За тиждень, з 1 по 7 вересня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 24 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Валентин Довгалюк
Валентин Довгалюк чотирнадцять місяців вважався безвісти зниклим. 2 вересня 2025 року тіло військовослужбовця ідентифіковане й факт загибелі підтвердився.
Народився Валентин Довгалюк 21 грудня 1976 року у с. Павлівка. Після закінчення місцевої школи, продовжив навчатися на тракториста в Гущинецькому ВПУ №32. Працював на Калинівському водоканалі, у місцевому господарстві. Перед початком повномасштабної війни працював грейдеристом на ТОВ "ГК «Автострада" у Вінниці.
До війська Валентина Довгалюка мобілізували у травні 2024 року, а в липні родина отримала сповіщення про його зникнення. У нього залишилися мама, дружина, два сини, донька, брат і сестра.
Сергій Шитов
Сергій Шитов мобілізувався цьогоріч та ніс службу на північних рубежах, де разом із побратимами облаштовував фортифікаційні споруди. Згодом стан здоров’я військового різко погіршився, його госпіталізували. 28 серпня він помер у лікарні від гострої серцевої недостатності. Йому було 55 років.
Народився Сергій у Вінниці, здобув музичну освіту та працював керівником ансамблів. Грав на ударних, баяні та клавішних, писав музику. Згодом залишив мистецьку діяльність, щоб доглядати хворих батьків, працював оператором котельні.
Олександр Мамчур
Стрілець-снайпер військової частини А0212 Олександр Мамчур із Барської громади понад рік вважався зниклим безвісти, у вересні 2025 року рідні отримали офіційне підтвердження смерті.
Він загинув 31 липня 2024 року під час бою поблизу села Невське на Луганщині.
Віталій Максимчук
Віталій Максимчук долучився до війська у березні 2022 року. Служив у складі 70-ї окремої бригади підтримки та 21-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині та Сумщині. Загинув 14 грудня 2024 року на Курському напрямку. Йому було 50 років.
Народився у селі Василівка Іллінецького району, працював водієм тролейбуса у Вінниці, виховував сина та доньку дружини, мав двох онуків. За словами близьких, був відданим сім’янином і мріяв про мирне майбутнє для дітей та онуків.
Володимир Максимець
Воїн Національної гвардії з Гайсинської громади Володимир Максимець загинув 25 серпня на Покровському напрямку у Донецькій області під час виконання бойового завдання.
Микола Відьомський
Правоохоронець Микола Відьомський був родом із Вінниччини. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 2005 році та працював у різних підрозділах столичної поліції. У 2024 році він приєднався до полку поліції особливого призначення (стрілецький) поліції Києва, щоб захищати державу на передовій.
Перебуваючи на бойовій позиції на Донеччині, він загинув на полі бою внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. У правоохоронця залишилися дружина, дві доньки, батьки та брат.
Роман Волосенко
Солдат Волосенко Роман Миколайович, 26 вересня 1993 року народження, служив сапером відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А2120.
Він загинув під час стримування збройної агресії РФ, 22 травня 2025 року в районі бойових дій біля населеного пункту Серебрянка Донецької області.
Олександр Котовський
Олександр Вікторович народився 7 жовтня 1984 року, проживав у Хмільнику. Він загинув 9 вересня 2024 року у боях біля населеного пункту Георгіївка Донецької області.
Андрій Володькін
Андрій Володькін народився 17 березня 1988 року у Вінниці. Після закінчення школи №35 проходив строкову службу у Військово-Морських Силах ЗСУ. Працював на підприємствах міста та в енергопостачальній компанії.
29 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання під Херсоном Андрій отримав поранення та контузію. Через стан здоров’я він уже не міг тримати зброю, однак залишився у строю. Боєць долучився до інженерних військ, допомагав будувати укріплення для оборони та контрнаступальних дій.
