"У Маріїнському парку мене вдарили кийком під час близького контакту з силовиками, а вже згодом, ми стримували наступ на Інститутській", — гайсинчанин Сергій Васильченко розповів Суспільному про участь у Майдані, перші виступи проти учасників Революції гідності на вулиці Грушевського у Києві та про поранення та контузію.
"Спонтанне рішення поїхати до Києва виникло після того, як весь світ побачив звірства силовиків"
“Рішення поїхати до Києва виникло спонтанно, після того як увесь демократичний світ побачив звірства спецпризначенців під час силового розгону студентів, людей похилого віку та журналістів у ніч на перше грудня” , — сказав Васильченко.
Він розповів, що на Майдані з ним були й земляки з Гайсина, які стояли поруч у найважчі хвилини протесту.
“Серед земляків, хотілося би згадати реально, з ким я був в ті важкі хвилини і дні на Майдані. Це Сергій Леонідович Котенко, Олександр Леонідович Котенко, які в лютому 2022 року пішли захищати Україну та загинули за її волю і незалежність. І ті люди, які згодом пройшли горнило війни – це Віктор Недоля, Юра Березін, Олександр Орловський, Микола Трофімчук, Віталій Безсмертний. Багато земляків було в різних підрозділах, в різних сотнях, і в різних політичних партіях, які приймали участь у подіях на Майдані в лютому 2014 року”.
Найважчі дні протистояння: три поранення і контузія
Перебуваючи на Майдані, Сергій Васильченко отримав поранення під час силових зіткнень. За його словами, за весь час було три поранення і контузія.
"Перше поранення — у ніч з 10 на 11 грудня, коли в складі першої сотні ми відбивали штурм на Інститутській. Друге поранення дістав наприкінці січня під час звільнення Українського дому на Європейській площі.Третє, найважче, отримав 18 лютого", — сказав чоловік.
У Маріїнському парку Сергія вдарили кийком. Суспільному чоловік розповів: тоді, під час близького контакту з силовиками, під ногами розірвалася потужна світло-шумова граната.
"Я отримав осколкові поранення, але, попри все продовжив боротьбу разом із побратимами, тоді ми відступали до Арсенальної площі, а потім до Майдану, де тримали оборону в ніч із 18 на 19 та з 19 на 20 лютого”, — розповів Васильченко.
“Пам'ять про ті події нагадують особисті речі, які в мене залишилися з Майдану"
На згадку про події Революції Гідності чоловік привіз із Києва до Гайсина речі, які стали для нього дорогими символами пережитого. Серед них, сказав майданівець, натільний хрест, перепустки та посвідчення, прапор, каска, бронежилет.
“Пам'ять про ті події нагадують особисті речі, які в мене залишилися з Майдану, перебуваючи у тих майданівських сотнях. Наприклад, однією із таких пам'ятних для мене речей є натільний хрест. Це дійсно пам'ять про те, як люди до нас відносилися і дякували за те, що ми вийшли, не побоялися заявити про права і свободи звичайних громадян”.
За словами чоловіка, пам'ять про Майдан важлива і для нього.
“Пам'ять про ці події, я вважаю, вони потрібні. Тому що, це гарний приклад для молоді, яка повинна пам'ятати, якою ціною здобувається свобода. Свобода — це віра і можливість існувати, мати власну думку і, звісно, бути цивілізованими людьми і впроваджувати демократичні зміни, заради яких ми свого часу та небайдужа частина населення України вийшли на Майдан”, — сказав Сергій.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
