За тиждень, з 6 по 12 жовтня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 27 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Анатолій Козянчук
Анатолій Козянчук долучився до лав Збройних сил України навесні 2023 року. Служив у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного, був матросом та оператором безпілотних літальних апаратів. Керував українськими ударними й розвідувальними дронами, зокрема типу "Вампір" і "Furia". Мав позивний "Фотограф".
За мужність і відданість службі був нагороджений відзнакою Міністра оборони України — "Хрест Військово-Морських Сил".
"Побратими Анатолія розповіли, що він був професіоналом у своїй справі. Він неодноразово перебував у дуже небезпечних умовах, під численними обстрілами, вибухами. Проте сталось найстрашніше – пряме влучання ворожого дрона" — розповіла дружина загиблого Марина.
Зі своєю коханою Анатолій познайомився вже під час служби. 15 жовтня подружжя мало святкувати першу річницю шлюбу.
Народився воїн 18 лютого 1990 року в Рівному. Закінчив Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету за спеціальністю "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності". Працював фотографом, а згодом — у сфері зоотоварів, адже дуже любив тварин, особливо котів.
Воїн загинув 2 жовтня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Йому було 35 років.
Анатолій Новіков
1 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Захисник України — Новіков Анатолій Петрович. Внаслідок ворожого обстрілу воїн отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 24 роки.
Анатолій народився 25 січня 2001 року в селі Павлівка Калинівської громади, де й проживав. Навчався у місцевій школі, а після її закінчення вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, яке закінчив у 2019 році, здобувши фах кухаря-кондитера.
У липні 2021 року розпочав строкову службу у військовій частині 3028 Національної гвардії України, де згодом залишився служити за контрактом. У 2022 році закінчив Навчальний центр НГУ за напрямом «кінологічна служба».
Андрій Бартков
На Донеччині 7 вересня 2024 року загинув Бартков Андрій Андрійович – мешканець міста Хмільник. Захисник вважався зниклим безвісти.
Андрій Далекий
На Донеччині 27 листопада 2024 року загинув Далекий Андрій Олегович – мешканець Тростянецької громади. Захиснику було 40 років. Матрос, водій взводу технічної розвідки батальйону логістики.
Андрій Івашев
На фронті загинув воїн з Брацлавської громади Андрій Івашев. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти.
Андрій Лихогляд
Андрій Іванович народився 14 листопада 1979 року в селі Сальник. Навчався у Калинівській загальноосвітній школі №3, згодом — у Калинівському технологічному технікумі, де здобув фах механіка. У 2009 році закінчив Хмельницький університет, отримавши спеціальність менеджера-економіста.
Після проходження строкової служби Андрій Лихогляд вирішив присвятити своє життя військовій справі. Віддано служив Батьківщині, останнім часом — в Одеській області.
8 жовтня 2025 року життя Лихогляда Андрія Івановича обірвалось під час виконання службових обов’язків.
Андрій Рачек
Вінничанин Андрій Рачек став до лав Збройних сил України добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка, був старшим солдатом інженерно-саперного взводу. Виконував бойові завдання на Покровському, Сумському та Запорізькому напрямках.
Через важке захворювання, спричинене наслідками служби, помер 4 жовтня. Йому було 53 роки.
Андрій Рачек народився 17 січня 1972 року у Вінниці, закінчив школу №29, усе життя працював будівельником. Разом із дружиною виховав трьох доньок, наймолодшій зараз лише 13 років. У вільний час захоплювався риболовлею.
Богдан Будай
На фронті загинув журналіст і офіцер Збройних сил України Богдан Будай, який був співробітником вінницького онлайн-медіа "Вежа".
Богдан Будай став на захист України у вересні 2023 року, служив у 144 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, де виконував обов’язки офіцера відділення комунікацій, а згодом — офіцера групи цивільно-військового співробітництва.
Василь Писаренк
24 вересня 2025 року, вірний військовій присязі у бою, в районі населеного пункту с. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, загинув житель села Гунька – Писаренко Василь Григорович, 29.12.1970 р.н.
Василь Хоменко
Під час бойових дій на Сумщині отримав важке поранення Хоменко Василь Юрійович – мешканець Іллінецької громади. Його доставили до лікарні в Києві, де лікарі до останнього боролися за життя. Помер оборонець 4 жовтня.
Віктор Булгак
Віктор проходив військову службу за контрактом у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Із лютого 2023 року він мужньо виконував бойові завдання на передовій, демонструючи відданість присязі та любов до Батьківщини.