22 серпня 2025 року серце воїна раптово зупинилося. Йому було 37 років.
"Після поранення Андрій мав усі підстави повернутися до цивільного життя, позаяк наслідки давалися взнаки. Здоров’я значно погіршилося. Втім, він хотів бути корисним у війську, допомагати хлопцям хоча б у тилу. Там – на передовій воював і його старший брат, тож не бачив себе деінде, крім на захисті Батьківщини. Цей вибір зробив свідомо й залишався вірним йому до останньої миті свого життя", – розповіла мати загиблого воїна Євгенія.
Михайло Соколовський
Михайло Соколовський із села Озаринці Могилів-Подільського району народився у 1974 році. На війні був водієм десантно-штурмового відділення. 26 вересня 2024 року його життя обірвалося поблизу Цукуриного на Донеччині. Довгий час воїна вважали зниклим безвісти.
Олексій Талабко
Сержант Олексій Талабко став на захист України з перших днів повномасштабної війни. Захисник був командиром кулеметного взводу, неодноразово поранений, але повертався в стрій.
З 12 грудня 2024 року вважався безвісти зниклим. Лише 27 серпня 2025 року ДНК підтвердило смерть захисника. Загинув Олексій 8 грудня 2024 року поблизу Сонцівки Донецької області.
Владислав Музуренко
31 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Микільське Сумського району Сумської області, під час виконання обов’язків військової служби, загинув житель селища Сутиски Владислав Мазуренко.
Владислав був учасником бойових дій в зоні антитерористичної операції, молодшим сержантом, командиром взводу забезпечення артилерійського дивізіону військової частини.
Сергій Щокін
24 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу одного з населених пунктів Покровського району Донецької області загинув житель села Черепашинці Сергій Щокін. Причиною смерті стало влучання FPV-дрона.
Сергій Петрович Щокін народився 16 грудня 1977 року в селі Черепашинці, де минули його дитячі та юнацькі роки. У травні 2025 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у 59-й окремій механізованій бригаді. У загиблого залишився брат.
Віталій Мінченко
31 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області, внаслідок влучання FPV-дрону по автомобілю під час виконання бойового завдання, загинув Віталій Анатолійович Мінченко.
Віталій Анатолійович був сержантом, майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів однієї з військових частин.
Олександр Кордонський
Військовослужбовець з Калинівки Олександр Кордонський з 2 листопада 2023 року вважався безвісти зниклим. У вересні 2025 року стало відомо, що захисник загинув.
Народився Олександр Кордонський 13 жовтня 1971 року у Росії. Невдовзі родина переїхала до Вінниці, де Олександр закінчив загальноосвітню школу №6. Потім навчався у ПТУ №7 на столяра, відслужив строкову службу.
До початку війни працював різноробом. Стати на захист Вітчизни був свідомий вибір Олександра. Восьмого березня 2022 року він звернувся у ТЦК та пішов на фронт. Був важко поранений, але після лікування повернувся до побратимів, мав відзнаки командування за взірцеву службу.
У загиблого залишилися мама, вітчим, сестра, брат та племінники.
Віктор Черватюк
Віктор Черватюк народився 7 грудня 1978 року в смт Солоне Дніпропетровської області. Закінчив 10 класів Солонянської школи, а згодом здобув професію механізатора в Солонянському професійному училищі. Працював на інкубаційній станції та в будівництві. У 2015 році разом із сім’єю переїхав до села Росоша Липовецької громади. Мав дружину та двох дітей.
2 жовтня 2024 року Віктора було мобілізовано Вінницьким РТЦК та СП. Він служив у 9 окремій бригаді Сил безпілотних систем, обіймав посаду майстра номера обслуги мінометного взводу окремого мотопіхотного батальйону. Загинув 18 листопада 2024 року під час штурмових дій поблизу села Пункіне Покровського району Донецької області.
