За тиждень, з 3 по 9 листопада 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 21 оборонця з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Богдан Кришталь
На війні загинув 26-річний солдат з Тульчинського району Богдан Кришталь, який народився 10 квітня 1999 року. Воїн служив номером обслуги 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 механізованого батальйону.
3 липня 2024 року в районі населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання воїн зник безвісти. Через понад рік факт загибелі підтвердився біологічною експертизою.
В'ячеслав Токар
7 листопада у Літинській громаді на Вінниччині попрощалися з 32-річним комбатом В’ячеславом Токарем, який загинув 1 листопада внаслідок російського обстрілу на Дніпропетровщині. Захисник служив із 2014 року. У нього залишилися дружина та двоє дітей.
Вадим Приленський
На Харківщині 3 листопада загинув Приленський Вадим Вікторович – мешканець Хмільницької громади.
Віталій Андрієнко
У листопаді 2024 року Віталія мобілізували до лав Збройних сил України. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення 47-ї окремої механізованої бригади "Магура". Мав псевдо "Андре".
25 лютого 2025 року, коли "Андре" виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Нікольський Суджанського району Курської області, зв’язок з ним обірвався. Сім місяців він вважався зниклим безвісти. 23 жовтня його матері надійшла страшна звістка — підтвердження, що її син загинув.
Ігор Пугач
Ігор Пугач народився 10 вересня 1984 року в селі Губник. Тут він закінчив місцеву школу. Тривалий час разом із матір’ю проживав в Одесі, однак після активізації обстрілів Одещини родина вирішила повернутися на Вінниччину.
26 вересня 2025 року був мобілізований Гайсинським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Він служив у званні солдата, обіймав посаду старшого стрільця-вогнеметника аеромобільного відділення 4-го аеромобільного батальйону (в/ч А4355).
Через місяць після початку служби у військового раптово погіршився стан здоров’я. 31 жовтня 2025 року його серце зупинилося у реанімаційному відділенні Чернівецької обласної клінічної лікарні.
5 листопада у селі Губник відбулося прощання з військовослужбовцем.
Микола Губченко
Хмільницька громада попрощалася з Миколою Губченком — 49-річним фронтовиком, який пройшов бої Покровська та Лимана.
Михайло Ероменко
У боях за Україну 18 травня 2024 року загинув Єроменко Михайло – мешканець Ладижинської громади. Захисник був стрільцем-помічником гранатометника піхотного відділення Збройних Сил України.
Олег Пузир
Олег Пузир народився 25 жовтня 1974 року в Глинську. Закінчив місцеву школу, а згодом навчався в Уладівській загальноосвітній школі. Після випуску працював на заводі "Арсенал" у Калинівці, пізніше — у сільському господарстві рідного села.
У 2014 році Олег став до лав українського війська, боронив країну на Сході.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії він знову став до зброї у березні 2022 року, захищаючи Україну понад два з половиною роки. За відвагу та зразкову службу мав численні бойові відзнаки.
Герой загинув 8 листопада 2024 року у бою на Курщині.
У нього залишилися дружина, син, сестра та племінник. Поховали воїна 8 листопада у рідному Глинську.
Олександр Бурлачук
17 вересня 2025 року, поблизу села Зміївка Херсонської області, загинув воїн із села Уладівка Іванівської громади — Олександр Бурлачук.
Під час несення служби на блокпості він зазнав удару FPV-дрона. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.
Олександр Козаченко
Олександр Козаченко народився 9 січня 1978 року у місті Гайсин. Навчався в міській школі №5. Згодом закінчив Брацлавський технікум, отримавши спеціалізацію бухгалтера.
У червні 2023 року, пішов захищати Батьківщину. Службу проходив у звані солдата, номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А2980.
15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області Олександр зник безвісти. Майже через рік і шість місяців, після здійснення репатріаційних заходів та проведеною експертизою ДНК, воїн був ідентифікований і повернувся додому “на щиті”.
Олексій Полушин
Олексій Полушин народився 14 грудня 1980 року. Чоловік став до оборони Батьківщини влітку 2023 року. Перебував у лавах 474-го окремого батальйону 144-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, на посаді сапера. Загину торік 23 травня поблизу Покровська у віці 43 років. Поховали воїна 8 листопада на Сабарівському кладовищі.
Петро Назарчук
Петро Назарчук народився 30 серпня 1986 року в Києві, звідки незабаром із батьками переїхав до Вінниці.
Вперше чоловік долучився до оборони у 2015-2016 роках – воював в АТО/ООС. А на початку повномасштабного російського вторгнення повернувся у стрій знову
Брав участь у боях: під Авдіївкою, Сіверськодонецьком, Лисичанськом, Бахмутом, Покровськом.