7 березня 2023 року, під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка Донецької області, військовослужбовець загинув.
Віктор Паламарчук
Паламарчук Віктор Володимирович, 03.09.1971 р.н., солдат, село Філіопіль Великомитницький старостинський округ Хмільницької міської ради, який загинув 28.12.2024 р. в бою за Україну біля населеного пункту Петропавлівка Волноваського району Донецької області (вважався зниклим безвісти).
Віталій Нікітов
Нікітов Віталій Миколайович народився 3 жовтня 1992 року, проживав в с.Стодульці. Навчався у місцевій школі, Віталій був здібним учнем, брав участь у різних олімпіадах. Дружній, щирий, добрий. З 2009 по 2012р. навчався в Жмеринському вищому професійному училищі, закінчив з відзнакою.
Працював слюсарем з ремонту рухового складу. З 2016р. брав участь в АТО і ООС, 30.03.2016 р. підписав перший контракт, на посаді старшого солдата. 08.08.2019р. підписав другий контракт, займав посаду старшого механіка.
Виконуючи військовий обов’язок 16 липня 2023 року загинув в районі населеного пункту Первомайське, Покровського району, Донецької області, під час обстрілу з танку, отримавши поранення несумісні з життям.
Віталій Романюк
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну він був одним із тих, хто першими став на захист рідної землі від ненависного ворога. Старший сержант Віталій Романюк проходив службу у військовій частині А7334, у складі 168-го батальйону роти вогневої підтримки 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Виконував бойові завдання на найскладніших напрямках — Покровському, Куп’янському, Слов’янському, Донецькому, а також брав участь в обороні Чорнобильської АЕС.
Під час бойових дій отримав чотири контузії та два осколкові поранення. Після тривалого лікування внаслідок поранень розвинулася хвороба. 9 жовтня 2025 року Віталій Романюк помер.
Володимир Безкоровайний
6 жовтня в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області загинув житель села Ліщинці Погребищенської громади — солдат Безкоровайний Володимир Васильович, 1981 року народження.
Володимир Безкоровайний проходив службу на посаді старшого механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону. Він загинув під час виконання бойового завдання.
Володимир Дворський
11 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі міста Торецьк Бахмутського району Донецької області, загинув солдат Володимир Миколайович Дворський — житель села Гопчиця Погребищенської громади. Його життя обірвалося на фронті.
Володимир народився у 1973 році. З дитинства був привчений до праці, виховувався на прикладі простих, але мудрих сільських традицій. Його добре знали й поважали у рідному селі. Для близьких він був надійною опорою.
Коли прийшла війна, Володимир став до лав захисників. Він проходив службу на посаді водія 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Володимир Шкіліндей
1 жовтня 2025 року пішов з життя Володимир Віталійович Шкіліндей, мешканець села Сокиряни Теплицької громади, старший стрілець-вогнеметник 2 мотопіхотного відділення 118 окремої механізованої бригади ЗСУ.
Володимир Шкіліндей народився 1 березня 1969 року в селі Тупичів Чернігівської області. Після здобуття професії токаря служив в армії, а з 1999 року проживав у Сокирянах. Багато років працював у агроформуванні. У сім’ї народився син Віталій.
22 серпня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. П
Георгій Ананаський
На війні загинув Георгій Ананський - 33-річний командир десантно-штурмового відділення з Піщанської громади. З лютого 2024 року вважався зниклим безвісти.
Солдат Георгій Ананський служив командиром 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону. Був справжнім воїном, безстрашним і надійним.
26 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області прийняв свій останній бій.
Денис Загоруй
Народився Денис Загоруй 3 серпня 1992 року у Вінниці, проте всі його дитячі роки промайнули у Вінницьких Хуторах. Після закінчення 9 класів місцевої школи здобув освіту у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, а потому – Хмельницькому університеті управління та права імені Леоніда Юзькова. Черговою ж академічною сходинкою став Одеський державний університет внутрішніх справ, де навчався заочно, та Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ, магістерську програму якого, попри воєнні будні, успішно склав торік. Мав сім’ю та разом із дружиною плекав трирічного синочка.
Він боронив Батьківщину від ворога з 2014 року. Розпочинав добровольцем у складі спецпідрозділу особливого призначення батальйону поліції «Вінниця», був і серед тих, хто першим зустрів повномасштабну російську навалу на військових позиціях. На рахунку старшого лейтенанта Дениса Загоруя безліч успішно виконаних найвідповідальніших завдань на найбільш гарячих ділянках фронту – від півдня до сходу. За проявлений героїзм, вагомі особисті заслуги в захисті державного суверенітету – нагороджений у тому числі орденом «За мужність» III ступеня, а також орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Хоробрий воїн загинув цьогоріч у вересні на донецькому напрямку. Йому навічно залишилось 33 роки.