Микола Федчишин
Микола Федчишин народився у 1991 році, проживав у селі Зарічне. Його призвали на військову службу за мобілізацією. Чоловік служив стрільцем стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
Життя захисника обірвалося 13 березня 2024 року під час боїв поблизу населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області.
Сергій Роща
23 серпня 2025 року на фронті загинув тростянчанин Роща Сергій Іванович, 1990 року народження, головний сержант 13 стрілецької роти 112 окремої бригади тероборони.
Це сталося під час виконання бойового завдання у Краматорському районі Донецької області, де захисник отримав поранення несумісні з життям.
Сергій Каліцінський
Сергій Каліцінський був мобілізований у квітні цього року та проходив службу у 172 окремому батальйоні територіальної оборони Збройних сил України. Він загинув 26 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Захисникові було 44 роки. У нього залишилися дружина Алла та двоє синів – Олександр і молодший Олексій.
Олександр Іванов
Олександр Іванов служив помічником гранатометника. Свій останній бій він прийняв на Донеччині, де загинув 26 серпня 2025 року.
Андрій Ковальов
Андрій Ковальов народився 16 грудня 1980 року в Гнівані. Тут пройшли його дитячі та шкільні роки. Після закінчення місцевого професійного ліцею чоловік переїхав до Вінниці. Працював на підприємстві з виготовлення дверей, а перед мобілізацією – у відділенні "Укрпошти".
Чоловік долучився до війська цьогоріч. Виконував бойові завдання у складі 141-ї окремої механізованої бригади на посаді стрільця-помічника гранатометника. Загинув 21 серпня поблизу села Андріївка-Клевцове Волноваського району Донецької області.
Рідні згадують Андрія як людину доброї душі та широких інтересів. Він захоплювався українською рок-музикою, любив читати, особливо історичну літературу.
"У трирічному віці Андрій пережив велике горе – помер його батько. Це позначилося на всьому його житті. Він дуже тягнувся до людей, був безвідмовним – навіть, коли це йшло йому у збиток. Любив мене та свою молодшу сестричку, яка була для нього найкращим другом та порадником. І хоча власне сімейне життя не склалося, прагнув будь-що стати надійною опорою для свого сина – батьком, яким би він міг пишатися…", – розповіла мати воїна Тетяна.
Антон Висоцький
Антон Висоцький народився 22 лютого 1990 року у місті Вінниця. Зростав Антон з батьками тільки до 6 років. Після закінчення середньої школи вступив до Вінницького національного технічного університету.
Долучився до лав ЗСУ в 2023 року. Пройшов вишкіл у Великобританії. Був навідником розвідувальної групи. Прощання з Антоном Висоцьким відбулося 31 серпня 2025 року. Антону було 33 роки.
Михайло Шостак
31-річний Михайло Шостак з Козятина Хмільницького району на Вінничині — наймолодший в родині залізничник, продовжив батькову справу. Йому було лише 24, а він вже очолював бригаду з обслуговування і ремонту лінійних пристроїв поїзного та маневрового зв’язку.
Михайло Шостак керував цехом, який обслуговує поїзний радіозв’язок від Козятина до Разіно, Чорнорудки і "улюбленої" ділянки Жашкова. Крім основної роботи проводив на залізниці активну громадську діяльність. Був головою молодіжної ради ШЧ-3 при профспілці залізничників.
Крім залізничної справи, Михайло Шостак з дитинства сильно захоплювався волейболом. Завдяки йомуі була створена команда залізничників у Козятині. На міжгалузевих змаганнях вона завжди посідала призові місця.
Коли почалося вторгнення, Михайло Шостак пішов боронити Україну. 2 вересня 2025 року надійшла звістка про його загибель.
Валерій Колодій
Валерій Колодій народився 21 грудня 1986 року. Проживав у селі Подорожня. 29 серпня 2025 року, під час реабілітації у санаторії "Десна" в селі Ладинка Чернігівської області, його серце зупинилося.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
