грошовик народилася у воєнні роки. Батька вона не знала — чоловік загинув на фронті за тиждень до її народження. Жінка виросла у великій родині разом із матір’ю, дідусем, бабусею та братами. Після закінчення школи працювала в колгоспі, а згодом — у дитячих яслах, де пропрацювала 17 років. Паралельно завжди співала в хорі та брала участь у культурному житті села.
"Це ще дідусеві колядки, давні. Скільки я знаю старовинних — одразу й не скажу, але їх багато. Приблизно зо сім таких, яких майже ніхто вже не пам’ятає", — розповіла жінка.
Разом із чоловіком Марія Денисівна прожила 50 років і виховала трьох синів. Нині має семеро онуків та кількох правнуків. За її словами, співоча традиція в родині не переривається — молодші покоління також співають і грають на музичних інструментах.
Старовинні колядки жінка передає учасникам ансамблю "Животоки". Вони записують пісні зі слів Марії Денисівни, вивчають тексти слово в слово та зберігають їх для наступних поколінь.
"Це пам’ять нашого роду і частина української традиції. Я хочу, щоб ці колядки не зникли, щоб їх співали діти, внуки й правнуки", — розповіла вона.
Окреме місце у спогадах, зі слів жінки, займають різдвяні родинні обряди. На Святий вечір у їхній хаті дідусь приносив сіно, застилав ним стіл, ставив кутю й дідух, а до вечері родина сідала лише після молитви. На столі обов’язково було 12 пісних страв, а після вечері діти йшли колядувати селом.
Також жінка згадує давній звичай "березів" — трьох чоловіків із дзвоником, які ходили селом і колядували від хати до хати. Цей обряд, за її словами, був справжньою подією для всіх жителів.
Директорка Ярмолинецького сільського будинку культури та учасниця ансамблю Павліна Ковальчук розповіла, що до "Животоків" прийшла ще у 16 років. Саме старші учасниці, серед яких була й Марія Грошовик, передали їй знання та пісенну спадщину.
"Марія Денисівна наспівує нам старовинні колядки, а ми записуємо їх у зошити й вчимо. Якщо щось незрозуміло — вона пояснює. Так ці пісні живуть далі", — сказала Павліна Ковальчук.
У репертуарі ансамблю — десятки колядок, зокрема "Були в дядька бджоли", "По всьому світі стала новина", "Ой, що то за диво", "По горі, горі пави ходили" та інші.
За словами керівниці ансамблю Ольги Осінньої, "Животоки" не лише зберігають народну спадщину, а й активно долучаються до благодійності. З початку повномасштабної війни колектив під час колядувань і щедрувань зібрав понад 100 тисяч гривень на підтримку Збройних сил України.
Ансамбль "Животоки" існує з 1970-х років і з 1990-х має звання народного. За словами учасниць, головна мета колективу — зберегти й передати українські пісні та традиції, вкладені в них поколіннями.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