Загинув 25 жовтня поблизу села Борова Ізюмського району Харківської області. Воїну було 39 років. Поховали бійця 6 листопада.
Роман Барда
Роман Барда народився 27 червня 1979 року у Вінниці. Навчався у школі №27, здобув фах моториста-механіка в училищі, а згодом навчався у політехнічному технікумі (нині — коледж НУХТ). У мирному житті працював водієм та автомеханіком, займався ремонтом машин.
У 2017 році Роман став на захист України. У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ він проходив службу в зоні АТО/ООС на Луганщині, поблизу міста Щастя. Після завершення контракту у 2020 році повернувся до цивільного життя, однак із початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022-го знову став до лав українського війська.
Спочатку служив у Вінниці, а в жовтні 2024 року був переведений до 5-ї окремої важкої механізованої бригади ЗСУ, що діяла на Донеччині. Під час бойового виходу поблизу населеного пункту Старі Терни Курахівської громади Покровського району 28 грудня Роман загинув. Поховали воїна 7 листопада.
Руслан Щербак
Народився Руслан Щербак 19 березня 1992 року у селі Маркове Костянтинівської громади Донецької області. Після школи здобув фах електрика та зварювальника.
Понад десять років тому чоловік переїхав до села Новоселиця Жмеринської громади.
30 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Колона Межова на Дніпропетровщині загинув. Служив на посаді старшого солдата у 59-й окремій штурмової бригаді імені Якова Гандзюка. Йому було 33 роки. Вдома на нього чекали вагітна дружина та троє дітей.
Сергій Олексієнко
Сергій народився 26 квітня 1974 року в селі Кирнасівка Тульчинського району. Після навчання в Одеському мореходному училищі проходив військову службу.
З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій добровільно став до лав ЗСУ. Брав участь у боях на Миколаївському, Херсонському, Авдіївському, Покровському та Дніпропетровському напрямках.
За мужність і відданість Україні нагороджений медалями: «За службу Державі», «Захиснику Вітчизни», «Незламним Героям російсько-української війни» та «Ветеран війни».
30 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Чугуєве Синельниківського району Дніпропетровської області Сергій загинув. Поховали Героя 3 листопада.
Сергій Панчук
Сергій Панчук народився 1978 року в селі Тарасівка. З початком повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Сергій Панчук добровільно став на захист України. Він служив у складі 169-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ на посадах гранатометника та бойового медика. У березні 2023 року чоловіка демобілізували. На початку 2025 року лікарі виявили у нього хворобу через, яку 29 жовтня 2025 року він помер.
Сергій Тишевський
Сергій Тишевський народився 1975 року у селі Каланчак Херсонської області.
Під час виконання бойового завдання 11 грудня 2023 року на Харківщині боєць загинув, і до цього часу Сергій вважався зниклим безвісти. Поховали воїна 3 листопада 2025 року у селі Дашів.
Сергій Тягар
Сергій Тягар з перших днів повномасштабного вторгнення став до лав захисників.
Під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Кринки Херсонської області військовослужбовець потрапив під артилерійський обстріл. Тривалий час його вважали зниклим безвісти, однак нещодавно підтвердилося, що воїн загинув 1 грудня 2023 року.
Юрій Давидовський
Юрій Давидовський народився 23 травня 1993 року у селі Калинівка Гайсинського району.
Після закінчення Іллінецької школи №1 вступив до Іллінецького державного аграрного коледжу, де здобув фах технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва. Згодом відслужив строкову службу в артилерійських військах Збройних Сил України.
У червні 2024 року Юрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив старшим навідником другого мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону 154-ї окремої механізованої бригади.
31 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексіївка Синельниківського району Дніпропетровської області, Юрій загинув.
Юрій Тимченко
Юрій Тимченко уродженець села Устя Бершадської громади. Коли розпочалася повномасштабна війна, став до лав Збройних Сил України. З перших днів вторгнення він ніс службу у складі підрозділу територіальної оборони.
Обіймав посаду командира зенітного артилерійського відділення 2-го зенітно-ракетно-артилерійського взводу 1-го батальйону ТрО.
Під час виконання бойового завдання з прикриття стратегічного об’єкта молодший сержант Юрій Тимченко загинув.
Ярослав Плахотнюк
Плахотнюк Ярослав народився 27 жовтня 1997 у м.Хмільник
Загинув воїн під час виконання бойового завдання на позиціях біля н.п. Покровськ Покровського району Донецької області 7 липня 2025 року.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
