У Вороновиці на Вінниччині 1 жовтня вшанували пам'ять 20-річного героя Анатолія Сіненка на псевдо "Монтана". У річницю загибелі бійця на його честь відкрили меморіальну дошку. Анатолій з дитинства мріяв захищати Україну, загинув у 2024 у боях за Курдюмівку на Донеччині, прикриваючи побратимів.
Про це нам розповіла мати оборонця Інна Сіненко.
Анатолій достроково зупинив навчання в Національній академії прикордонної служби — пішов боронити Україну.
"1 жовтня він присягу прийняв. І я його питала, ще чи не передумав. Я йому завжди казала: "Толю, подумай добре, тому що назад дороги не буде". "Ні, мамо. Я залишуся, я буду". Але рік провчився і сказав, що не буде вчитися: "Я йду воювати, я хочу служити, я хочу з хлопцями", — розповіла Інна Сіненко.
Син служив у бригаді Гвардії наступу "Помста”. 1 жовтня 2024 серце Анатолія перестало битися. Йому назавжди 20. Захисник отримав поранення під час боїв у селі Курдюмівка на Донеччині. Російський дрон перебив йому ноги. У той день боєць надіслав батькам відео, де він поранений, та чекав на евакуацію.
"До позиції, щоб евакуація відбулася, треба пройти 50 км. І добратися, щоб зробити евакуацію, було неможливо. Толя ще був живий. Їх залишилося двох живих. Хлопці решта загинули, і їх почали просто дронами добивати, щоб евакуація не відбулася. І Толя був ще більше поранений і сунувся в окоп, і там, бідний, загинув", — розповіла жінка.
Спершу її син вважався зниклим безвісти. 17 жовтня 2024 тіло оборонця привезли до рідного села.
За словами друга Олександра Креденцера, Толя був цілеспрямований і сповнений жаги до життя. Втрата товариша на фронті й досі болить.
"Втратити найкращого друга в 20 років... Хлопець, який був радий тому, що він живий, що він живе і живе прекрасно. І просто в один момент його не стало. Це дуже велика втрата для нас всіх, для батьків, для мене, для друзів, для всіх", — сказав Олександр Креденцер.
"Толя був дуже сміливий, якщо чесно — занадто сміливий. От куди треба — підемо, що треба — зробимо. Дуже сміливий хлопець. Добрий, не скупий максимально. Що треба — тим допоможе. Таким Толя був наш", — сказав друг Олександр Атаманенко.
Меморіальну дошку на честь полеглого бійця відкрили на стіні місцевого ліцею. Прийшли рідні, друзі та вчителі Анатолія Сіненка.
У бійця залишилися батьки та молодший брат Олександр. Батько Василь Сіненко служить у ППО. Звільниться, попри загибель сина, він не захотів. Тепер боронить Батьківщину і за себе, і за нього. І робитиме це, аж до поки в Україні не настане мир.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Vіiber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