Денис Сінчіневич
Денис народився 12 листопада 1993 року в селі Кукули Студенянської громади. Навчався у місцевій школі, а згодом у Вінницькому ПТУ №7, де здобув професії маляра-штукатура та плиточника-облицювальника. Після навчання працював у будівництві.
У травні 2013 року розпочав строкову службу у військовій частині А2215. Згодом служив у військовій частині 2235, де брав участь у зоні проведення АТО. З 2019 року продовжив службу за контрактом, працював оператором, інструктором, а з 2023 року обіймав посаду командира відділення розвідки.
17 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області, Денис віддав життя, боронячи Україну від російських окупантів.
Максим Блащук
Максим народився 27 листопада 2002 року у Вінниці. Після закінчення ліцею №34 здобув фах у ДПТНЗ "Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище". Під час військової служби продовжив навчання — заочно закінчив Вінницький національний технічний університет, де цього літа отримав диплом магістра за спеціальністю "Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології".
Свій військовий шлях хлопець розпочав ще до повномасштабного вторгнення — був призваний на строкову службу. У 2023 році підписав контракт зі Збройними силами України. Служив оператором безпілотника у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка. Воював на Вовчанському напрямку, здійснював розвідку, коригував вогонь і доставляв необхідні вантажі.
29 вересня поблизу селища Вільча Чугуївського району Харківщини воїн загинув внаслідок атаки дронів.
Микола Суржак
Микола Федорович був призваний до лав Збройних Сил України 16 березня 2022 року. 22 жовтня 2023 року, під час штурмових дій противника, які супроводжувалися щільними артилерійськими обстрілами в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області оборонець загинув.
Олександр Кушнір
В червні 2024 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем відділення супроводження у складі 152-ої окремої єгерської бригади. Разом з побратимами стояв в самих гарячих точках — одна з них — Покровський напрямок.
Тіло захисника вдалося повернути під час репатріаційних заходів у 2025 році. Слідчими правоохоронних органів ідентифіковано тіло полеглого солдата Олександра Кушніра і офіційно визнано його загиблим 26 вересня 2024 року.
Павло Резидент
Народився вінничанин 21 липня 1995 року. Після навчання у ліцеї №30 продовжив освіту у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом здобув ступені бакалавра та магістра у Вінницькому національному аграрному університеті. Після строкової служби у Національній гвардії України Павло працював на кондитерській фабриці.
"Павла поважали колеги та друзі. Він був душею компанії, вмів підтримати у важку хвилину. Усе робив по-максимуму — якщо любити, то всім серцем, якщо працювати, то не шкодуючи сил, якщо захищати Батьківщину — то до кінця", — розповів батько полеглого воїна Сергій Миколайович.
Павло став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Воїн служив у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка, де мав позивний "Грінч" та виконував бойові завдання на донецькому напрямку. Зв’язок із ним обірвався 18 місяців тому, і весь цей час він вважався зниклим безвісти. Згодом тест ДНК підтвердив загибель воїна — 23 березня 2023 року поблизу села Авдіївське Покровського району. Павлу було 28 років.
Руслан Міхєєв
Руслан Міхєєв став на захист Батьківщини влітку 2024 року. Служив стрільцем у 59-й окремій штурмовій бригаді імені Якова Гандзюка. Загинув 18 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Йому було 48 років.
Довгий час чоловік вважався зниклим безвісти.
Народився 2 листопада 1976 року у Вінниці. Після школи №9 здобув професію водія, але справжнім покликанням стала ювелірна справа. Понад 15 років працював на заводі "Діамант", пройшов шлях від учня до майстра-гранувальника.
Сергій Совенко
На Донеччині 5 квітня 2024 року загинув Совенко Сергій Васильович – мешканець Гайсинської громади. Захиснику було 35 років.
Ярослав Ратушняк
7 жовтня 2025 року у лікарні міста Києва зупинилося серце Захисника України — Ратушняка Ярослава Олеговича. Боєць отримав поранення під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Ярослав Ратушняк народився 18 грудня 2000 року. Навчався у Дружелюбівській школі, згодом здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. У липні 2020 року Ярослав був призваний на строкову службу, а вже у 2022 році долучився до захисту Батьківщини у складі 14 бригади Національної гвардії України,
