З вересня у 30 громадах Вінниччини стартує впровадження соціальної послуги "асистент дитини". Це фахівець, який супроводжує школяра з особливими освітніми потребами під час інклюзивного навчання. Підготовку помічників здійснює Вінницький обласний центр соціальних служб спільно з відокремленим підрозділом ГО "Справа Кольпінга в Україні" — "Родина Кольпінга м. Вінниця".
Про мету та суть послуги, особливості підготовки асистентів і досвід роботи в ефірі Українського радіо Вінниця розповіла асистентка дитини, керівниця напряму впровадження цієї соціальної послуги Любов Малаховецька.
Що таке послуга "асистент дитини"?
За словами Любові Малаховецької, головна мета послуги — допомогти дітям з особливими освітніми потребами отримати доступ до якісної освіти й повноцінного життя.
"Є державний стандарт супроводу під час інклюзивного навчання. Асистент дитини допомагає школяреві не лише у навчанні, а й у соціальних та побутових потребах: супроводжує до їдальні, допомагає з одягом, пересуванням чи участю в екскурсіях", — сказала фахівчиня.
Вона сказала, що асистент дитини відрізняється від асистента вчителя. Якщо останній допомагає педагогові в роботі з усім інклюзивним класом, то асистент дитини закріплюється саме за конкретним учнем.
Хто може стати асистентом?
Підготовку асистентів проводить "Родина Кольпінга" спільно з Вінницьким обласним центром соціальних служб. Навчання триває 60 годин очних занять і ще 15 годин онлайн. Після завершення курсу учасники отримують два сертифікати та можуть офіційно працювати асистентами.
"За три роки ми підготували понад 250 асистентів дитини у Вінницькій області. Зараз працюють 59, а з вересня до них долучаться ще 34", — розповіла Любов Малаховецька.
Право на асистента мають діти з особливими освітніми потребами, якщо це визначено в індивідуальній програмі розвитку (ІРЦ). Саме комісія ІРЦ ухвалює рішення, чи потрібен дитині супровід під час навчання.
Особистий досвід
Любов Малаховецька стала асистенткою дитини завдяки власному досвіду — її син потребував додаткової уваги в школі.
"Я хотіла, щоб у нього була не лише я поруч. Зараз моя допомога мінімальна, адже клас прийняв його, він навчився взаємодіяти з дітьми і багато що робить самостійно. Але важливо, що він завжди знає: поряд є дорослий, до якого можна звернутися", — поділилася жінка.
Фахівчиня розповіла, що після навчання асистенти здобувають універсальні навички, зокрема опановують ази жестової мови чи практику роботи з дітьми, які користуються кріслами колісними. Це дозволяє їм у майбутньому працювати не лише зі своєю дитиною, а й допомагати іншим.
За словами Малаховецької, сьогодні попит на підготовку асистентів зростає. Найчастіше на навчання йдуть батьки дітей з особливими освітніми потребами, але дедалі частіше з’являються й інші охочі.
"Раніше це виглядало як волонтерство, тепер — це офіційна оплачувана послуга. І все більше людей виявляють готовність допомагати", — сказав асистентка.
Інклюзивне середовище чи спецзаклад?
Малаховецька зауважила, що інклюзивна освіта є необхідною.
"Коли дитина навчається поруч з нормотиповими однолітками, вона тягнеться до них, прагне бути на рівних. У спецзакладах відчуття безпеки іноді гальмує розвиток. А інклюзивний клас мотивує прогресувати".
Вона сказала, що її син успішно опановує програму, в окремих предметах навіть без адаптації. А новий навчальний рік хлопчик зустрічає з радістю й нетерпінням — найбільше він хоче побачити своїх однокласників.
Підписуйтеся на новини Суспільне Вінниця у Facebook, Telegram, Viber, Instagram, YouTube, Whatsapp та TikTok
